Постанова

від 07.06.2016 по справі 924/412/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа № 924/412/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гулова А.Г.

судді Маціщук А.В. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі Кужель Є.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.05.16 р.

у справі № 924/412/16 (суддя Гладій С.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства "Комп`ютерна реєстрація", м. Хмельницький

про зобов'язання приватного підприємства "Комп'ютерна реєстрація" в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги ПАТ комерційний банк "ПРИВАТБАНК" за договором №НМ1С71І від 19.06.2007р., яка утворилася станом на 24.02.2016р. у розмірі 14134,44 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2350,28 грн., заборгованість за відсотками - 4534,55 грн., пеня - 7249,61 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського Хмельницької області від 10 травня 2016 року у справі №924/412/16 позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погодившись із винесеною ухвалою, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося із апеляційною скаргою, вважає зазначену ухвалу незаконною та необґрунтованою у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

З посиланням на ч.8 ст. 111 ЦК України, ч.3 ст. 112 ЦК України зазначає, що включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи, яка ліквідується, неможливе без фактичного визнання цих вимог, оскільки невизнані вимоги не включаються до балансу.

Вказує, що визнання заявлених вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу ПП "Комп`ютерна реєстрація" не є самостійними діями, а відтак і позовна заява містить не дві окремі вимоги немайнового характеру, а фактично одну таку вимогу.

Скаржник звертає увагу, що подібного висновку дійшов Рівненський апеляційний господарський суд у справі №903/7/16, який викладений у постанові від 15.02.2016р.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що додані до позовної заяви ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" докази не свідчать про сплату судового збору у належному розмірі, не ґрунтується на нормах процесуального права.

Просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.05.2016р. у справі № 924/412/16 про повернення позовної заяви та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

Відзиву на апеляційну скаргу від ПП "Комп`ютерна реєстрація" не надійшло, що, відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.

Сторони не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду.

Разом з тим, позивач виконав вимоги ухвали суду від 26.05.2016р. та подав оригінал позовної заяви з доданими до неї документами, яка була повернута ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.05.2016р.

Ухвала суду від 26.05.2016р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, надіслана ПП "Комп'ютерна реєстрація" за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Соборна, буд. 55, яка значиться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.06.2016р. (а.с. 30 - 32), повернута підприємством зв'язку з відміткою: "за зазначеною адресою не знайдено".

У пункті 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Пункт 3.9.1. вказаної Постанови передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків розгляду апеляційної скарги, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у матеріалах справи доказами, у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування тадоведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 05.05.2016р. публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до господарського суду Хмельницької області звернулося із позовною заявою до приватного підприємства "Комп`ютерна реєстрація" м.Хмельницький про зобов'язання приватного підприємства "Комп'ютерна реєстрація" в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги ПАТ комерційний банк "ПРИВАТБАНК" за договором №НМ1С71І від 19.06.2007р., яка утворилася станом на 24.02.2016р. у розмірі 14134,44грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2350,28 грн., заборгованість за відсотками - 4534,55 грн., пеня - 7249,61 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до доданого до позовної заяви платіжного доручення від 28.04.2016р. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що порядок подання позову, форма і зміст позовної заяви встановлені статтями 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, згідно з п.3 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З наведених норм законодавства вбачається, що особа, яка подає позовну заяву, повинна дотримуватися вимог ст.ст.54 - 58 ГПК України, в тому числі щодо сплати судового збору та подання до суду відповідних доказів його сплати.

Недодержання цих вимог тягне за собою наслідки, передбачені ст.63 ГПК України.

Закон України від 08.07.2011р. №3674-VI "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", із змінами і доповненнями, передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.2 п.2 ч.2 ст. 4 вищевказаного Закону судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

У статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України" визначено, що розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016р. становить 1378 гривень.

Відповідно до п. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.05.2016р. у справі №924/412/16 позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" повернуто без розгляду, на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, оскільки суд першої інстанції визначив, що у позовній заяві містяться дві вимоги немайнового характеру, однак судовий збір позивачем сплачено за одну вимогу немайнового характеру.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Підставою звернення з позовною заявою ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначає про наявність відомостей, що ПП "Комп'ютерна реєстрація" перебуває у стані припинення, а тому 04.03.2016р. на його адресу було направлено заяву б/н від 29.02.2016р. з кредиторськими вимогами, однак 02.04.2016р. зазначена заява була повернута на адресу банку у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч.6 ст.105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

У ч.8 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідатор після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Згідно із ч.3 ст.112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Таким чином, відповідно до визначеної чинним законодавством процедури, вимоги щодо включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника заявлених кредитором вимог в певній сумі - не є окремим способом захисту порушеного права позивача, а є способом виконання позовної вимоги про зобов'язання відповідача визнати вимоги кредитора в розмірі 14134,44 грн. - включивши їх в такій сумі до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи відповідача. Такі дії є неподільними, окремі вимоги щодо виконання будь-якої дії з означених відповідними дієсловами у позовній заяві позбавлені правового сенсу, та не забезпечують захисту прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що висновок місцевого господарського суду, викладений у мотивувальній частині ухвали, що оскаржується, про наявність в позовній заяві двох окремих позовних вимог, не відповідає дійсним обставинам справи, враховуючи правовий зміст відносин сторін. Відповідно, судом при винесенні ухвали, що оскаржується, помилково було застосовано норми п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, згідно із п.2 ч.1 ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч.7 ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Хмельницької області від 10.05.2016р. у справі №924/412/16 - скасуванню, з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.05.2016р. у справі №924/412/16 скасувати.

3. Справу №924/412/16 передати на розгляд господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.