Ухвала

від 08.06.2016 по справі 805/720/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року справа №805/720/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника відповідача Пожидаєвої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі №805/720/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торезький завод наплавочних твердих сплавів" (далі - ТОВ "ТЗНТС") звернулося до суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу від 01.02.2016 року № Ю-4828-25

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) в частині звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 по теперішній час. Позивач зазначає, що єдиною і достатньою умовою для застосування наведеного припису є факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані на території проведення АТО, а підставою звільнення - подання відповідної заяви не пізніше 30 днів, наступних за днем закінчення АТО.

В матеріалах адміністративної справи містяться письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що позивач не звільнений від виконання обов'язку по сплаті єдиного внеску за спірною вимогою.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі №805/720/16-а у задоволені позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що недоїмка у спірній вимозі була сформована внаслідок подання самим апелянтом відповідної звітності з єдиного внеску. В разі нарахування платником суми єдиного внеску до сплати, його право на звільнення від обов'язку сплатити нараховану самим платником суми єдиного внеску, яка є недоїмкою, може бути реалізоване шляхом списання такої недоїмки у встановленому законодавством порядку.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що чинне законодавство не передбачає автоматичного списання недоїмки, яка виникла на підставі звітності платника єдиного внеску, лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що у зв'язку з відсутністю заяви щодо звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску у контролюючого органу відсутні підстави для звільнення позивача від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Тому суд першої інстанції дійшов до такого висновку, що Інспекція правомірно сформувала спірну вимогу про сплату боргу.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що предметом адміністративного позову апелянта було визнання податкової вимоги Інспекції протиправною як заходу впливу та стягнення, передбаченого Законом № 2464-VI, а не оскарження порядку такого звільнення.

Висновки суду першої інстанції є хибними і такими, що суперечать положенням Закону № 2464-VI та чинному законодавству, де закріплено право суб'єкта господарювання бути звільненим від виконання вказаних обов'язків. Дане право є беззастережним, не передбачає виключень і не може носити ілюзорний, декларативний чи вибірковий характер.

У розумінні змісту норм чинного законодавства єдиною і достатньою умовою для її застосування є факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення АТО, а підставою для звільнення - подання відповідної заяви не пізніше 30 днів, наступних за днем закінчення АТО.

Судом першої інстанції не враховано, що преамбулою Закону №1669-VII встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а тому положення, передбачені п. 94 розділу VIII Закону № 2464 поширюються на Апелянта як платника єдиного внеску.

Крім того, твердження суду першої інстанції, що за відсутності вказаної заяви у контролюючого органу відсутні підстави для звільнення апелянта від виконання обов'язків платника єдиного внеску зумовлені неправильним тлумаченням матеріальних норм права, оскільки подання апелянтом заяви про звільнення від виконання своїх обов'язків, то п.п. б) п. 8 ст. 11 Закону № 1669-VIІ встановлюється лише граничний термін його подання і апелянт такої можливості досі не позбавлений.

Зазначені обставини обумовлюють беззаперечне застосування приписів п. 94 розділу VIII прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI до спірних правовідносин і звільняють апелянта від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача до апеляційного суду не прибув, його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути на судове засідання в зв'язку з прийняттям участі у розгляді інших справ ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, постановленою на місці в судовому засіданні 08 червня 2016 року, залишено без задоволення, оскільки відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, а судом апеляційної інстанції не була визнана обов'язкова участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Також слід зазначити, що за відповідним клопотанням Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, постановленою на місці в судовому засіданні 08 червня 2016 року, у зв'язку з реорганізацією цього відповідача було замінено на Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "ТЗНТС" зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 38102080, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, б.116А, про що зазначено у копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.15.2015р.

Також, позивач знаходиться на обліку в Інспекції, про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі "Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України "Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №466/5 від 31.03.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015 року за №349/26794.

01 лютого 2016 року Інспекція сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4828-25 щодо сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 330 013,31 грн., з яких 329 843,31 грн. недоїмки та 170,00 грн. штраф.

В спірній вимозі зазначено, що вона сформована станом на 31.01.2016.

Із картки особового рахунку платника позивача вбачається, що заборгованість з єдиного внеску у ТОВ "ТЗНТС" виникла 21.07.2014 та станом на 31.01.2016 складає 357 304,79 грн. При цьому, з вказаної картки вбачається, що заборгованість з єдиного внеску станом на 20.01.2016 становить 330 013,31 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2016 позивача зобов'язано надати подані до контролюючого органу всі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький завод наплавочних твердих сплавів" щодо звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску з доказами вручення контролюючому органу.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані докази до суду не були надані.

Представник позивача у судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 надала пояснення, за якими позивач не подавав до Інспекції заяву про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску.

Пунктами 1 та 12 частини другої статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзаців третього та четвертого ч.15 ст.25 вказаного Закону встановлено, що суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Відповідно до абзацу другого п.2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015р. за №508/26953, передбачено, що у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Пунктом 3 розділу VI вказаної Інструкції передбачено, що фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Таким чином, відповідач сформував спірну вимогу на виконання вказаних приписів Закону №2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено місто Маріуполь Донецької області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Також, цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено місто Маріуполь Донецької області.

Законом України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1669-VII), який набрав чинності 15.10.2014, у Законі №2464-VI розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Згідно з п.101.4 ст.101 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Із наведених приписів вбачається, що у вказаних платників єдиного внеску недоїмка виникає у загальному порядку, але у подальшому така недоїмка підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що недоїмка у спірній вимозі була сформована внаслідок подання самим позивачем відповідної звітності з єдиного внеску, що підтверджується карткою особового рахунку.

Із системного аналізу абзаців першого, другого та четвертого п.9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI і ст.101 ПК України вбачаться, що у разі нарахування платником суми єдиного внеску до сплати, його право на звільнення від обов'язку сплатити нараховану самим платником суми єдиного внеску, яка є недоїмкою, може бути реалізоване шляхом списання такої недоїмки у встановленому законодавством порядку.

Погоджуючись з висновком місцевого суду, колегія суддів зазначає, що законодавство не передбачає автоматичне списання недоїмки, яка виникла на підставі звітності платника єдиного внеску, лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Те саме стосується і відсутності в законодавстві автоматичного звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки приписами абзацу другого п.9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI підставою для такого звільнення визначено заяву платника єдиного внеску.

Таким чином, подання заяви щодо звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску згідно абзацу другого п.9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI є диспозитивним правом платника єдиного внеску, який бажає бути звільненим від виконання таких обов'язків.

За відсутності вказаної заяви у контролюючого органу відсутні підстави для звільнення позивача від виконання обов'язків платника єдиного внеску.

Також, в межах цієї справи не є спірним рішення про застосування штрафу, на підставі якого у позивача виникла заборгованість за штрафом у розмірі 170,00 грн., сума якого включена до спірної вимоги.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач правомірно сформував спірну вимогу про сплату боргу та не встановив в його діях порушень норм діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, перевіривши спірну вимогу згідно частини 3 ст.2 КАС України, місцевий суд обґрунтовано вважав, що за наведеними позивачем підставами адміністративного позову у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 08 червня 2016 року.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі №805/720/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов