Ухвала

від 02.06.2016 по справі 819/3142/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 р. Справа № 876/3007/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Релігійної громади "Парафія Святого апостола Іоанна Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 р. по справі за позовом Релігійної громади "Парафія Святого апостола Іоанна Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви до Тернопільської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області, "Парафія Святого Іоана Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату про скасування розпорядження,-

встановив:

04.09.2015 року позивач - Релігійна громада "Парафія Святого Апостола Іоанна Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви звернулась до суду із позовом до відповідача - Тернопільської обласної державної адміністрації (далі-Тернопільська ОДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача "Парафія Святого Іоана Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви Київського патріархату, Реєстраційна служба Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 536-од від 28 серпня 2015 року "Про статут релігійної громади УПЦ КП села Колосова Кременецького району у новій редакції".

В обґрунтування вимог позовної заяви Релігійна громада "Парафія Святого апостола Іоанна Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви зокрема покликається на те, що 26.08.2015 року Кременецький районний суд Тернопільської області прийняв ухвалу у справі № 601/1880/15-ц за позовом релігійної громади "Парафія Святого Іоанна Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Тернопільська ОДА про визнання недійсним (протиправним) та скасування протоколу загальних зборів релігійної громади УПЦ "Парафія Святого апостола Іоанна Богослова" с. Колосова, якою заборонив Тернопільській обласній державній адміністрації приймати рішення про реєстрацію нової редакції статуту релігійної громади "Парафія Святого апостола Іоанна Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви (ідентифікаційний код 25344195). Дана ухвала була направлена на адресу Тернопільської ОДА Кременецьким районним судом. Проте, голова Тернопільської ОДА не взяв до уваги ухвалу суду та, незважаючи на заборону суду, прийняв оскаржуване розпорядження № 536-од від 28.08.2015 року "Про статут релігійної громади УПЦ КП села Колосова Кременецького району у новій редакції".

Також, позивач зазначає, що спірне розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації є протиправним, оскільки прийняте з порушенням норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та на основі протиправного протоколу загальних зборів №1 від 26.04.2015 року, а тому таке підлягає скасуванню.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.35 Конституції України та нормами Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та зазначив, що 27.05.2015 року до Тернопільської ОДА із заявою про реєстрацію статуту звернулось десять парафіян релігійної громади "Парафія Святого Іоана Богослова" Тернопільської єпархії УПЦ КП. До заяви було додано всі передбачені законом документи, зокрема статут, протокол №1 загальних зборів віруючих релігійної громади УПЦ "Парафія Святого Іоана Богослова" від 26.04.2015 року.

Тому, суд не заперечуючи права релігійної громади на вільний вибір конфесійної належності та права на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості, дійшов висновку про законність та обґрунтованість оспорюваного розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 536-од від 28 серпня 2015 року "Про статут релігійної громади УПЦ КП села Колосова Кременецького району у новій редакції".

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Релігійна громада "Парафія Святого апостола Іоанна Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 28 серпня 2015 року розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 536-од "Про статут релігійної громади УПЦ КП села Колосова Кременецького району у новій редакції", на підставі заяви та протоколу № 1 загальних зборів віруючих релігійної громади УПЦ "Парафія Святого Іоана Богослова" від 26.04.2015 року, зареєстровано статут релігійної громади "Парафія Святого Іоана Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви Київського патріархату, зареєстрований рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 24.09.1991 року №221, у редакції згідно з додатком. Також, Тернопільською обласною державною адміністрацією видано свідоцтво № 2546 про реєстрацію статуту вищезгаданої релігійної організації.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 25.11.2015 року позов релігійної громади "Парафія Святого Апостола Іоанна Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви задоволено, визнано недійсним (протиправним) та скасовано рішення загальних зборів УПЦ "Парафія Святого Іоана Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської області оформлене протоколом від 26.04.2015 року №1, скасовано протокол №1 від 26.04.2015 року загальних зборів віруючих УПЦ "Парафія Святого Іоана Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської області та визнано недійсним і скасовано статут релігійної громади "Парафія Святого Апостола Іоанна Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви Київського патріархату, прийнятий зборами від 26.04.2015 року.

Із матеріалів справи також слідує, що 05.02.2016 року рішенням Апеляційного суду Тернопільської області вищенаведене рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25.11.2015 року в частині визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів УПЦ "Парафія Святого Апостола Іоанна Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської області оформлені протоколом від 26.04.2015 року № 1 змінено, виклавши у новій редакції: визнано частково недійсним рішення загальних зборів віруючих УПЦ "Парафія Святого Апостола Іоанна Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської області від 26.04.2015 року в частині зазначення викладення статуту в новій редакції; виключено з п.4 протоколу № 1 від 26.04.2015 року загальних зборів віруючих УПЦ "Парафія Святого Апостола Іоанна Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської області слова "у новій редакції". Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 листопада 2015 року в частині визнання недійсним та скасування статуту релігійної громади "Парафії Святого Апостола Іоанна Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської області єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату прийнятий зборами від 26.04.2015 року - скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у визнанні недійсним та скасуванні статуту релігійної громади "Парафії Святого Апостола Іоанна Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської області єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату прийнятий зборами від 26.04.2015 року - відмовлено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд Тернопільської області своїм рішенням від 05.02.2016 року змінив рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25.11.2015 року, зокрема у резолютивній частині судового рішення, зазначив : виключити з п.4 протоколу № 1 від 26.04.2015 року загальних зборів віруючих УПЦ "Парафія Святого Апостола Іоанна Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської області слова "у новій редакції". При цьому коригувань змісту статуту судом здійснено не було. Щодо скасування протоколу зборів та статуту релігійної громади - в цій частині у задоволенні позовних вимог апеляційним судом було відмовлено

Встановивши вищевикладені обставини справи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що у відповідності до ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, слід зазначити, що згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Завданнями Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 № 987-XII (далі - Закон № 987-XII) є:

гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права;

забезпечення відповідно до Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії;

визначення обов'язків держави щодо релігійних організацій;

визначення обов'язків релігійних організацій перед державою і суспільством;

подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії і церкви;

гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадянської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віровизнання.

Відповідно до приписів статті 3 Закону № 987-XII, кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Згідно статті 7 Закону № 987-XII, релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

В силу норм статті 8 Закону № 987-XII, релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим.

Статтею 12 Закону № 987-XII передбачено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:

1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;

2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;

3) майновий стан релігійної організації;

4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;

5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.

Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.

Відповідно до статті 14 Закону № 987-XII, для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

У разі необхідності в розгляді питання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації.

В силу приписам статті 15 Закону № 987-XII, у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Так, судами було встановлено, що на підставі частини 2 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", якою передбачено право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості, 27.05.2015 року до Тернопільської ОДА із заявою про реєстрацію статуту звернулось десять парафіян релігійної громади "Парафія Святого Іоана Богослова" Тернопільської єпархії УПЦ КП. До заяви було додано всі передбачені законом документи, зокрема статут, протокол №1 загальних зборів віруючих релігійної громади УПЦ "Парафія Святого Іоана Богослова" від 26.04.2015 року.

Відповідно до абзацу 2 статті 30 Закону № 987-XII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом: здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

Згідно частини 1 та 2 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 р. № 586-XIV, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами,підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання вимог Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та враховуючи вищевикладені правові норми Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" головою Тернопільської ОДА у межах його повноважень було видано Розпорядження від 28.08.2015 року № 536-од, оскільки підстав для відмови у реєстрації статуту релігійної громади, в силу приписів статті 15 Закону № 987-XII, встановлено не було.

Вирішуючи по суті спір, що виник між сторонами у даній справі, суд апеляційної інстанції також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.06.2007 року у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України"(Заява N 77703/01), у якому суд вказав, що право на свободу віросповідання виключає будь-які повноваження держави оцінювати легітимність способу вираження релігійних поглядів. Право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію

разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об'єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов'язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В даному випадку апеляційний суд вважає, що відмова Тернопільської ОДА в реєстрації статуту була б невиправданим втручанням держави (органу державної влади) у внутрішню діяльність релігійної громади. Члени громади скористались своїм законним правом на внесення змін у статут (викладення його у новій редакції).

Щодо посилання апелянта, як на підставу для скасування розпорядження голови Тернопільської ОДА від 28.08.2015 року № 536-од, на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.08.2015 року у справі № 601/1880/15-ц, якою суд заборонив Тернопільській ОДА приймати рішення про реєстрацію нової редакції статуту релігійної громади "Парафія Святого апостола Іоанна Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви (ідентифікаційний код 25344195), то в даному випадку суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, із пояснень представника Тернопільської ОДА та наявних у справі матеріалів, судом апеляційної інстанції було встановлено, що 31.08.2015 року в Тернопільську ОДА надійшла ухвала Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.08.2015 року з питань забезпечення позову, якою постановлено заборонити Тернопільській ОДА приймати рішення про реєстрацію нової редакції статуту релігійної громади "Парафія Святого апостола Іоанна Богослова" с. Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви (ідентифікаційний код 25344195). Дата надходження ухвали підтверджується реєстраційним штампом Тернопільської ОДА проставленим на листі Кременецького районного суду від 26.08.2015 року № 10205/15-вих., а також штампом Кременецького поштового відділення зв'язку від 28.08.2015 року на поштовому конверті, з якого вбачається, що ще 28.08.2015 року лист знаходився в м. Кременець. З цього приводу в Кременецький районний суд Тернопільської області було відправлено лист з відповідними поясненнями щодо неможливості виконання ухвали.

Тому, в даному випадку, колегія суддів також враховує ту обставину, що ухвала суду від 26.08.2015 року надійшла на адресу Тернопільської ОДА лише 31.08.2015 року, а тому не могла бути врахована відповідачем при винесенні оскаржуваного розпорядження від 28.08.2015 року № 536-од.

Більше того, ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10.11.2015 року у справі № 601/1880/15-ц, ухвала Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.08.2015 року була скасована, як незаконна.

Відповідно до ч.1 ст.3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, суд першої інстанції, не заперечуючи права релігійної громади на вільний вибір конфесійної належності та права на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості, дійшов до вірного висновку про законність та обґрунтованість оспорюваного розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 536-од від 28 серпня 2015 року "Про статут релігійної громади УПЦ КП села Колосова Кременецького району у новій редакції".

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Релігійної громади "Парафія Святого апостола Іоанна Богослова" села Колосова Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 р. по справі № 819/3142/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О.Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 07.06.2016 року.