Ухвала

від 02.06.2016 по справі 2а-5866/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 р. Справа № 876/2714/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р. по справі за позовом Приватного підприємства "Галсервіспостач" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

14.09.2009 року позивач - Приватне підприємство "Галсервіспостач" звернулось до суду із позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Позивач просить суд :

-скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року № 0000912321/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 403077 грн. (в т.ч. 268718 грн. - платіж та 134359 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

-скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року № 000922321/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 322459 грн. 50 коп. (в т.ч. 214973 грн. - платіж та 107486 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції);

-скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 21 квітня 2009 року №00015593311, яким застосовано штрафні (фінансові санкції) за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 1281123 грн. 98 коп.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство "Галсервіспостач" зазначає, що висновки акта ДПІ у Галицькому районі м.Львова, на підставі якого, прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача та є необґрунтованими.

Позивач вказує, що витрати на придбання робіт та послуг у контрагентів підтверджуються належним чином оформленими документами та платіжними дорученнями. Щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивач зазначив, що такий висновок ДПІ не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Як підтверджено актом перевірки, віднесення суми 214973 грн. до складу податкового кредиту, здійснено позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентом позивача.

Позивач також вважає, що висновок податкового органу про порушення ПП «Галсервіспостач» пп.2.8, 3.5 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 є неправомірним, оскільки зазначене порушення є адміністративним та у відповідності до ст. 250 Господарського кодексу України накладення адміністративних санкцій можливе лише протягом одного року. Крім того, зазначив, що визначення порушення, пов'язаного з непідписанням розхідного ордеру, як зберігання готівки в касі є некоректним, оскільки не відповідає фактичним обставинам.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 21 квітня 2009 року №0001593311 в розмірі 1 280 501 грн. 90 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову (в частині задоволених позовних вимог) та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги контролюючий орган стверджує, що згідно з наданими СВ ПМ ДПА у Львівській області до перевірки оборотно-сальдовими відомостями, рахунками бухгалтерського обліку, аналізів рахунків встановлено, що ПП «Галсервіспостач» безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів у ТзОВ «БП Авангард», оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-2632/2006 від 17.04.2006р. установчі документи ТзОВ «БП Авангард» визнано недійсними з моменту їх реєстрації. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено, що ПП«Галсервіспостач» віднесено до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податкових накладних у відповідних періодах, отриманих від контрагентів, установчі документи яких податковим органом визнано недійсними з моменту їх реєстрації, а саме ТзОВ «БП Авангард», ТзОВ «Юкна», ТзОВ КП «Олива».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до постанови Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби у Львівській області від 24.12.2008р. та направлення від 01.04.20009р. № 169, від 08.04.2009р. №176 та на підставі ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Галсервіспостач»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.04.2009р. № 735/23-209/31804443 (а.с.8-46,т.1). Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 268718 грн. у тому числі за ІІ квартал 2006р. в сумі 97473 грн., за ІІІ квартал 2006р. в сумі 120931 грн., за IV квартал 2006р. в сумі 9299 грн., за І квартал 2007р. в сумі 41015 грн.

- пп.7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 214973 грн., в тому числі за квітень 2006р. в сумі 2823 грн., травень 2006р. -68820грн., червень 2006р. -6335 грн., липень 2006р. - 207 грн., серпень 2006р. -88918 грн., вересень 2006р. 7620 грн., жовтень 2006р. -7010 грн., листопад 2006р. 428 грн., січень 2007р. -32812 грн.

- п. 2.8, 3.5 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, а саме: підприємство зберігало у своїй касі готівку понад встановлений ліміт каси у сумі 640561 грн. 99 коп.

На підставі акта перевірки від 14.04.2009р. № 735/23-209/31804443 ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року №0000912321/0 (а.с.280,т.1) про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 403077 грн. (в т.ч. 268718 грн. -основний платіж та 134359 грн. -штрафні (фінансові) санкції); податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року № 000922321/0 (а.с.281,т.1) про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 322459 грн. 50 коп. (в т.ч. 214973 грн. -основний платіж та 107486 грн. 50 коп. -штрафні (фінансові) санкції) та рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 21 квітня 2009 року № 00015593311, яким застосовано штрафні (фінансові санкцій) за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 1281123 грн. 98 коп.(а.с.279,т.1).

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Так, на підставі наявних у справі матеріалів судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПП «Галсервіспостач» та ТзОВ «БП Авангард» було укладено договір купівлі-продажу товарів в асортименті №18/05 від 01.10.2005р. (а.с.270,т.1).

Згідно з п. 1.1 даного договору, постачальник ТзОВ «БП Авангард» зобов'язаний поставити замовнику ПП «Галсервіспостач» товари згідно з рахунками. Назва товару, кількість, ціна окремих і загальна сума вказується постачальником в накладних. Загальна сума договору становить 3 000 000 млн. грн., в тому числі ПДВ -20%.

На підтвердження виконання умов договору №18/05 від 01.10.2005р., ПП «Галсервіспостач» надало на розгляд суду податкові накладні (а.с.207-256, 259-269,т.1).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, приймання товару по кількості та якості проводиться замовником в момент отримання його від постачальника.

Так, із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції неодноразово витребовувались письмові докази у даній справі (ухвала суду від 08.06.2010 року, від 06.09.2010 року, тощо), однак на вимогу суду позивачем не надано доказів, що б підтверджували транспортування (перевезення) товару, який в подальшому використовувався в господарській діяльності, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару, отриманого від ТзОВ «БП Авангард» та, в свою чергу, які б засвідчували реальність здійснення господарських операцій. Позивачем не надано актів приймання - передачі товару або інших доказів, які б підтверджували таку передачу від ТзОВ «БП Авангард». Відсутні докази, які б підтверджували проведення розвантажувально - навантажувальних робіт при передачі товару. Не надано доказів, які б підтверджували фактичне зберігання товару.

Не здобуто таких доказів і судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи.

Твердження представника позивача про те, що всі документи, які б підтверджували реальність виконання господарських операцій з ТзОВ «БП Авангард, вилучені при проведенні обшуку працівниками податкової міліції спростовуються наявним у матеріалах справи листом Управління податкової міліції ДПС у Львівській області №1341/09-1 від 17.03.2009р., зі змісту якого слідує, що накладні на придбання, товаротранспортні накладні, акти виконаних робіт та інші документи, які б підтверджували факт перевезення товарно - матеріальних цінностей в ході проведення обшуку в офісному приміщенні ПП «Галсервіспостач» виявлено та вилучено не було (а.с.278,т.1) .

Крім того, судом першої інстанції винесено ухвалу про витребування доказів від 08.06.2010р. від УПМ ДПА у Львівській області, на яку отримано відповідь про те, що ухвалу виконати неможливо, оскільки матеріали кримінальної справи передано Галицького районного суду м.Львова. У зв'язку з цим судом було зроблено запити до Галицького районного суду м.Львова від 28.09.2010р. та 24.11.2010р. про надання копій відповідних документів. Проте, вказані запити залишились без виконання.

Виходячи з даних обставин справи, судом першої інстанції були вжиті всі можливі заходи щодо збирання та дослідження доказів у даній справі, однак на розгляд суду не надано належних та допустимих доказів підтвердження виконання умов договору №18/05 від 01.10.2005р. Не здобуто таких доказів і судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду справи.

Слід зазначити, що під час проведення перевірки ПП «Галсервіспостач», ДПІ у Галицькому районі м.Львова використано відомості по рахунках бухгалтерського обліку, аналізу рахунків, декларацій з податку на прибуток ПП «Галсервіспостач», які надано слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області.

Так, згідно з перевіркою оборотно-сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку, аналізу рахунків, декларацій з податку на прибуток ПП «Галсервіспостач» віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів і послуг на суму 1074870 грн., в тому числі за ІІ кв. 2006р. в сумі 389893 грн., ІІІ кв. 2006р. в сумі 483722 грн., IV кв. 2006р. в сумі 37194 грн., І кв. 2007р. в сумі 164061 грн.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих ПП «Галсервіспостач» показників у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», крім визначених у рядку 04.11 всього на суму 1074870 грн., в тому числі за ІІ кв. 2006р. в сумі 389893 грн., ІІІ кв. 2006р. в сумі 483722 грн., IV кв. 2006р. в сумі 37194 грн., І кв. 2007р. в сумі 164061 грн. Вказані господарські операції відображені підприємством в оборотно-сальдових відомостях по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»з 17.04.2006р. по 03.01.2007р. наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт рах. 28 «Товари», Кт рах. 631«Розрахунки з вітчизняними постачальниками»та включено до декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2006р. та І квартал 2007р.(а.с.14,т.1).

В контексті встановлених обставин, судом першої інстанції також вірно враховано рішення Шевченківського районного суду м.Києва у справі №2-2632/2006 від 17.04.2006р. яким визнано недійсними статут ТзОВ «БП «Авангард» з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку з моменту внесення в реєстр платника податку на додану вартість, а також протокол зборів №1 засновників ТзОВ «БП «Авангард»від 04.05.2005р.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції достовірно встановлено, що ПП «Галсервіспостач» віднесло до складу валових витрат за 2006р. і І квартал 2007р. вартість товарів і послуг, на придбання яких підприємство не понесло, а тому податкове повідомлення - рішення від 29 квітня 2009 року №0000912321/0 є законним та правомірним.

Щодо доводів позивача про протиправність податкового повідомлення -рішення від 29 квітня 2009 року № 000922321/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 322459 грн. 50 коп., то в даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що позивачем за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. задекларовано податковий кредит з ПДВ у сумі 1578519,00 грн.

Податковим органом при проведенні перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. встановлено його завищення на суму 214973 грн., в тому числі за квітень 2006р. в сумі 2823 грн., травень 2006р. -68820грн., червень 2006р. -6335 грн., липень 2006р. -207 грн., серпень 2006р. -88918 грн., вересень 2006р. - 7620 грн., жовтень 2006р. -7010 грн., листопад 2006р. 428 грн., січень 2007р. -32812 грн. (а.с.26,т.1).

Перевіркою податку на додану вартість встановлено, що ПП «Галсервіспостач» віднесено суми ПДВ по податкових накладних у відповідних періодах, отриманих від контрагента позивача - ТзОВ «БП Авангард», статут якого рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від №2-2632/2006 від 17.04.2006р. визнано недійсним з моменту його реєстрації. Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 347131,54 грн., в тому числі за 2006р. у сумі 314319,34 грн., за І квартал 200р. у сумі 32812,20 грн., а також від контрагентів позивача, які не проводили діяльності та зареєстровані на підставних осіб, а саме:

- по взаєморозрахунках з ТзОВ «Юкна 2005» (код ЄДРПОУ -33747279) судом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 356492,51 грн., в тому числі за 2006р.в сумі 356492,11 грн. Згідно з поясненнями засновника та директора ТзОВ «Юкна 2005» ОСОБА_2 вона не є засновником та директором вказаного підприємства, жодних документів та податкової звітності від імені ТзОВ «Юкна 2005» не підписувала;

- по взаєморозрахунках з ТзОВ КП «Олива» (код ЄДРПОУ -34570132) судом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 494741,85 грн., в тому числі за 2006р. в сумі 135367,59 грн., за 2007р. у сумі 359374,26 грн. Згідно з поясненнями засновника та директора ТзОВ КП «Олива» ОСОБА_3 вона не є засновником та директором вказаного підприємства, жодних документів та податкової звітності від імені ТзОВ КП «Олива» не підписувала (а.с.28,т.1).

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Однак, жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ «БП Авангард», ТзОВ КП «Олива», ТзОВ «Юкна 2005», крім податкових накладних, виписаних ТзОВ «БП «Авангард» на обґрунтування позовних вимог, позивачем не надано а судами не здобуто.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податків.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Однак, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів щодо отримання позивачем товару від ТзОВ «БП Авангард», ТзОВ «Юкна», ТзОВ КП «Олива», та відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на його формування. Належних доказів, що підтверджують виконання договору та реальне настання правових наслідків позивачем на розгляд суду не надано.

Щодо доводів позивача про протиправність рішення від 21 квітня 2009 року №0001593311 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 1281123 грн. 98 коп., суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Так, при проведенні перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п.2.8, 3.5 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, оскільки позивач зберігав у своїй касі готівку понад встановлений ліміт каси, а саме: відповідно до наданих документів позивач у видаткових касових документах видача коштів з каси підприємства не підтверджена підписами одержувачів коштів.

ПП «Галсервіспостач» стверджує, що визначення порушення, пов'язаного із непідписанням розхідного ордеру як зберігання готівки в касі є некоректним, оскільки не відповідає фактичним обставинам. Документами, що знаходились у розпорядженні відповідача підтверджено, що фактично кошти були отримані та напрями їх використання документально підтверджені.

Проте, така позиція лише частково узгоджується з фактичними обставинами справи, оскільки ПП «Галсервіспостач» не надано відповідних доказів, які б підтверджували фактичне отримання та напрями використання готівкових коштів.

Разом з цим, у справі міститься додаток 1 «Дотримання встановленого ліміту готівки в касі ПП «Галсервіспостач», підписаний директором ОСОБА_1 В цьому додатку в 5-й колонці містяться дані щодо перевищення встановленого ліміту каси, що, в свою чергу, дає підстави вважати, що позивач визнав факт самого порушення (а.с.277,т.1).

Згідно з ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, судом в ході розгляду справи встановлено, що сторонами не заперечуються дані щодо періодів перевищення ліміту каси, встановленого ліміту каси, фактичних залишків готівки в касі, а також перевищення встановленого ліміту каси та розміру порушення - 640561, 09 грн.

Тому, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що факт порушення позивачем п.п. 2.8, 3.5 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 є доведеним.

Щодо доводів ПП «Галсервіспостач» про порушення відповідачем строків застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України (в редакції, що була чинна на момент прийняття оскаржуваного рішення), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 Господарського кодексу України. При цьому, перелік адміністративно-господарських санкцій, які передбачені Господарським кодексом України не є вичерпним. Так, згідно з ч. 1 вказаної статті, одним з видів таких санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

В силу ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами, правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено із матеріалів справи, порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки у національній валюті мало місце, починаючи з 20.01.2006р. по 28.11.2008р., тоді як саме порушення виявлено 14.04.2009р. (дата складення акта перевірки), а самі штрафні санкції застосовано більш, ніж через рік з дня порушень - 21.04.2009 року (дата винесення відповідачем оскаржуваного рішення), тобто частково після спливу річного терміну з дня вчинення правопорушення. У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в межах річного строку підлягає застосуванню штрафна (фінансова) санкція в розмірі 622,08 грн. (за порушення вчинене 28.11.2008р. в розмірі 311,04 грн.)

Таким чином, суд дійшов до вірного висновку, що рішення від 21 квітня 2009 року №0001593311 про застосування штрафних (фінансових санкцій) є частково протиправним у зв'язку із спливом строків застосування таких санкцій та підлягає частковому скасуванню в розмірі 1 280 501, 9 грн. (1 281 123,98 грн -622, 08 грн.).

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р. по справі № 2а-5866/09/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О.Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 07.06.2016 року.