Ухвала

від 02.06.2016 по справі 819/2063/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Справа № 876/9314/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відділу Держземагенства у місті Тернополі Тернопільської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області про визнання протиправним рішення № РВ-6100057602015 від 03.07.2015 року про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру та зобов'язання внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру, а саме: здійснити державну реєстрацію за позивачами земельної ділянки площею 0,0418 га по АДРЕСА_1.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та подали апеляційну скаргу, вважають постанову суду першої інстанції незаконною і необгрунтованою. Просять скасувати постанову і прийняти нову про задоволення позову. Апелянти, зокрема, зазначили, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року визнано протиправною відмову відділу Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області у видачі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (за даними форми 6-зем) та погодженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років площею до 0,0418 га для обслуговування будівлі за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано відділ Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області видати позивачам довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) щодо земельної ділянки, яка їм відводиться, та погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років площею до 0,0418 га для обслуговування будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Предстаники сторін у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках (по 1/2 частині) на праві власності на підставі договору дарування від 07.03.2013 року (дарувальник мати ОСОБА_3) належить будівля перукарні з кафе-баром, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, про що свідчать витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1067808, №1067860, видані 07.03.2013 року (а.с. 45-46).

Для обслуговування даної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, виходячи з відповідного розрахунку потреби площі, рішенням Тернопільської міської ради від 12.07.2013 року №6/35/54 надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0418 га в оренду терміном на п'ять років (а.с. 36).

При цьому, попередньому власнику будівлі перукарні з кафе-баром (матері позивачів ОСОБА_3) частина цієї земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі, була також надана в користування. Зокрема, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру дві земельні ділянки, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами НОМЕР_1, площею 0,0040 га та НОМЕР_2, площею 0,0018 га і знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, передані в оренду ОСОБА_3 (а.с. 102-107), 28.12.2008 року укладені договори оренди землі між Тернопільською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 52-67).

Попередній землекористувач ОСОБА_3 відмовилась від права користування цими земельними ділянками в користь позивачів (а.с. 42).

На замовлення позивачів ПП «Земельно-кадастрове бюро» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0418 га в оренду терміном на п'ять років для обслуговування будівлі по АДРЕСА_1 (а.с. 33-95), проте відділом Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області було відмовлено у його погодженні. Така відмова у погодженні проекту землеустрою оскаржена позивачами до суду.

В подальшому постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, у справі № 819/1508/14-а за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відділу Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Тернопільська міська рада про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії позов задоволено; визнано протиправною відмову відділу Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області у видачі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (за даними форми 6-зем) та погодженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років площею до 0,0418 га для обслуговування будівлі за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано відділ Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області видати позивачам довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), щодо земельної ділянки, яка їм відводиться, та погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років площею до 0,0418 га для обслуговування будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

На підставі судового рішення відділом Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області погоджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років площею 0,0418 га для обслуговування будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34).

25.06.2015 року позивачі звернулися до відповідача з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки та подали необхідну документацію із землеустрою (а.с. 111).

Рішенням № РВ-6100057602015 від 03.07.2015 року державним кадастровим реєстратором відділу Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, одночасно рекомендувалось усунути перетин ділянок з ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с. 112).

06.07.2015 року позивачі знову звернулися до відповідача з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки та подали необхідну документацію із землеустрою (а.с. 109).

Рішенням № РВ-6100058572015 від 10.07.2015 року державним кадастровим реєстратором відділу Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, одночасно рекомендувалось усунути перетин ділянок з ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с. 110).

Скасування рішення № РВ-6100057602015 від 03.07.2015 року є предметом позовним вимог. Рішення № РВ-6100058572015 від 10.07.2015 року, тобто прийняте в часі пізніше, з того самого питання позивачами не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор відмовив позивачам у державній реєстрації земельної ділянки обґрунтовано, з підстав, наведених у законі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінаці; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України, зокрема передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Вимогами статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Погодження здійснюється наступним чином: розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У спірному випадку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачам на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, був погоджений відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України відділом Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області згідно з висновком № 31-1919-0.2-2383/2-15 від 12.06.2015 року (а.с. 34). Відповідно до довідки про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, розподіл земель серед власників та землекористувачів № 34-1919-0,61-2382/2-15 від 12.06.2015 року земельна ділянка, на яку погоджено проект землеустрою, складається з двох земельних ділянок площею 0,0018 га та 0,0040 га, які перебувають у користуванні ОСОБА_3, та земельної ділянки площею 0,0360, яка не надана у власність та не перебуває у користуванні (а.с. 35).

Позивачі звернулись до відділу Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області для подальшого формування земельної ділянки та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, проведення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, подавши відповідну заяву та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, електронний документ.

Частинами 1-2 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VІ від 07.07.2011 року (далі - Закон № 3613-VІ) передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку; державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно вимог ч. 4 ст. 24 Закону № 3613-VІ державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 3613-VІ державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки визначені частиною 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», саме: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно вимог ч. 9 ст. 24 Закону № 3613-VІ при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Отже, як вірно враховано судом першої інстанції, погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та державна реєстрація земельної ділянки є самостійними процедурами. Кожна така адміністративна послуга передбачає прийняття за її результатами окремих рішень, і у разі відмови у її надані - окремі, визначені законом, підстави.

Враховуючи наведене, спростовуються твердження позивача, що погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та видача довідки форми 6-зем тягне за собою в сукупності і державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

При цьому, слід зазначити, що Процедуру та порядок ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051). Даний порядок регламентує, серед іншого, процедури проведення державної реєстрації земельної ділянки та внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки.

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (далі - Порядок) передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Згідно пункту 110 Порядку для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.

Вимогами п. 111 Порядку, зокрема передбачено, що державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Пунктом 114 Порядку № 1051 передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання.

Згідно матеріалів адміністративної справи позивачі звернулись до відділу Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0418 га по АДРЕСА_1. Разом з тим, частину такої земельної ділянки складають дві окремі земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1, площею 0,0040 га, та НОМЕР_2, площею 0,0018 га, які перебувають у користуванні ОСОБА_3 Не скасована державна реєстрація земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 є перешкодою для проведення державної реєстрації земельної ділянки за позивачами.

Тому враховуючи те, що земельна ділянка, із заявою про державну реєстрацію якої позивачі звертались, знаходиться в межах інших земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, державний реєстратор відмовив позивачам у державні реєстрації земельної ділянки обґрунтовано, з підстав, наведених частиною шостою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктом 111 Порядку.

Згідно вимог частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, з якими накладається земельна ділянка, яку передбачається зареєструвати, оскільки перелік таких підстав є вичерпним та передбачений частиною десятою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» і пунктом 114 Порядку.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Згідно матеріалів справи, має місце відведення земельної ділянки із земель комунальної власності та здійснення формування такої земельної ділянки за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто відсутнє об'єднання земельних ділянок, а отже, не може йти мова про скасування державної реєстрації земельних ділянок (відповідно і скасування кадастрових номерів), частина яких входить до земельної ділянки, яку хочуть зареєструвати позивачі.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що наявність сформованих і зареєстрованих у Державному земельному кадастрі двох земельних ділянок з присвоєнням кадастрових номерів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які є частиною земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, відповідно до частини шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації.

Враховуючи наведене, не підлягала до задоволення і похідна вимога про зобов'язання відділу Держземагентства у місті Тернополі Тернопільської області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0418 га по АДРЕСА_1 за позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Щодо клопотань апелянтів, зареєстрованих вх. № К-7983/16 від 29.04.2016 року про залишення позову без розгляду та вх. № К-9360/16 від 30.05.2016 року про залишення апеляційної скарги без розгляду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.

Згідно вимог статті 193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. При відкликанні апеляційної скарги суддя-доповідач, який здійснював підготовку даної справи до апеляційного розгляду, постановляє ухвалу про повернення скарги. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. Повторне апеляційне оскарження рішення, ухвали суду першої інстанції з тих самих підстав не допускається.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що залишення позову чи апеляційної скарги без розгляду за наслідками подання позивачем клопотання про залишення позовної заяви чи апеляційної скарги без розгляду на стадії апеляційного провадження не передбачено.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи і ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі № 819/2063/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 07 червня 2016 року.