Ухвала

від 19.10.2011 по справі 2а-3808/09/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 р.Справа № 2а-3808/09/1470

Категорія: 8.3.2Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2009 року за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром 2005», ОСОБА_1, Реєстраційної палати Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання недійсним запису державної реєстрації та припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И Л А:

29.07.2009 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром 2005», ОСОБА_1, Реєстраційної палати Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та, з урахуванням наданих 23.10.2009 року уточнень до позову, просила визнати недійсним запис державної реєстрації ТОВ «Техпром 2005»з дати перереєстрації та припинити дану юридичну особу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2009 року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Державна податкова інспекція у Центральному районі м.Миколаєва 17.11.2009 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2010 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ДПІ у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача в підтримку апеляційної скарги та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ «Техпром 2005»зареєстровано, як юридичну особу Реєстраційною палатою виконавчого комітету Миколаївської міської ради 19.04.2005 року і присвоєно ідентифікаційний код 33514467.

Окрім того, ТОВ «Техпром 2005», як платника податків, було взято на облік ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 26.04.2005 року за №14038302.

26 квітня 2005 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було видано ТОВ «Техпром 2005»свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100063987 за формою 2-ПДВ.

Статут ТОВ «Техпром 2005»посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яка засвідчила особу власника «Техпром 2005», яким є ОСОБА_1

Також, в підтвердження своїх позовних вимог, позивачем до суду першої інстанції було надано копії пояснень ОСОБА_1 від 05.09.2008р., які останній надав працівникам податкової міліції. З цих пояснень вбачається, що ОСОБА_1 21.08.2008р. виявив зникнення документів, у тому числі паспорту ті ідентифікаційного коду. Будь-якої участі у господарській діяльності ТОВ «Техпром 2005»він, ОСОБА_1, не приймав.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позов ДПІ не підлягає задоволенню, з огляду на те, що позивачем не була надана довідка Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців про відсутність відповідача за вказаним місцезнаходженням, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтовані та не заснованими на Законі.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Ретельно дослідивши всі матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що в них відсутні будь-які докази ухилення від сплати податків ТОВ «Техпром 2005», а також не доведено фактів настання протиправних наслідків для третіх осіб.

Також, судова колегія зазначає, що позивачем не було виконано вимоги суду першої інстанції щодо зобов'язання надати інформацію про податкову та фінансову звітність ТОВ «Техпром 2005», а також інформацію про наявність чи відсутність порушення органами податкової міліції кримінальної справи по факту створення ТОВ «Техпром 2005», а також не доведено фактів настання протиправних наслідків для третіх осіб.

Згідно зі ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Водночас, окружним судом було встановлено, що позивачем фактично заявлені вимоги за результатами дослідчої перевірки, яка проводилася органами податкової міліції за фактом вчинення злочину, передбаченого ст.205 КК України. А оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності події злочину, то у зв'язку з цим, суд другої інстанції дійшов висновку про недоведеність обставин, на яких ґрунтується апеляційна скарга, щодо визнання недійсним запису про державну реєстрацію ТОВ «Техпром 2005», враховуючи те, що позивач не надав ані суду 1-ї, ані 2-ї інстанції вирок по кримінальній справі, який набрав законної сили, в якому було вирішено питання, чи мало місце створення відповідача з метою прикриття незаконної діяльності.

З вищевикладеного слідує, що судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не може взяти до уваги копію пояснень ОСОБА_3 від 05.09.08р., які він надав навіть не в рамках кримінальної справи працівникам податкової міліції, як достатній доказ порушення закону, які допущені при державній реєстрації товариства.

Вивчаючи матеріали справи та аналізуючи надані суду 1-ї інстанції докази, колегія суддів також зазначає, що позивачем не доведено і невідповідність статуту ТОВ «Техпром 2005»вимогам законодавства України, наявності порушень при здійсненні державної реєстрації ТОВ «Техпром 2005», як реєструючим органом, так і з боку засновника, оскільки він особисто прийняв рішення щодо створення товариства та здійснив всі передбачені законодавством дії щодо реєстрації юридичної особи. До того ж, діючим законодавством не передбачено обов'язок засновників безпосередньо здійснювати господарську діяльність, вони можуть згідно Статуту уповноважити на це відповідний орган.

Крім того, слід зазначити, що позивачем не проводилась відповідна перевірка та не встановлено конкретних порушень ТОВ «Техпром 2005»податкового законодавства в підтвердження протиправної мети створення підприємства.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягають норми законодавства, які діяли на час розгляду справи про припинення юридичної особи, у тому числі щодо порядку та підстав її припинення, а саме Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755 від 15.05.2003р., а також Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України в їх частині, що не суперечить вказаному Закону, з огляду на те, що він прийнятий і набрав чинності пізніше, ніж ГК і ЦК України, та є спеціальним законом у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі щодо порядку та підстав припинення.

Положення п.17 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, п.2 ч.1 ст.110 ЦКУ щодо можливості ліквідації юридичної особи за рішенням суду про визнання судом недійсною, які не можна усунути, ч.6 ст.59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання - слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.

Виходячи з наведеного, заявлена позивачем вимога про припинення юридичної особи відповідає повноваженням державної податкової служби. Але, разом з тим, слід зазначити, що відповідачем по справі повинна бути тільки юридична особа, а не її учасники (засновники), оскільки вони, в порядку встановленому законом та установчими документами, входять до складу вищого органу юридичної особи.

Статтею 110 Цивільного Кодексу України в якості однієї з підстав ліквідації юридичної особи визначено визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Зазначена норма, в даному випадку, кореспондується з приписами ч.2 ст.38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003р. №755-ІV, що набув чинності з 01.07.2004р., якою, в свою чергу, визначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, зокрема є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Однак, разом з тим, Закон №755, в свою чергу, не містить переліку конкретних порушень під час створення (реєстрації) юридичної особи, які є суттєвими та які не можна усунути у будь-який інший спосіб, поза судового рішення.

Згідно зі ст.27 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003р. № 755-ІV, державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи за наявності таких підстав:

· невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

· невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

· порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

o наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

o невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

o наявність обмежень щодо вчинення засновниками юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої ст.35 цього Закону (при внесенні запису про рішення засновників щодо припинення юридичної особи );

o наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

o використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється КМУ.

Відмова ж у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Отже, цей перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає, а також не містить будь якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду 1-ї та апеляційної інстанції позивачем так і не було надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців про відсутність відповідача за вказаним ним місцезнаходженням.

Так, ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців»передбачено, що підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є також наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач же, який є суб'єктом владних повноважень, в даному конкретному випадку, свою правову позицію суду 2-ї інстанції не довів та належним чином її не обґрунтував.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду 1-ї інстанції про необгрунтованість позовних вимог ДПІ цілком правильними та повністю відповідаючими діючому законодавству.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2009 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

ОСОБА_4