Ухвала

від 31.05.2016 по справі 815/455/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/10145/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2014

у справі № 815/455/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ОЛИМП ЮГСТРОЙ»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК ОЛИМП ЮГСТРОЙ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2013 № 0003712201, від 19.12.2013 0004802201 та № 0004762202, від 20.12.2013 № 0004822202 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «СК ОЛИМП ЮГСТРОЙ» з питань правових відносин з ТОВ «Стройконсалтинг Миколаїв» в серпні, грудні 2010 року, ПП «БІЛДПРОФКОМПАНІ» в серпні 2010 року, ТОВ «АЛЬФА СТРОЙМОНТАЖ» в серпні, вересні, жовтні 2010 року, ТОВ «БУДКОМПЛЕКС» у вересні 2010 року, ПП «БФ» ВОЛОДИМИР-В» у вересні 2010 року, ПП «ПРОМТЕХСЕРВИС-ЮГ» в жовтні 2010 року, ПП «РЕКА» в жовтні 2010 року, ТОВ «ГАЗФИЛ» в липні, серпні, вересні, жовтні 2011 року, TOB «УКРСТРОЙМОНТАЖ-К» в липні 2011 року, TOB «ТЕТРАЛОН» в липні, листопаді, грудні 2011 року», складено акт № 409/22-02/35117800/48 від 24.09.2013, в якому зафіксовані порушення, зокрема: пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 , п. 185.1 ст. 185 , п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню у сумі 649 159,98 грн. за період з 3 кварталу 2010 року по 4 квартал 2011 року.

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.10.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003712201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 702 811 грн., з яких 649 160 грн. основного платежу та 53 651 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Також, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «СК ОЛИМП ЮГСТРОЙ» з питань правових відносин з ПП «ЗЕНКО» в листопаді, грудні 2010 року, складено акт № 1221/22-02/35117800/58 від 17.12.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в грудні на суму 19 713 грн. та до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів в листопаді 2010 року на 17 169 грн.; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню за період з 01.10 по 31.12.2010 у загальній сумі 25 231,85 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004762202 від 19.12.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 461,25 грн., в т.ч.: 17 169 грн. основного платежу та 4 292,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0004802201 від 19.12.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32 798 грн., в т.ч.: 26 232 грн. основного платежу та 6 558 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0004822202 від 20.12.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на 19 713 грн.

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «СТРОЙКОНСАЛТИНГ МИКОЛАЇВ», ПП «БІЛДПРОФКОМПАНІ», ТОВ «АЛЬФА СТРОЙМОНТАЖ», ТОВ «БУДКОМПЛЕКС, ПП «БФ» ВОЛОДИМИР-В», ПП «ПРОМТЕХСЕРВИС-ЮГ», ПП «РЕКА», ТОВ «ГАЗФИЛ», TOB «УКРСТРОЙМОНТАЖ-К», TOB «ТЕТРАЛОН», ПП «ЗЕНКО», ґрунтуються виключно на висновках актів перевірок вказаних контрагентів, якими встановлено відсутність у них основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, що унеможливлює здійснення ними господарської діяльності.

Дослідивши реальність та фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «СТРОЙКОНСАЛТИНГ МИКОЛАЇВ», ПП «БІЛДПРОФКОМПАНІ», ТОВ «АЛЬФА СТРОЙМОНТАЖ», ТОВ «БУДКОМПЛЕКС, ПП «БФ» ВОЛОДИМИР-В», ПП «ПРОМТЕХСЕРВИС-ЮГ», ПП «РЕКА», ТОВ «ГАЗФИЛ», TOB «УКРСТРОЙМОНТАЖ-К», TOB «ТЕТРАЛОН», ПП «ЗЕНКО», судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність всіх господарських операцій підтверджується належною первинною документацією та з підтвердженням використання товарів (послуг) в своїй діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені під час розгляду справи первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не дають підстав для висновку про нездійснення спірних господарських операцій; відповідачем не надані докази набрання законної сили вироком по кримінальному провадженню за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32012170000000160 від 05.12.2013 (в межах досудового розслідування встановлено, що суб'єктами господарювання Одеського регіону сформовано більш як 30 млн. грн. сумнівного податкового кредиту від підприємств, які входили до складу виявленого в ході досудового розслідування «конвертаційного центру», в т.ч. від ПП «ЗЕНКО»); висновки актів перевірок контрагентів позивача, якими встановлено відсутність у них основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів тощо не беруться до уваги, оскільки законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тієї чи іншої діяльності; в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу та структури; можливі порушення податкового законодавства з збоку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій по ланцюгу постачання з третіми особами, для заниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду не надано, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків по договорам підряду та поставки для ТОВ «СК ОЛИМП ЮГСТРОЙ» та відсутність у позивача як покупця товару права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток.

Однак, висновок судів є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 11 зазначеного Кодексу на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, первинний документ має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію та підтверджувати її фактичне здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тому, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а сама господарська операція має бути невід'ємно пов'язана з фактом руху активів платника податків та рухом його капіталу.

Зазначені умови реальних змін майнового стану платника податків як одної з обов'язкових ознак господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат понесених платником податків мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди як на обґрунтування своїх рішень є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предметом доказування в даній категорії справ, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, що в подальшому зумовлює обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат.

Задовольняючи позов і визнаючи право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат, суди некритично віднеслися до оцінки наданих доказів з огляду на необхідність дотримання принципу офіційного з'ясування обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не досліджено можливість контрагентів позивача (ТОВ «СТРОЙКОНСАЛТИНГ МИКОЛАЇВ», ПП «БІЛДПРОФКОМПАНІ», ТОВ «АЛЬФА СТРОЙМОНТАЖ», ТОВ «БУДКОМПЛЕКС, ПП «БФ» ВОЛОДИМИР-В», ПП «ПРОМТЕХСЕРВИС-ЮГ», ПП «РЕКА», ТОВ «ГАЗФИЛ», TOB «УКРСТРОЙМОНТАЖ-К», TOB «ТЕТРАЛОН», ПП «ЗЕНКО») щодо виконання умов укладених з позивачем договорів, а саме наявність виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, штатних працівників у достатній кількості та фахівців, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій.

Суди також не врахували, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний