Ухвала

від 09.06.2016 по справі 825/311/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/311/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, представника Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області - Смуригіної Катерини Олександрівни на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на його думку, до компетенції відповідача не відноситься оцінка доказів, зібраних у кримінальній справі, якщо вони не оцінені уповноваженим органом, у даному випадку вироком суду у кримінальній справі. Крім того, платник податку не може нести відповідальність за не виконання або неналежне виконання свої обов'язків контрагентом.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 03.02.2016 року № 0000281701 в частині основного грошового зобов'язання в розмірі 17076,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4269,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області - Смуригіна Катерина Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, видами діяльності якого вказано: 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1 від 11.03.2014 року (а.с. 36, т. 1) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_2 від 11.03.2006 року (а.с. 37, т. 1).

Податковим органом відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 24.12.2015 року № 2660 та ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова Подалюка О.Ф. у справі № 751/11240/15-к від 30.11.2015, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.10.2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «ПІ-Транс» (код ЄДРПОУ 36931548), ТОВ «Колд-Транс» (код ЄДРПОУ 38270885), ТОВ «Сільвер логістік групп» (код ЄДРПОУ 38776990), ТОВ «Укримпортгрупп» (код ЄДРПОУ 38812499), ТОВ «Укрекспорттрейд» (код ЄДРПОУ 38965301), ТОВ «Будпродакшн» (код ЄДРПОУ 39341055), ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476), ТОВ «Укрпромтовторг» (код ЄДРПОУ 38880878).

За результатами перевірки складено акт від 11.01.2016 року № 11/17/НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 13-28), за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті якого ФОП ОСОБА_2 занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та оплаті в бюджет суму 41133,47 грн.

Перевірка проводилась з окремих питань (достовірності, повноти нарахування податку по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Сільвер логістікс груп» (код ЄДРПОУ 38776990), ТОВ «Укрекспорттрейд» (код 38965301), ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476) за серпень 2014 року, за вересень 2014 року, за жовтень 2014 року, за листопад 2014 року, грудень 2014 року, за січень 2015 року, за березень 2015 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаними, інші питання в ході перевірки не досліджувались.

На підставі висновків вказаного вище акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2016 року № 0000281701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 51417,50 грн., в частині основного грошового зобов'язання в розмірі 41134,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 10283,50 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться документами бухгалтерського обліку такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що висновок податкового органу обґрунтований відсутністю належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, до матеріалів справи надані копії усіх ТТН, в яких заповнені всі необхідні реквізити, в т. ч. вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт призначення та відповідальні особи.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Так, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, навіть відсутність такої накладної у позивача само по собі не може слугувати підставою для визнання господарських операцій недійсними.

Щодо посилань відповідача на неможливості ідентифікації вантажу та відповідальної особи вантажовідправника та вантажоодержувача, то судом першої інстанції було встановлено наступне.

Транспортно-експедиційні послуги здійснювалось власним автомобілем позивача, ТТН містять особисті підписи відповідальних осіб.

Крім того, найменування послуг розшифровується у видаткових і податкових накладних, які слугували підставою для внесення даних у регістри бухгалтерського обліку. Інших порушень правил ведення бухгалтерського обліку під час перевірки виявлено не було. Зміна в структурі активів та зобов'язань позивача підтверджується податковими деклараціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що посилання податкового органу про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Укримпортгрупп», ТОВ «Будпродакшн» та ТОВ «Укрпромтовторг», не знайшли свого підтвердження.

З приводу висновків податкового органу щодо здійснення господарських операцій останніми із позивачем з метою штучного формування податкового кредиту та відсутності їх реального характеру, колегія суддів зазначає наступне.

У даному випадку недопустимим є такий підхід податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки підприємство не може бути правопорушником лише на тій підставі, що порушення податкового законодавства могли допустили його контрагенти, тим більше, якщо зі своєї сторони воно діяло у відповідності із вимогами закону. Таким чином, висновок податкового органу щодо недобросовісності вищевказаних контрагентів не може бути розцінено як недобросовісність самого позивача.

Судом першої інстанції на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачем вказаним підприємствам та факт зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі підприємства документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на податку на додану вартість у розрізі контрагентів позивача: ТОВ «Укримпортгрупп», ТОВ «Будпродакшн» та ТОВ «Укрпромтовторг», є безпідставними.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагенти не виконали своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Верховного суду України від 27.01.2016 року № 21-5333а15.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 03.02.2016 року № 0000281701 в частині основного грошового зобов'язання в розмірі 17076,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4269,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо встановлення реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Колд-Транс» (код ЄДРПОУ 38270885) , ТОВ «Сільвер логістік групп» (код ЄДРПОУ 38776990), ТОВ «Укрекспорттрейд» (код ЄДРПОУ 38965301), ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476), з огляду на наступне.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як вбачається з Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період, що перевірявся, керівниками ТОВ «Укрекспорттрейд» значиться ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «Сільвер логістік групп» - ОСОБА_7, ТОВ «Колд-Транс» та «Векторіус» - ОСОБА_6, які не підтвердили своїх намірів на здійснення господарської діяльності, що підтверджується протоколами допитів свідків у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014270000000315 (т.1 а.с.49-59) та вироком Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/35/16 к від 28.01.2016, яким гр. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 27 ч. 2, 205 ч. 1 КК України. Рішення суду набрало законної сили.

Як встановлено вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.01.2016 року, внаслідок створення ОСОБА_4 за участі осіб, відносно яких матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, ТОВ «Укрекспорттрейд», придбання ним шляхом перереєстрації реєстраційних документів ТОВ «ПІ-ТРАНС» та подальшого використання цих юридичних осіб для проведення безтоварних фінансово-господарських операцій, підприємствами реального сектору економіки, безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по таким операціям, чим завдано матеріальної шкоди інтересам держави у вигляді ненадходження до державного бюджету податків в особливо великих розмірах. Вищезазначені дії ОСОБА_4, а також осіб, відносно яких матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, надали їм можливість у повному обсязі реалізувати свою мету, спрямовану на прикриття незаконної діяльності, що призвело до порушення норм Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та інших законодавчих актів України. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину за пред'явленим йому обвинуваченням по ст.ст. 27 ч. 2, 205 ч. 1 КК України визнав повністю та повністю підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, яке викладене у обвинувальному акті, вказавши, що вони були встановлені правильно і всі ці обставини він визнає повністю. У скоєному щиро кається.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

У цьому випадку підприємства знаходились поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені Товариства.

За таких обставин статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 року справа № 21-3788а15 та від 12.01.2016 року справа № 21-3706а15.

При цьому. колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції твердження позивача про те, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не було постановлено вироків, оскільки вказане не може спростувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 року.

Відповідно до частини першої статті 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу .

Крім того, згідно статті 201 ПК України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

На виконання вказаної норми ПК України Міністерство фінансів України наказом від 22.09.2014 року № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 року за № 1235/26012 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (далі по тексту - Порядок), станом на час виникнення правовідносин.

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість доводів податкового органу щодо фізичної неможливості підписання податкових накладних, складених вищевказаними контрагентами позивача їх керівниками, а тому донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ в розрізі контрагентів, а сааме: ТОВ «Колд-Транс», ТОВ «Сільвер логістік групп», ТОВ «Укрекспорттрейд», ТОВ «Векторіус», є правомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

Отже, доводи апеляційних скарг спростовуються наведеним вище, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 245, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, представника Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області - Смуригіної Катерини Олександрівни - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 09.06.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.