Постанова

від 06.06.2016 по справі 809/4027/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016р. Справа № 876/11706/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Урядка Р.Я.,

позивача у справі: Писанки А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2015р. у справі №809/4027/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Варто"

до Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2015р. позивач: ТзОВ Виробничо-комерційна фірма "Варто" звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: ДПІ в Снятинському районі ГУ ДВС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001371700, №0000152200, №0000162200, №0000172200, №0000182200 від 03.06.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за наслідками проведеної перевірки, в порушення положень Податкового кодексу України, помилково дійшов висновку щодо заниження сум податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в сумі 1154991,00грн., щодо завищення сум залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування зараховується до складу податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 82548,00грн., без врахування факту реальності здійснення операцій та наявності первинних документів, які їх підтверджують. Також позивач вважає, що висновки податкового органу про заниження плати за користування надрами в сумі 16781,00грн. та про збільшення суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 20976,00грн. та визначення штрафних санкцій на підставі п. 119.2 ст. 192 Податкового кодексу України з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 510,00грн., є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення, які прийняті за результатами перевірки є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Протягом розгляду справи позивачем неодноразово збільшувались та уточнювались позовні вимоги.

У відповідності до заяви від 29.10.2015p., представником позивача визначено позовні вимоги, які розглядаються судом (т.5, а.с.170, 171), а саме, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000172200, №0001371700, №0000182200 від 03.06.2015р., №0000312200 від 07.09.2015р.

За результатами розгляду справи Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задоволив, оскільки при розгляді справи не знайшли свого підтвердження висновки ДПІ в Снятинському районі, викладені в акті перевірки від 15.05.2015р. №91/22/30895651.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): ДПІ у Снятинському районі оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначив, що господарська діяльність позивача була направлена не на отримання доходу, а на безпідставне формування витрат на збут з метою завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Апелянт вказує, що контрагенти позивача не мали можливості здійснювати господарські операції у зв'язку з відсутністю виробничих потужностей та транспортних засобів. Крім того, апелянт звертає увагу на неналежно оформленні первинні документи. Також апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем було подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач вважає викладені в апеляційній скарзі аргументи хибними, а постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою з мотивів зазначених в запереченнях.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 06.06.2016р. з'явився представник апелянта (відповідача у справі): Урядко Р.Я., який у наданих усних поясненнях висловив свою правову позицію на підтримку апеляційної скарги та заперечення на позовну заяву.

Також у судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 06.06.2016р. з'явився представник позивача: Писанка А.М., яка проти апеляційної скарги заперечила з підстав, викладених у позовній заяві та усних поясненнях, наданих суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

ТзОВ "Виробничо-комерційна фірма "Варто" зареєстровано як юридична особа 31.03.2008p. та взято на податковий облік ДПІ у Снятинському районі.

У періоді, що перевірявся позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 16.11.2012р. №200083343, з 01.01.2009p. зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, що висвітлено в акті перевірки та не заперечується сторонами.

В період з 24.03.2015p. по 07.05.2015p. відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Варто" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012p. по 31.12.2014p., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012p. по 31.12.2014p.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 15.05.2015p. складено акт №91/22/30895651.

Згідно висновків перевірки відповідач встановив серед інших порушення позивачем:

- п. 185.1 ст. 185, , п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 (г) ст. 198, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.п. 201.1, 201.4, п. 201.7 ст. 201, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в сумі 1154881,00грн.; завищено залишок від'ємного значення ПДВ за грудень 2014р.на суму 82548,00грн.;

- пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 21.01.2014p. №49 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ)".

За результатами перевірки, на підставі вищезгаданого акту податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення: №0000172200 від 03.06.2015p., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 82548,00грн.; №0000182200 від 03.06.2015p., яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1443739,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001371700 від 03.06.2015p., яким нараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на суму 510,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Також відповідачем за результатами розгляду скарги позивача, яка подана в адміністративному порядку до податкового органу вищого рівня прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312200 від 07.09.2015p., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1443739,00грн., в тому числі, за основним платежем на суму 1154991,00грн. та 288748,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з тих же підстав, що і податкове повідомлення рішення №0000182200 від 03.06.2015, яке відповідач вважає відкликаним.

Вказані податкові повідомлення рішення згідно заяви про зменшення позовних вимог від 29.10.2015p. позивач просить визнати протиправними та скасувати.

01.01.2012p. між ТзОВ ВКФ "Варто" та ТзОВ "Експансія" укладено договір про надання послуг мерчандайзингу №1805, згідно із умовами якого останній зобов'язувався надати сукупність послуг щодо розміщення продукції на торгівельному обладнанні (полицях, стендах), безпосередньо в торгівельних залах у торгівельній мережі, місцях продажу; здійснення контролю за зовнішнім виглядом та терміном реалізації продукції; розташування продукції лицьовою стороною до покупця, поповнення полок товаром, розміщення цінників тощо, з метою збільшення об'ємів продажу продукції.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору ТОВ "Експансія" надано позивачу послуги передбачені договором, що підтверджується актами виконаних робіт та виписаними податковими накладними, за надані послуги позивачем здійснено оплату, що не заперечується сторонами та підтверджується актом перевірки та карткою рахунку. Також на підтвердження виконання зобов'язань за договором суду надано щомісячну інформацію щодо погодження сторонами місць розміщення продукції на торгівельному обладнанні (полицях, стендах) в торгівельних залах ТОВ "Експансія".

Згідно із умовами договорів купівлі-продажу №27/08/13 від 27.08.2013p., №10/09/13 від 10.09.2013p., договору від 10.01.2012p. №10/01-02, договору купівлі-продажу №14/02/13 від 14.02.2013p. ТзОВ "Амбасадор Агро", ПП "Приват Агро" та ФОП ОСОБА_3 поставлено позивачу сільськогосподарську продукцію шрот соняшниковий та кукурудзу протягом січня 2013 року грудень 2014р.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем було надано первинну документацією, зокрема, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, посвідченнями про якість продукції, деклараціями виробника, звітами про обіг номенклатури, а вказані документи були представлені до перевірки.

Згідно із договором поставки обладнання №07/06-01 від 07.06.2012р., ФОП ОСОБА_4 поставлено позивачу обладнання для виробництва комбікормів.

На підтвердження здійснення поставки позивачем надано первинні документі, зокрема, видатковими накладними, належним чином складеними податковими накладними (т.3, а.с.69-121). Здійснення оплати за поставлене обладнання встановлено податковим органом та висвітлено в акті перевірки. Крім цього в матеріалах справи міститься картка рахунку, що підтверджує здійснення оплати позивачем. Також слід зазначити, що податковим органом здійснювалось дослідження господарських операцій між ТОВ "ВКФ "Варто" та ФОП ОСОБА_4 та не встановлено порушень з боку позивача та його контрагента, що підтверджується довідкою від 25.03.2014р. №13/22/30895651. Також факт одержання обладнання підтверджується наявними в матеріалах справи додатковими доказами, а саме акти приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та акти списання товарно-матеріальних цінностей, в зв'язку з їх використанням в господарській діяльності.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного(податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 вищевказаної норми Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленні з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегією суддів взято до уваги доводи апеляційної скарги в частині в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000182200 від 03.06.2015р. Відповідно до вимог ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Рішенням Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 21.08.2015р. №1264/10/09-19-10-01-14 скасовано податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 03.06.2015р. Відтак, в силу вимог ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 03.06.2015р. податкове повідомлення-рішення є відкликаним, не може бути предметом оскарження, оскільки не створює жодних зобов'язань для платника податку. Як наслідок, позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000182200 від 03.06.2015р. не підлягає до задоволення.

В частині решти доводів апеляційної скарги, колегія суддів критично ставиться до таких, оскільки вони є безпідставними, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання відповідача на те, що відповідні операції з просування товару здійснюються покупцем стосовно товарів, право власності на які вже перейшло до ТзОВ "Експансія", не спростовує їх економічну цінність саме для позивача є безпідставними, оскільки, хоч діяльність з просування товарів у торгівельних мережах контрагента передбачає і економічний інтерес контрагента у зростанні торгового обороту, однак просування певного, конкретного товару має переважне економічне значення саме для його постачальника (виробника). Спірні послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів, що реалізуються ТзОВ "ВКФ "Варто" у торгівельних мережах контрагента, шляхом їх популяризації серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для товариства, який реалізовує продукцію власного виробництва.

Відносно доводів апелянта про нереальність господарських операцій з контрагентами через відсутність в останніх можливостей на здійснення таких операцій, аналіз норм податкового законодавства дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останнім виконано всі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009p. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відносно доводів апелянта про недоліки в заповненні ТТН, колегія суддів зазначає, що такі, не дають підстав стверджувати, що господарські операції не відбулися чи відбулися порушенням та не можуть бути основою для висновків про нереальність господарських операцій між суб'єктами господарювання. Не зазначення даних відомостей є недоліком організації роботи перевізника і може бути підставою для вирішення питання про відповідальність цих осіб.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки ДПІ в Снятинському районі , викладені в акті перевірки від 15.05.2015р. №91/22/30895651 є безпідставними та непідтвердженими жодними належними та допустимими доказами. В свою чергу, позивачем надано всі необхідні, належні та допустимі докази на підтвердження реальності здійснених господарських операцій.

Одночасно, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 03.06.2015р. не є скасованим та виступає предметом дослідження на предмет правомірності його прийняття, так як, дане податкове повідомлення-рішення є відкликаним в порядку ст.60 ПК України.

Відтак, апеляційна скарга підлягає до частково задоволення. Постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000182200 від 03.06.2015р. слід скасувати, та позовну вимогу в цій частині залишити без задоволення. В решті частини задоволених позовних вимог слід залишити без змін.

Відповідно до приписів ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2015р. у справі №809/4027/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Варто" до Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2015р. у справі №809/4027/15 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000182200 від 03.06.2015р. скасувати, позовні вимоги в цій частині залишити без задоволення.

3. В іншій частині задоволених позовних вимог постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2015р. у справі №809/4027/15 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2016р.