Ухвала

від 24.05.2016 по справі 825/4338/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ К/800/44741/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Маслія В.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області про зобов'язання виконати пункт вимог,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 Державна фінансова інспекція в Чернігівській області (далі - Держфінінспекція в Чернігівській області) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області (далі - Рада) про зобов'язання виконати пункт 9 вимоги Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 6 вересня 2013 року № 6-18/1465 про усунення виявлених ревізією порушень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Раду виконати пункт 9 вимоги Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 6 вересня 2013 року № 6-18/1465 про усунення виявлених ревізією порушень в частині укладення договорів оренди землі із СТОВ ім. Шевченка, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні орендної плати в сумі 19 948,02 грн., у порядку встановленому законодавством України. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові, ДФІ в Чернігівській області звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові та прийняти у цій частині нове рішення - про задоволення позову.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Рада просила залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 220 1 КАС України порядку.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що службовими особами Сосницької міжрайонної Державної фінансової інспекції було проведено планову ревізію селищного бюджету Ради за період з 1 червня 2011 року по 1 липня 2013 року. За результатами ревізії складено акт від 28 серпня 2013 року № 6-24/15 (далі - Акт).

На підставі висновків Акта ревізії Сосницькою міжрайонною Державною фінансовою інспекцією відповідачу було пред'явлено вимогу від 6 вересня 2013 року № 6-18/1465 (далі - Вимога № 6-18/1465) про усунення порушень виявлених ревізією із встановленням строку для вжиття заходів виконання до 2 жовтня 2013 року.

У пункті 9 Вимоги № 6-18/1465 відповідача зобов'язано укласти договори оренди землі з Чернігівським приватним підприємством «Завод «Сільгоспмаш» та з СТОВ ім. Шевченка, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні орендної плати, шкоду у порядку, встановленому законодавством України.

Приймаючи рішення у частині відмови в задоволенні позову, суд першої інстанцій, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності підстав для зобов'язання Ради виконати пункт 9 Вимоги № 6-18/1465 в частині зобов'язання відповідача укласти договори оренди землі з Чернігівським приватним підприємством «Завод «Сільгоспмаш», в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні орендної плати в сумі 65 587,05 грн., шкоду у порядку, встановленому законодавством України, оскільки Радою доведено помилковість викладених в Акті ревізії висновків позивача щодо наявності порушень земельного законодавства в цій частині.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з остаточним висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині, проте вважає помилковими мотиви, з яких у задоволенні позову в цій частині ДФІ в Чернігівській області відмовлено, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, ДФІ в Чернігівській області пред'явила пункт 9 Вимоги № 6-18/1465, який вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14.

Відповідно до частини другої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову про зобов'язання Ради виконати пункт 9 Вимоги № 6-18/1465 в частині зобов'язання укласти договори оренди землі з Чернігівським приватним підприємством «Завод «Сільгоспмаш», в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні орендної плати в сумі 65 587,05 грн., шкоду у порядку, встановленому законодавством України.

Водночас, не дивлячись на помилковість мотивів, з яких суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, прийняв рішення в частині відмови у позові, рішення цих судів в означеній частині по суті спору є правильними, а тому скасуванню не підлягають.

Згідно з частиною третьою статті 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220 1 , 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді