Рішення

від 06.06.2016 по справі 908/881/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/26/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016 Справа № 908/881/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЮГСТАЛЬВ» (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«МЕГАПРОФІТ-ГРУПВ» (69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, 27)

про стягнення 83 953,50 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18-юр від 22.06.2015

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.04.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЮГСТАЛЬВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«МЕГАПРОФІТ-ГРУПВ» про стягнення 84 064,05 грн.

Ухвалою суду від 04.04.2016 порушено провадження у справі №908/881/16, справі присвоєно номер провадження - 5/26/16, розгляд якої призначено на 11.05.2016. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 06.06.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 06.06.2016 позивачем було подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення розрахунку пені, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 229,79 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 №18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, вказана заява відповідно до статті 22 ГПК України приймається судом до розгляду як заява про зменшення розміру позовних вимог щодо вимоги майнової характеру.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 29.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОФІТ - ГРУП» було укладено договір поставки № 2/2904, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором, металопрокат, іменований надалі - товар. Позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 70931,33 грн., що підтверджується рахунками - фактурами, видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, які містяться у матеріалах справи. Відповідач оплатив отриманий товар частково у розмірі 1151,25 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 69780,08 грн., пеню у розмірі 12229,79 грн., 3 % річних у розмірі 838,21 грн., втрати від інфляції у розмірі 1105,42 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судові засідання 11.05.2016 та 06.06.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст. 17 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» ).

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала про порушення провадження у справі від 04.04.2016 № 908/881/16, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОФІТ - ГРУП» за адресою 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 27, була отримана уповноваженим представником товариства 14.04.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 21).

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2016, відповідно до якого місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОФІТ - ГРУП» є 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 27 (а.с. 52 - 57). Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОФІТ - ГРУП» (далі - покупець) було укладено договір поставки № 2/2904 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором, металопрокат, іменований надалі - товар. Товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, терміни поставки товару визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору покупець сплачує 100% вартості товару в день його отримання, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що продавець зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти товар в терміни, узгоджені додатково сторонами.

Товар відвантажується на умовах EXW склад продавця м. Запоріжжя, згідно Міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» (у редакції 2010), які застосовуються із урахуванням особливостей, що випливають із умов цього договору. сторони можуть обумовити інший порядок поставки, зазначивши про це у відповідних специфікаціях до цього договору.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на поставлений товар свідчить про факт його приймання покупцем за кількістю і якістю та відсутність претензій до продавця з боку покупця.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого вчасно товару.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 70931,33 грн., що підтверджується рахунками - фактурами, видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, які містяться у матеріалах справи (а.с. 11 - 19). Відповідач оплатив отриманий товар частково у розмірі 1151,25 грн. Таким чином, станом на 06.06.2016 сума основного боргу складає 69780,08 грн., яку позивач просить стягнути.

12.01.2016 відповідачем було отримано від позивача претензію на суму 66478,26 грн. (а.с. 59). Відповіді на вказану претензію позивач не отримав. Доказів сплати суми заборгованості в повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

В матеріалах справи міститься Акт звірки взаєморозрахунків від 12.01.2016 на суму 58180,08 грн., підписаний обома сторонами (а.с. 60).

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 69780,08 грн., пеню у розмірі 12229,79 грн., 3 % річних у розмірі 838,21 грн., втрати від інфляції у розмірі 1105,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 70931,33 грн., що підтверджується рахунками - фактурами, видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, які містяться у матеріалах справи (а.с. 11 - 19). Відповідач оплатив отриманий товар частково у розмірі 1151,25 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 69780,08 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 838,21 грн. та втрати від інфляції у розмірі 1105,42 грн.

За допомогою комп'ютерної програми «Законодавство» судом перевірено розрахунок та втрат від інфляції. Розрахунок втрат від інфляції є вірними, відповідає вимогам діючого законодавства та вказана сума підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо розрахунку 3 % річних суд зазначає, що у розрахунок включено 1 день фактичної оплати, у зв'язку з чим суд здійснив власний перерахунок 3 % річних за допомогою комп'ютерної програми «Законодавство».

Згідно із розрахунком суду стягненню підлягають 3 % річних у розмірі 837,58 грн., з відмовою у стягненні - 0,63 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого вчасно товару.

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано пеню у розмірі 12 229,79 грн., який за допомогою комп'ютерної програми «Законодавство» перевірено судом. Розрахунок є вірним, відповідає вимогам діючого законодавства та вказана сума пені підлягає стягненню в повному обсязі.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОФІТ - ГРУП» (69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 27, р/р 26006470643 в АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 37834595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5, р/р 26009534400400 в ПАТ «УКРСИББАНК», МФО 351005, код ЄДРПОУ 37941143) суму основного боргу у розмірі 69 780 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 08 коп., 3 % річних у розмірі 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 58 коп., втрати від інфляції у розмірі 1105 (одна тисяча сто п'ять) грн. 42 коп., пеню у розмірі 12 229 (дванадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 79 коп., судовий збір у розмірі 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 98 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 08.06.2016.