Рішення

від 30.05.2016 по справі 910/5800/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016Справа №910/5800/16

За позовомПриватного підприємства "ДОНМЕД" ДоДержавної установи "Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії медичних наук України" Простягнення 6 549 240,48 грн. Суддя Спичак О.М .

Представники сторін:

від позивача: Лятіфов В.Б. - представник за дов.;

від відповідача: Кирієнко С.Є. - представник за дов.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ДОНМЕД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії медичних наук України" про стягнення 6 549 240,48 грн.

Ухвалою суду від 31.03.2016 року порушено провадження у справі №910/5800/16, розгляд справи призначено на 15.04.2016 року.

13.04.2016 року представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечуєвав в повному обсязі та просив суд залучити до участі у справі, в якості іншого відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному судове засідання, призначене на 15.04.2016, не відбулось.

Ухвалою суду від 18.04.2016 року розгляд справи №910/5800/16 призначено на 11.05.2016 року.

11.05.2016 року в судовому засіданні представник відповідача підтримав, раніше поданий, відзив разом із клопотанням про залучення іншого відповідача.

Представник позивача проти задоволення вищезазначеного клопотання заперечував, та просив суд позов задовольнити повністю.

Суд розглянув та відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якості іншого відповідача, оскільки у Державної казначейської служби України у м. Києві відсутні договірні відносини з позивачем щодо закупівлі товарів, згідно договору № 23-05 від 20.05.2013 року, стягнення заборгованості за яким є предметом позову по даній справі.

У судовому засіданні 11.05.2016 року, відповідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 30.05.2016 року.

30.05.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 30.05.2016 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.05.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013 року Державна установа "Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії медичних наук України" (далі по тексту - замовник, відповідач) та Приватне підприємство "ДОНМЕД" (далі - виконавець, позивач) уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти, п. 1.1. та п. 1.2 якого узгодили, що виконавець зобов'язується у 2013 році поставити замовникові товари: «Меблі медичні, хірургічні, стоматологічні та ветеринарні; крісла парикмахерські та подібні крісла; їхні частини», код ДК 32.50.3, зазначені в специфікації (додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) товарів зазначено в специфікації (додаток 1), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною. Кількість товарів зазначена в специфікації (додаток 1).

Відповідно до п.3.1. договору, ціна цього договору складає 7 291 080,00 (сім мільйонів двісті дев'яносто одна тисяча вісімдесят гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ - 262 010,00 (двісті шістдесят дві тисячі десять гривень 00 копійок), (ціна договору визначається з урахуванням Закону України «Про податок на додану вартість»).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості товарів, зазначених в специфікації до цього договору, після їх отримання та згідно пред'явленої виконавцем видаткової накладної.

Згідно з п.4.2. договору, у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до п.5.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010) за кінцевим місцем призначення замовника: м. Київ, вул. Платона Майбороди, 32, корп. 5, строк поставки товарів: до 31 грудня 2013 року.

Пункт 5.3. договору передбачає, що приймання-передача товару проводиться за кількістю відповідно до видаткової накладної, за якістю - відповідно до документів, що засвідчують його якість.

Згідно з п.п.6.1.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі виконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктами 10.1. та 12.1. передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. Зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені тільки по взаємній згоді сторін. Невід'ємною частиною цього договору є специфікація (додаток 1).

На виконання умов договору та специфікації від 20.05.2013 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7 291 080,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких находяться у матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 3 650 440,00 грн., що підтверджується банківськими виписками(копії яких наявні у матеріалах справи), у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 3 547 760,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акту звірки станом на 31.12.2014 року, згідно до якого відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем в розмірі 3 547 760,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач не заперечував проти факту поставки йому позивачем, на виконання умов договору № 23-05 від 20.05.2013 року про закупівлю товарів за державні кошти, товару на загальну суму 7 291 080,00 грн.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує, посилаючись на те, що останній, згідно зі ст. 49 Бюджетного кодексу України, безпосередньо сам не здійснює оплати отриманого товару, а лише приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві. У зв'язку з чим, відповідач надав Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві платіжні доручення на оплату поставленого товару, згідно до специфікації від 20.05.2013 року та видаткових накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, а отже, зробив все залежне від нього для виконання своїх зобов'язань по договору № 23-05 від 20.05.2013 року. Однак, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не перерахувала позивачу грошові кошти.

Судом відхиляються зазначені доводи відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних, відповідач прийняв поставлений товар на загальну суму 7 291 080,00 грн, засвідчивши цей факт підписами уповноважених на ці дії осіб та печаткою підприємства. Крім того, факт прийняття товару відповідач підтвердив ще і у акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014 року та зазначив це у відзиві на позовну заяву.

В свою чергу, у відповідності до п.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстава несплати поставленого товару за відсутності бюджетних коштів у відповідача є необґрунтованою, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терм ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446).

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 3 547 760,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних - 243 710,84 грн. та інфляційні втрати - 2 757 769,64 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дат здійснених поставок, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволення частково, в сумі 242 990,11 грн. та 2 756 976,59 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії національної академії медичних наук України» (місцезнаходження : 04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди, буд. 32, корп. 5, код ЄДРПОУ 24725044) на користь Приватного підприємства «ДОНМЕД»(місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 22, оф. 172, код ЄДРПОУ 36935207 ) 3 547 760(три мільйони п'ятсот сорок сім тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 242 990(двісті сорок дві тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 11 коп. - 3 % річних, 2 756 976(два мільйони сімсот п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 59 коп. - інфляційних втрат та 95 515(дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 90 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.06.2016 року

Суддя Спичак О.М.