Рішення

від 07.06.2016 по справі 909/353/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 р. Справа № 909/353/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Тисменецької місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, вул. Академіка ОСОБА_1, 34, м. Івано-Франківськ,76014

до відповідача: ОСОБА_2 сільської ради вул. Галицька, 70/2, с. Лука, Городенківський район, Івано-Франківська область,78117

до відповідача:Фермерського господарства "Кадуб" с. Сновидів, Бучацький район, Тернопільська область,48455

про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради від 22.12.15 за № 25-2/2015

та повернення земельної ділянки площею 88 га

за участю:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №908-5913/02-16 від 06.05.16

від прокуратури: ОСОБА_4, посвідчення № 004153 від 14.09.12

від відповідача ОСОБА_2 сільської ради: не з"явився

від відповідача фермерського господарства "Кадуб": не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

керівник Тисменецької місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 сільської ради та Фермерського господарства "Кадуб" про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради від 22.12.15 за № 25-2/2015 в частині передачі Фермерському господарству "Кадуб" земельних ділянок площею 88 га та повернення земельної ділянки площею 88 га.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, керівник Тисменецької місцевої прокуратури в позовній заяві №01-1212вих-16 від 21.04.16 (вх.№4044/16 від 22.04.16) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту. Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позовній заяві, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та клопотанні про уточнення позовних вимог №05-132вих-16 від 11.05.16 (вх.№6569/16 від 12.05.16). Зокрема, вказав на те, що рішенням ОСОБА_2 сільської ради від 22.12.15 надано в тимчасове користування Фермерському господарству "Кадуб" землі запасу сільської ради терміном на 364 дні площею 180,414 га, і на підставі зазначеного рішення укладено відповідні договори оренди земельних ділянок. Прокурор стверджує, що спірне рішення в частині передачі Фермерському господарству "Кадуб" земельних ділянок площею 88 га прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування земель сільськогосподарського призначення, відтак передані в оренду землі площею 88га підлягають поверненню в державну власність.

Представник відповідача - ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з"явився, однак в судовому засіданні 24.05.16 проти позову не заперечив та подав відзив на позов № 01-1212 вих. 16 від 21.04.16 (вх. № 7365/16 від 24.05.16).

Представник відповідача - фермерського господарства "Кадуб" в судове засідання жодного разу не з"явився, причин неявки в судове засідання суду не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалами суду від 25.04.16, 12.05.16 та 24.05.16, що підтверджується відмітками відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці зазначених ухвал та повідомленням про вручення поштового відправлення ( вручено ухвалу від 12.05.16 Фермерському господарству "Кадуб", дата вручення - 20.05.16).

Наведене дає підстави для висновку суду про належне повідомлення відповідача - Фермерського господарства "Кадуб"про дату, час та місце проведення судових засідань у справі.

Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням Конвенції про захист прав та свобод, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом враховано наступне.

Рішенням ОСОБА_2 сільської ради від 22.12.15 №25-2/2015 надано в тимчасове користування Фермерському господарству "Кадуб" землі запасу сільської ради терміном на 364 дні площею 180,414 га

На підставі зазначеного рішення 31.12.15 між ОСОБА_2 сільською радою (орендодавцем) та Фермерським господарством "Кадуб" (орендарем) укладено договори оренди землі відповідно площею 15, 26, 32 та 15 га за межами сіл Лука та Уніж для ведення сільськогосподарського виробництва.

Факт передачі зазначених ділянок підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі від 31.12.15.

Згідно листа Відділу Держгеокадастру у Городенківському районі №10-28-0.3-370/2-16 від 08.04.16 спірні земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів сіл Лука та Уніж та відносяться до земель державної власності.

Виявивши зазначені обставини під час вивчення інформації про стан законності у сфері земельних відносин на території Городенківського району, прокурор звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", якою визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

В силу п.4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.12 у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, та які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Наведена правова норма кореспондується з частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі": укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Із наявних в матеріалах справи копій рішення ОСОБА_2 сільської ради від 22.12.15 №25-2/2015, листа Відділу Держгеокадастру у Городенківському районі №10-28-0.3-370/2-16 від 08.04.16 та викопіювання з кадастрової карти ОСОБА_2 сільської ради вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а отже відноситься до земель державної власності. Водночас, судом встановлено, що чинним земельним законодавством не надано сільській раді повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктами а, в ст.12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначено ст.122 Земельного кодексу України: сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (п.1 зазначеної статті); Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб(п.4 наведеної статті)

Таким чином, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що відносяться до державної власності, належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, зокрема Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

З огляду на наведене, суд констатує, що ОСОБА_2 сільська рада при передачі земельної ділянки за межами населеного пункту в користування Фермерському господарству "Кадуб" вийшла за межі власної компетенції та розпорядилася земельною ділянкою всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог ст. ст. 124, 125 Земельного кодексу України і ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Згідно ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на встановлення судом факту невідповідності спірного рішення ОСОБА_2 сільської ради в частині передачі Фермерському господарству "Кадуб" земельних ділянок площею 88 га чинному земельному законодавству та прийняття його з перевищенням наданих органу виконавчої влади повноважень, зазначене рішення в частині передачі Фермерському господарству "Кадуб" земельних ділянок площею 88 га підлягає визнанню недійсним.

Як передбачено ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на той факт, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту і передана у користування Фермерському господарству "Кадуб" на умовах оренди з порушеннями вимог земельного та цивільного законодавства, зазначена земельна ділянка підлягає поверненню в державну власність.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 19, 140, 144 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.3 ст.24, ст.25, ч.1, ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 84, 122, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст.203, 210, 215, 626, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 16, 19, 24 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов керівника Тисменецької місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 сільської ради та Фермерського господарства "Кадуб" про визнання недійсним рішення ОСОБА_2 сільської ради від 22.12.15 за № 25-2/2015 та повернення земельної ділянки площею 88 га.

Визнати недійсним рішення ОСОБА_2 сільської ради від 22.12.15 за № 25-2/2015 "Про передачу земель запасу для товарного сільськогосподарського виробництва" в частині передачі Фермерському господарству "Кадуб" земельних ділянок площею 88 га, які знаходяться за межами населених пунктів та відносяться до земель державної форми власності.

Фермерському господарству "Кадуб" (с.Сновидів Бучацького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 31877963) повернути одержані за актами приймання - передачі від 31.12.15 земельні ділянки площею 15,0 га, яка знаходиться за межами с.Лука, площею 26,0 га, яка знаходиться за межами с.Уніж, площею 32,0 га, яка знаходиться за межами с.Лука, площею 15,0 га, яка знаходиться за межами с.Уніж Городенківського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Стягнути з Фермерського господарства "Кадуб" (с.Сновидів Бучацького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 31877963) на користь прокуратури Івано-Франківської області (м. Івано-Франківськ, вул.Грюнвальдська, 11, р/р 35215084003924, Державна казначейська служба України м.Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 03530483) 1378,00грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради (вул.Галицька, 70/2, с.Лука Городенківського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 31877963) на користь прокуратури Івано-Франківської області (м. Івано-Франківськ, вул.Грюнвальдська, 11, р/р 35215084003924, Державна казначейська служба України м.Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 03530483) 1378,00грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.16

Суддя Матуляк П. Я.