Рішення

від 03.06.2016 по справі 910/6843/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2016Справа №910/6843/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс»

про стягнення 90 000,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

13.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» про стягнення 90 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з оренди підйомної техніки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2016 порушено провадження по справі №910/6843/16, розгляд справи призначено на 12.05.2016.

10.05.2016 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано додаткові докази по справі.

Судове засідання 12.05.2016 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2016, з урахуванням ухвали цього ж суду від 25.05.2016 про виправлення описки, у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, розгляд справи №910/6843/16 призначено на 03.06.2016.

Представники сторін в судове засідання 03.06.2016 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» (далі - відповідач) укладено договір надання послуг в спрощений спосіб, відповідно до рахунків-фактури №472 від 13.03.2014 на суму 29 940,48 грн., №499 від 18.03.2014 на суму 7 335,06 грн., №517 від 24.03.2014 на суму 9 975,17 грн., №699 від 09.04.2014 на суму 7 225,07 грн., №742 від 23.04.2014 на суму 4 210,03 грн., №840 від 30.04.2014 на суму 12 750,12 грн., №892 від 12.05.2014 на суму 5 100,05 грн., №2153 від 11.11.2014 на суму 21 420,00 грн., №2521 від 23.12.2014 на суму 50 085,00 грн., №2554 від 29.12.2014 на суму 46 620,32 грн., №114 від 30.01.2015 на суму 48 825,00 грн., №146 від 05.02.2015 на суму 16 440,10 грн.

У період з березня 2014 року по лютий 2015 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з оренди підйомної техніки, відповідно до яких позивач надав належну йому на праві приватної власності підйомну техніку в тимчасове оплатне користування відповідачу на загальну суму 238 506,40 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме: №315 від 31.03.2014 на суму 14 970,24 грн., №319 від 31.03.2014 на суму 6 005,05 грн., №329 від 31.03.2014 на суму 2 850,05 грн., №320 від 02.04.2014 на суму 1 330,01 грн., №406 від 16.04.2014 на суму 14 970,24 грн., №409 від 16.04.2014 на суму 7 125,12 грн., №428 від 25.04.2014 на суму 7 225,07 грн., №458 від 25.04.2014 на суму 4 210,03 грн., №459 від 30.04.2014 на суму 12 750,12 грн., №607 від 31.05.2014 на суму 5 100,05 грн., №1663 від 31.12.2014 на суму 50 085,00 грн., №27 від 31.01.2015 на суму 46 620,32 грн., №37 від 31.01.2015 на суму 48 825,00 грн., №108 від 17.02.2015 на суму 16 440,10 грн.

Акт надання послуг №1452 від 30.11.2014 на суму 21 420,00 грн. не підписаний відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за отримані послуг, а саме 169 926,40 грн., що підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» №36-01/557 від 05.02.2016 та виписками по рахунку позивача.

09.12.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 90 000,00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією квитанції №4781 від 10.12.2015.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму боргу не сплатив.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, позивач просив стягнути з останнього основний борг у розмірі 90 000,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг за договором, укладеним в спрощений спосіб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виставлення позивачем рахунків на оплату наданих послуг та часткова оплата його відповідачем свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріали справи у сукупності з викладеними позивачем обставинами у позовній заяві свідчать про досягнення між сторонами згоди на отримання відповідачем послуг, а перерахуванням суми в розмірі 169 926,40 грн. підтверджується погодження відповідача із запропонованою вартістю послуг.

Крім того, надання послуг позивачем у період з березня 2014 року по лютий 2015 року на загальну суму 238 506,40 грн. підтверджується актами надання послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме: №315 від 31.03.2014 на суму 14 970,24 грн., №319 від 31.03.2014 на суму 6 005,05 грн., №329 від 31.03.2014 на суму 2 850,05 грн., №320 від 02.04.2014 на суму 1 330,01 грн., №406 від 16.04.2014 на суму 14 970,24 грн., №409 від 16.04.2014 на суму 7 125,12 грн., №428 від 25.04.2014 на суму 7 225,07 грн., №458 від 25.04.2014 на суму 4 210,03 грн., №459 від 30.04.2014 на суму 12 750,12 грн., №607 від 31.05.2014 на суму 5 100,05 грн., №1663 від 31.12.2014 на суму 50 085,00 грн., №27 від 31.01.2015 на суму 46 620,32 грн., №37 від 31.01.2015 на суму 48 825,00 грн., №108 від 17.02.2015 на суму 16 440,10 грн.

Разом з тим, акт надання послуг №1452 від 30.11.2014 на суму 21 420,00 грн. не підписаний відповідачем, а тому не може свідчити про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг з оренди підйомної техніки.

Посилання позивача на оплату виставленого на підставі вказаного акту надання послуг рахунку-фактури №2153від 11.11.2014 не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, щодо отримання відповідачем послуг з оренди підйомної техніки саме за актом надання послуг №1452 від 30.11.2014.

Отже, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що послуги по акту надання послуг №1452 від 30.11.2014 були фактично надані і прийняті відповідачем, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, факт надання послуг позивачем на загальну суму 238 506,40 грн. підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами надання послуг, проте відповідач частково розрахувався за отримані послуги у сумі 169 926,40 грн., а тому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 68 580,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості в добровільному порядку відповідачем не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 136, приміщення 34, код 37833628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (04309, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11, код 35411500) суму основної заборгованості у розмірі 68 580 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп та судовий збір в сумі 1 028 (одну тисячу двадцять вісім) грн. 70 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 08.06.2016.

Суддя В.О. Демидов