Рішення

від 08.06.2016 по справі 910/6720/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2016Справа №910/6720/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Нова лінія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бюро Інформаційних Технологій»

про стягнення 5 237,92 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Шкабрій Г.М. - представник за довіреністю № 50 від 08.04.16

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 08.06.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Нова лінія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бюро Інформаційних Технологій» про стягнення 5 237,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору № 4331/010415р від 01.04.2015 про надання маркетингових послуг, відповідачем не були належним чином виконанні зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5 237,92 грн, з яких: 2 891,00 грн. - основний борг, 1 485,22 грн. - пеня, 291,26 грн. - 10 % річних від простроченої суми та 570,44 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2016 порушено провадження у справі № 910/6720/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.05.2016.

У судове засідання, призначене на 25.05.2016, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав документи, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 25.05.2016 розгляд справи було відкладено на 08.06.2016.

03.06.2016 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано додаткові пояснення до позовної заяви з додатками.

У судове засідання, призначене на 08.06.2016, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач вдруге не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 08.06.2016, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 квітня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Нова лінія» (надалі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бюро Інформаційних Технологій» (надалі - замовник/відповідач) було укладено договір № 4331/010415 р про надання маркетингових послуг (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за завданням замовника. Виконавець зобов'язується надавати замовнику маркетингові послуги стосовно способів та методів реалізації непродовольчих товарів та послуг по стимулюванню збуту товару (надалі - послуги), які постачались, постачаються або плануються в майбутньому до постачання замовником через торговельну мережу виконавця в строк до 15 квітня 2015 року.

Послуги за цим договором надаються за усними завданнями замовника (п.1.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору оплата здійснюється замовником на підставі рахунку, який надається виконавцем, але не пізніше 5 днів з моменту підписання цього договору.

За надання послуг замовник повинен сплатити на користь виконавця грошову суму, у розмірі 2891,00 грн, у т.ч. ПДВ (п. 4.2. договору).

Відповідно до п .4.4. договору послуги за договором вважаються прийнятими після підписання актів дачі-прийняття послуг, з урахуванням п. 5.4. договору.

Факт надання послуг засвідчується підписаним уповноваженими представниками сторін актом здачі-прийняття послуг (п. 5.2. договору).

Згідно з п.п. 5.3.,5.4. договору замовник зобов'язаний підписати здачі-прийняття послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання від виконавця, або в той же термін надати вмотивовану відмову від підписання акту здачі-прийняття послуг з обов'язковим зазначенням зауважень та надіслати один екземпляр акту виконавцю за адресою, визначеною у ст. 11 цього договору як адреса для листування. У випадку якщо замовник не надасть підписаний акт здачі-прийняття послуг або вмотивовану відмову від його підписання з викладеними зауваженнями в термін встановлений у п. 5.3. договору, послуги будуть вважатися наданими у відповідності до всіх умов договору і підлягають оплаті у повному обсязі, в строки передбачені договором.

Відповідно до п. 8.1. даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання і діє до 30.квітня 2015 року, а в частині виконання грошових зобов'язань до повного його виконання.

За доводами позивача, ПрАТ «Нова лінія» на виконання умов договору належним чином виконало свої зобов'язання та надало відповідачу послуги стосовно способів та методів реалізації непродовольчих товарів та послуг по стимулюванню збуту товару на загальну суму 2 891,00 грн, що підтверджується актом надання послу БУ-00012139 від 15.04.2015. Проте, відповідачем в порушення умов договору акт не підписаний, зауважень щодо отриманих послуг не надано, а відтак послуги вважаються в силу п. 5.4. договору такими що наданні у повному обсязі та підлягають оплаті. Оскілки, відповідачем не було оплачені вказані послуги, в останнього утворився борг перед позивачем у сумі 2 891,00 грн. З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялася вимога про сплату боргу, яка залишена відповідачем без реагування.

Отже, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 4.1 договору оплата здійснюється замовником на підставі рахунку, який надається виконавцем, але не пізніше 5 днів з моменту підписання цього договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та надані послуги відповідачу на загальну суму 2891,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття послуг БУ-00012139 від 15.04.2015.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем неодноразово на адресу відповідача направлявся акт здачі-прийняття послуг БУ-00012139 від 15.04.2015, а також отримання вказаного акту відповідачем 26.08.2015. За таких обставин, судом встановлено, що в силу п. 5.4. договору послуги вважаються такими, що наданні у повному обсязі та підлягають оплаті.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач з метою досудового врегулювання спору направляв на адресу відповідача вимогу про сплату боргу № 261 від 28.12.2015, проте відповідачем вказана вимога залишення без розгляду.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 2891,00 грн, яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 1 485,22 - пені; 291,26 грн - 10 % річних та 570,44 грн - інфляційних втрат.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за порушення терміну оплати, визначеного п. 4.1. договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення своїх зобов'язань, а також додатково 10% річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення (згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України).

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено наступне: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У п. 6.2. сторони визначили, що нарахування та сплата пені за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання за цим договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня, коди грошові зобов'язання повинні були виконанні, до дня їх фактичного виконання на користь виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1 485,22 грн за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Перевіривши розрахунок позивача 10 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розмір 10 % річних та інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають суми у розмірах, заявлених позивачем розмірі 291,26 грн. - 10% річних та 570,06 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бюро Інформаційних Технологій» (03179, м.Київ, проспект Перемоги, будинок 144; ідентифікаційний код 35082134) на користь Приватного акціонерного товариства «Нова лінія» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт Чабани, Одеське шосе, 8; ідентифікаційний код 30728887) основну суму заборгованості у розмірі 2 891 (дві тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн 00 коп.; пеню у розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн 22 коп.; 10 % річних у розмірі 291 (двісті дев'яносто одна) грн 26 коп.; інфляційні втрати у розмір 570 (п'ятсот сімдесят) грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.2016

Суддя Пукшин Л.Г.