Рішення

від 06.06.2016 по справі 910/6761/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/6761/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод"

про повернення попередньої оплати

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: Блажкевич С.В. за довіреністю б/н від 10.02.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Агро" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (відповідач) про стягнення 69330,00 грн. на підставі Договору № 4/11 від 04.11.2015, з яких 55000,00 грн. попередньої оплати (основного боргу), 6630,00 грн. пені 7700,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору № 4/11 від 04.11.2015, здійснив попередню оплату за товар (соломорізка для переробки тюка соломи діаметром 1.4 із виходом фракції до 0,5 мм) в сумі 55000,00 грн., тоді як відповідач, в порушення умов наведеного договору, не виготовив та не поставив товар позивачу, а також не повернув позивачу суму попередньої оплати за товар. За таких обставин позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за товар, а також сум пені та штрафу з огляду на прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 порушено провадження у справі № 910/6761/16 та призначено розгляд справи на 19.05.2016 о 12:20 год.

04.05.2016 через відділ діловодства суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якого останній просив суд винести ухвалу про участь представника ТОВ "Гарант Агро" Герман Оксани Степанівни у судовому засіданні у справі № 910/6761/16, що призначене на 19.05.2016 о 12 год. 20 хв., у режимі відеоконференції та визначити відповідальним за проведення відеоконференції під час судового засідання Господарський суд Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2016 суд відхилив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Агро" про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

19.05.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2016.

В судове засідання, призначене на 19.05.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, довідки про підтвердження зарахування надходжень від сплати судового збору № 5-1766/16 від 18.05.2016. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 19.05.2016 представник відповідача повідомив суд про те, що ним повернуто позивачу суму попередньої оплати за товар в сумі 55000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 19.05.2016 заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та просив суд надати час для з'ясування факту сплати відповідачем суми основного боргу. Усне клопотання позивача судом задоволене.

Враховуючи усне клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні та положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.05.2016.

В судовому засіданні 19.05.2016 суд оголосив перерву до 06.06.2016 о 15:30 год.

03.06.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просив суд: розглянути справу без участі представника позивача; припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 55000,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки наведена сума боргу була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі; позовні вимоги в частині стягнення 6630,00 грн. пені та 7700,00 грн. штрафу підтримав. В якості додатку до заяви додано копію банківської виписки по рахунку позивача за 18.05.2016.

06.06.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив про повернення ним позивачу попередньої оплати в сумі 55000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 913 від 18.05.2016, а також вказав на безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення штрафних санкцій, оскільки стягнення з відповідача в спірному випадку попередньої оплати за договором не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання, на підставі чого заявлено вимоги про стягнення неустойки, так як відповідні дії вчиняються відповідачем не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. Враховуючи наведене, відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судове засідання, призначене на 06.06.2016, представник відповідача з'явився.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 06.06.2016 не з'явився, проте згідно заяви, яка надійшла через відділ діловодства суду 03.06.2016, просив суд розглянути справу без участі представника позивача.

В судовому засіданні 06.06.2016 суд розглянув та задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, враховуючи, що вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.04.2016 позивачем виконані, а стосовно заявлених позовних вимог позивач подав заяву, яка надійшла через відділ діловодства суду 03.06.2016.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому через відділ діловодства суду 06.06.2016.

В судовому засіданні 06.06.2016 здійснювався розгляд справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.06.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Агро" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (продавець (постачальник), відповідач) було укладено Договір № 4/11 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник (відповідач) зобов'язався поставити (передати) соломорізку для переробки тюка соломи діаметром 1.4 із виходом фракції до 0,5 мм у власність покупця (позивача), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору. Асортимент, кількість, ціна, відповідні характеристики вказуються у специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору сума даного Договору складає 110 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 4.4 Договору узгоджено, що покупець (позивач) здійснює розрахунок за товар шляхом перерахування попередньої оплати наступним чином:

попередня оплата 50% (п.п. 4.4.1 п. 4.4);

50% по факту виготовлення продукції, після огляду покупцем товару на складі виробника (п.п. 4.4.2 п. 4.4).

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов п.п. 4.4.1 п. 4.4 Договору здійснив попередню оплату за товар, перерахувавши на рахунок відповідача 55000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 880 від 04.11.2015.

Пунктом 3.3. Договору сторони передбачили, що термін виготовлення соломорізки становить 30 робочих днів з моменту надходження коштів, який, як зазначив позивач сплив 17.12.2015.

Враховуючи, що Договором не був встановлений строк поставки товару, позивач, керуючись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, направив відповідачу лист № 75 від 28.12.2015, у відповідь на який відповідач листом № 2 від 14.01.2016 проінформував позивача, що товар (соломорізка) буде виготовлено та направлено позивачу в термін до 18.02.2016, т.т. безпосередньо відповідач встановив термін виготовлення та поставки спірного товару до 18.02.2016.

Позивач вказав, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами про виконання умов Договору, наполягав на виготовленні товару (соломорізки), просив повідомити його про дату і час поставки товару (листи № 12 від 18.02.2016, № 15 від 04.03.2016), а з огляду на невиконання відповідачем цих вимог, позивач листом № 24 від 25.03.2016 звернувся до відповідача з вимогою про негайне повернення останнім передоплати за товар у сумі 55000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача. Наведені листи та докази на підтвердження їх отримання відповідачем (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень) позивач залучив до позовної заяви.

Оскільки станом на час звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва (08.04.2016 згідно відтиску штампа відділення поштового зв'язку на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду) відповідач не повернув позивачу попередню оплату за товар в сумі 55000,00 грн., позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача як вказаної суми попередньої оплати за товар (основний борг), так і сум 6630,00 грн. пені та 7700,00 грн. штрафу відповідно до п. 6.5 Договору з огляду на прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.

Під час судового розгляду справи, представник позивача подав заяву, яка надійшла через відділ діловодства суду 03.06.2016, відповідно до якої просив суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 55000,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки наведена сума боргу була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі При цьому в якості додатку до заяви позивач додав копію банківської виписки по рахунку позивача за 18.05.2016.

Згідно поданого відзиву на позовну заяву відповідач також зазначив про повернення ним позивачу попередньої оплати в сумі 55000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 913 від 18.05.2016.

Відповідно до наведених банківської виписки та платіжного доручення судом було встановлено, що повернення позивачу передоплати за товар в сумі 55000,00 грн. було здійснено відповідачем після порушення провадження у справі № 910/6761/16 ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016.

Наведене, в свою чергу, свідчить, що в частині позовних вимог про стягнення попередньої оплати в сумі 55000,00 грн. предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, а тому цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України. Зокрема, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Водночас, у заяві, яка надійшла через відділ діловодства суду 03.06.2016, позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення 6630,00 грн. пені та 7700,00 грн. штрафу. Відповідач проти таких позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 4/11 від 04.11.2015 свідчить про те, що вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору підряду та поставки, у зв'язку з чим саме його умови та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54, глави 61 Цивільного кодексу України, параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченого договором виготовлення і поставки товару (соломорізки) та його оплати.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що термін виготовлення соломорізки становить 30 робочих днів з моменту надходження коштів.

По матеріалам справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач на виконання умов п.п. 4.4.1 п. 4.4 Договору здійснив попередню оплату за товар, перерахувавши 04.11.2015 на рахунок відповідача 55000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 880 від 04.11.2015.

Отже, враховуючи встановлений п. 3.3 Договору термін виготовлення соломорізки та надходження коштів здійсненої позивачем попередньої оплати відповідачу 04.11.2015, суд дійшов висновку про те, що за умовами Договору відповідач був зобов'язаний виготовити соломорізку до 16.12.2015 включно.

Як вбачається зі змісту Договору, строк поставки товару його умовами визначений не був. Наразі, згідно наявного в матеріалах справи листа відповідача № 2 від 14.01.2016 у відповідь на лист позивача № 75 від 28.12.2015, відповідач підтвердив позивачу, що соломорізка буде виготовлена і відправлена позивачу в термін до 18.02.2016. Оскільки позивач фактично не заперечив визначену відповідачем дату виготовлення та поставки товару до 18.02.2016, то саме такий строк виготовлення та поставки товару вважається судом узгодженим сторонами.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ані у визначений строк (до 18.02.2016), ані станом на час розгляду справи по суті товар не був виготовлений та не був поставлений позивачу, а відповідач після порушення провадження у справі № 910/6761/16 повернув позивачу здійснену останнім попередню оплату за товар в сумі 55000,00 грн. згідно платіжного доручення № 913 від 18.05.2016

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені правові норми та встановлені обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо виготовлення та поставки товару позивачу в строк до 18.02.2016, то з 19.02.2016 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з постачання товару.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.5 Договору сторони узгодили, що за непостачання, невчасне постачання товару або за прострочення заміни товару неналежної якості постачальник (відповідач) платить покупцеві (позивачеві) на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості непоставленого своєчасно товару , а за прострочення на термін більш 30 днів, додатково штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості товару .

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач з 19.02.2016 прострочив виконання зобов'язання з постачання товару (соломорізки) позивачу, а як встановлено судом, цей товар і в подальшому не був поставлений позивачу, т.т. фактично має місце прострочення постачання товару на термін більш 30 днів.

В свою чергу, даний факт є підставою для настання відповідальності відповідача у вигляді сплати пені та штрафу, як це визначили сторони умовами п. 6.5 Договору.

При цьому суд критично оцінює заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо безпідставності стягнення з нього штрафних санкцій в спірному випадку повернення суми попередньої оплати за Договором, оскільки відповідні дії вчиняються ним не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Суд зазначає, що дійсно, дії з повернення сплаченого авансу за непоставлений товар вчиняються боржником не на виконання взятих ним на себе грошових зобов'язань за договором. Разом з тим, спір у даній справі стосується вимог позивача про стягнення з відповідача сум пені та штрафу у зв'язку з невиконанням зобов'язання з постачання товару (соломорізки) позивачу (а не у зв'язку з неповерненням суми попередньої оплати) , враховуючи, що настання вказаних наслідків у разі порушення відповідачем відповідного зобов'язання сторони безпосередньо встановили у п. 6.5 Договору. При цьому суд зазначає, що відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача сум пені та штрафу на підставі п. 6.5 Договору у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з постачання товару, суд вважає обґрунтованими.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені за період з 19.02.2016 по 08.04.2016 фактично становить 6612,02 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 110000.00 19.02.2016 - 03.03.2016 14 22.0000 % 0.120 %* 1851.37 110000.00 04.03.2016 - 08.04.2016 36 22.0000 % 0.120 %* 4760.66 6612.02

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6630,00 грн. пені за період з 19.02.2016 по 08.04.2016 підлягають частковому задоволенню в сумі 6612,02 грн. за вказаний період. В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені в сумі 17,98 грн. (6630,00 грн. - 6612,02 грн. = 17,98 грн.) задоволенню не підлягають.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення постачання товару на термін більш 30 днів, то вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 6.5 Договору в сумі 7700,00 грн. (7% від вартості товару в сумі 110000,00 грн.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 ГПК України).

З урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України судовий збір в сумі 1378,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 55000,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині позову.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3; ідентифікаційний код 38760006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Агро" (57060, Миколаївська обл., Веселинівський район, село Катеринівка, вул. Центральна, буд. 15; ідентифікаційний код 35130905) 6612,02 грн. (шість тисяч шістсот дванадцять гривень 02 коп.) пені, 7700,00 грн. (сім тисяч сімсот гривень 00 коп.) штрафу, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.2016

Суддя Гумега О.В.