Рішення

від 30.05.2016 по справі 916/729/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2016 р.Справа № 916/729/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 35-а, офіс 301, код 37859096)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІРІК» (юридична адреса: 65029, м. Одеса, вул. Кінна, буд. 22, код ЄДРПОУ 36344194; адреса, вказана в договорі: 65000, м. Одеса, вул. В. Терешкової, буд. 43)

про: стягнення 23252,71 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІРІК» про стягнення 23252,71 грн., з яких: 18255,45 грн. боргу за договором фінансового лізингу №2732/04/14-Н від 07.04.2014р., 1943,39 грн. пені, 2738,29 грн. штрафу, 132,67 грн. 3% річних та 182,91 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором №2732/04/14-Н від 07.04.2014р. в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.03.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 25.04.2016р. об 11:00; витребувано додаткові документи.

13.04.2016р. за вх.№9448/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи, а також клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, яке задоволено судом у судовому засіданні 30.05.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2016р. розгляд справи відкладено на 16.05.2016р. о 10:30; витребувано додаткові документи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2016р. розгляд справи відкладено на 30.05.2016р. о 15:30; витребувано додаткові документи.

18.05.2016р. за вх.№12443/16 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке судом задоволено.

Позивач у судові засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 01.04.2016р., від 27.04.2016р. та від 18.05.2016р. Окрім того, у судовому засіданні судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 01.04.2016р. про вручення та поштові повідомлення від 27.04.2016р. та від 18.05.2016р., повернуті до суду з довідками пошти «за закінченням терміну зберігання», «за зазначеною адресою не проживає».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

За таких обставин відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

07.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (Лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІРІК» (Лізингоодержувач, відповідач) укладений договір фінансового лізингу №2732/04/14-Н, відповідно до якого Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (далі по тексту «предмет лізингу»), найменування і характеристики якого вказані в Специфікації (додаток №2 до договору), а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (додаток №1 до договору, далі - «Графік платежів»), а також інші платежі відповідно до умов даного договору.

Розділами 3, 5 договору передбачено, що предметом лізингу є автомобіль ЗАЗ Lanos Pick up, детальний опис згідно Специфікації - додаток №2 до договору; рік випуску: 2013; загальна вартість, включаючи ПДВ: 87763 грн.; строк лізингу: 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Розділом 8 договору передбачені лізингові платежі, загальна сума яких на час укладення договору склала 147982,08 грн., може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу; авансовий платіж та порядок проведення оплат передбачені у Графіку внесення лізингових платежі - додаток №1 до договору; сплата лізингових платежів передбачена у гривні без коригування курсу валют.

Додатком №3 до договору фінансового лізингу №2732/04/14-Н від 07.04.2014р. визначені Загальні умови фінансового лізингу, які відповідно до умов п.12 договору є його невід’ємною частиною та в сукупності з договором, усіма додатками, змінами і доповненнями до нього іменуються як договір.

Згідно з п.1.2 Загальних умов договору фінансового лізингу термін користування Лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) зазначений у п.5 договору і починається з дати підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу, але в будь-якому разі не може бути менше одного року.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Загальних умов договору фінансового лізингу всі платежі за договором Лізингоодержувач зобов’язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов’язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем по факсу та/або на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу. Загальна сума лізингових платежів на дату укладання договору визначається п.8.1 договору і може змінюватись відповідно до умов цього договору. Порядок, розмір та терміни оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (додаток №1 до договору). Авансовий платіж оплачується Лізингоодержувачем до передачі предмета лізингу по акту прийому-передачі у володіння та користування і є частиною компенсації вартості предмета лізингу. Оплата авансового платежу здійснюється не пізніше за дату, встановлену для його оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів. Після прийому-передачі Предмета лізингу за актом у тимчасове володіння та користування Лізиногоодержувачем авансовий платіж зараховується сторонами як лізинговий платіж. Всі чергові лізингові платежі Лізингоодержувач зобов’язаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів.

Пунктом 2.5 Загальних умов договору фінансового лізингу передбачено, що якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день.

Згідно з п.7.1.1 Загальних умов договору фінансового лізингу за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 7.1.2 Загальних умов договору фінансового лізингу сторони визначили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1 договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

Пунктом 13.1 Загальних умов договору фінансового лізингу передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (в тому числі, обов’язкового підписання сторонами всіх додатків до договору) і діє до повного виконання сторонами зобов’язань за договором.

Додатковою угодою №1 до договору фінансового лізингу №2732/04/14-Н від 07.04.2014р. визначено Графік внесення лізингових платежів.

Згідно з актом від 22.04.2014р. прийому-передачі предмету лізингу до договору фінансового лізингу №2732/04/14-Н від 07.04.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв в якості предмету лізингу наступне майно: ЗАЗ Lanos, рік випуску 2013, пробіг/напрацювання на момент передачі - 19 км, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі/кузова Y6DTF55Y0E0004645, № двигуна A15SMS132540655.

Додатковою угодою №2 від 05.06.2015р. до договору фінансового лізингу №2732/04/14-Н від 07.04.2014р. викладено Графік внесення лізингових платежів в новій редакції.

Дану додаткову угоду позивач надіслав рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача в порядку п.2.14.1 Загальних умов договору фінансового лізингу, проте відповідач не повернув підписані примірники Додаткової угоди позивачу, а також не здійснив викуп предмету лізингу. За таких обставин, Додаткова угода №2 від 05.06.2015р. до договору фінансового лізингу №2732/04/14-Н від 07.04.2014р. в у відповідності до п.2.14.1 Загальних умов договору фінансового лізингу набрала чинності з 08.07.2015р.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідач свої договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 18255,45 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

За ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Господарським судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу №2732/04/14-Н від 07.04.2014р. в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого на даний час у відповідача наявний борг перед позивачем за період з вересня 2015 року по лютий 2016 року (включно) у розмірі 18255,45 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ «Український лізинговий фонд» про стягнення з відповідача 18255,45 грн. боргу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 182,91 грн. індексу інфляції та 132,67 грн. 3% річних.

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконані позивачем розрахунки 3% річних та індексу інфляції, оскільки останні виконані позивачем частково неправильно, а саме: при розрахунку 3% річних позивачем неправильно обрані складові обрахунку - не враховано кількість днів у високосному році, при розрахунку індексу інфляції - не враховано Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені Верховним Судом України у листі від 03.04.1997р. №62-97р.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з’ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов’язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов’язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Така ж правова позиція викладена і у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» (з наступними змінами і доповненнями).

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, виконано розрахунки 3% річних та індексу інфляції та визначено, що розмір 3% річних за визначений період складає 132,10 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо індексу інфляції - за розрахунками суду розмір індексу інфляції, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем загального періоду часу складає 352,84 грн., між тим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 182,91 грн. індексу інфляції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони .

З огляду на відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції в заявленій сумі 182,91 грн.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 1943,39 грн. пені та 2738,29 грн. штрафу слід зазначити наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань передбачено ч.2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов’язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічна правова позиція щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов’язань викладена і у постанові Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі №3-1267гс15.

Нарахування пені передбачено п.7.1.1 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №2732/04/14-Н від 07.04.2014р.

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконаний позивачем розрахунок пені, оскільки останній виконаний позивачем частково неправильно, а саме: при розрахунку пені позивачем неправильно обрані складові обрахунку - не враховано кількість днів у високосному році.

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, виконано розрахунок пені та визначено, що розмір пені за визначений період складає 1938,03 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Нарахування штрафу передбачено п.7.1.2 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №2732/04/14-Н від 07.04.2014р.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру суми штрафу, судом встановлено, що суму штрафу позивачем обраховано правильно та відповідно його розмір складає 2738,29 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» підлягають частковому задоволенню.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІРІК» (65029, м. Одеса, вул. Кінна, буд. 22, код ЄДРПОУ 36344194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 35-а, офіс 301, код 37859096) 18255 (вісімнадцять тисяч двісті п’ятдесят п’ять) грн. 45 коп. боргу, 132 (сто тридцять дві) грн. 10 коп. 3% річних, 182 (сто вісімдесят дві) грн. 91 коп. індексу інфляції, 1938 (одну тисячу дев’ятсот тридцять вісім) грн. 03 коп. пені, 2738 (дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 29 коп. штрафу та 1377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 59 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 06 червня 2016 р.

Суддя Ю.С. Бездоля