Рішення

від 07.06.2016 по справі 917/677/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016 р. Справа №917/677/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас Транс", АДРЕСА_1,36000

про визнання полісу АІ № 3661758 від 14.12.2015 року недійсним

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 19.04.2016 року, заступник директора Полтавського регіонального управління ПрАТ "УТСК" ОСОБА_2

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 07.06.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про визнання полісу АІ № 3661758 від 14.12.2015 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсним з моменту його укладання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Також в судовому засіданні 07.06.2016 року суд заслухав на підставі статті 30 ГПК України заступника директора Полтавського регіонального управління ПрАТ "УТСК" ОСОБА_2 Вказана посадова особа надала суду свої письмові пояснення ( арк. справи 89).

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з’явився. Суд належним чином повідомляв відповідача про дату і час розгляду справи - ухвали суду направлялись на адресу, за якою відповідач зареєстрований, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( арк. справи 40). В матеріалах справи є повідомлення про вручення представнику відповідача ухвал суду ( арк.. справи 37, 81).

26.05.2016 року від відповідача до суду надійшла заява про відкладення слухання справи. Відповідач у своїй заяві зазначав , що станом на 26.05.2016р. не отримав копії позовної заяви з додатками. Тому відповідач просив суд відкласти слухання справи для надання часу ознайомитися з матеріалами справи та підготування заперечень на позовну заяву. Крім того, 26.05.2016 року відповідач подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи. В судовому засіданні 26.05.2016 року представник відповідача підтримав клопотання про відкладення слухання справи та наполягав на його задоволенні. Суд роз’яснив відповідачу, що позивач по справі направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас Транс" копію позовної заяви з додатками, про що свідчить опис вкладення та поштова квитанція від 01.04.2016 року (а.с. 5-7). Суд клопотання відповідача про відкладення слухання справи задовольнив.

27.05.2016 року представнику відповідача була надана можливість ознайомитись з матеріалами справи, що підтверджується його записом на заяві від 26.05.2016 року ( арк. справи 41).

Однак правом на участь в судовому засіданні та подачі заперечень відповідач не скористався.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що:

- 14.12.2014 року о 09 год. 15 хв. (на початку робочого дня - понеділок) працівником Полтавського Регіонального управління ПрАТ «УТСК» було виписано бланк страхового полісу А1 №3661758, згідно якого страхувалась цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують на законних підставах автомобіль марки «Volkswagen» (д.н. НОМЕР_1). Страхувальником за умовами полісу АІ №3661758 було зазначено ТОВ «Пегас Транс» (відповідач);

- за виписаний 14.12.2015 року о 09 год. 15 хв. бланк страхового полісу АІ №3661758 було виставлено рахунок №17/1385 для оплати відповідачем страхової премії. Страхова премія за даним полісом на підставі попередньо виставленого рахунку №17/1385 надійшла на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (позивач) о 10 год. 27 хв. 14.12.2015 року, що підтверджується банківською випискою (клієнт-банк) з відповідним призначенням платежу;

- при виписуванні полісу відповідач повідомив, що автомобілем марки «Volkswagen» (д.н. НОМЕР_1) 14.12.2016 року після виписування страхового полісу має здійснити виїзд для чого і необхідно виписати страховку;

- про факт того, що автомобіль марки «Volkswagen» (д.н. НОМЕР_1) на момент звернення відповідача з вимогою щодо укладання договору страхування (страхового полісу) вже здійснив виїзд, а тим більше потрапив у ДТП працівників позивача повідомлено відповідачем не було;

- 14.12.2015 року о 13 год 00 хв. відповідач по телефону інформує позивача про факт потрапляння автомобіль марки «Volkswagen» (д.н. НОМЕР_1) орієнтовно 14.12.2015 року о 6 год. 50 хв. (ранку) у ДТП. Факт настання події, що має ознаки страхового випадку до моменту виписування полісу АІ №3661758, а саме 6 год. 45 хв. (ранку) 14.12.2015 року також підтверджується постановою про закриття кримінального провадження винесеної старшим слідчим СВ Новосанжарського ВП ГУПП в Полтавській області від 24.02.2016 року.

- про факт виписування полісу після ДТП свідчить також гарантійний лист завірений мокрою печаткою ТОВ «Пегас Транс» від 17.12.2015 року за вих.. №б/н та підписом уповноваженої особи.

Таким чином з посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 229, 230, 998 Цивільного кодексу України, ст. 29 Закону України «Про страхування» позивач просить суд задовольнити його вимоги та визнати поліс АІ №3661758 від 14.12.2015 року обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсним з моменту його укладання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 у редакції, чинній на момент укладення Договору); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.1 Постанови від 29 травня 2013 року N 11 В« Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2015 року близько о 06.45 годин по а/д Полтава -Олександрія в напрямку з смт. Нові Санжари сталася ДТП за участю автомобіля марки «Volkswagen» (д.н. НОМЕР_1), що підтверджується постановою від 24.02.2016 року, винесеної старшим слідчим СВ Новосанжарського ВП ГУПП в Полтавській області від 24.02.2016 року (арк. справи 21-22).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В судовому засіданні 07.06.2016 року суд заслухав на підставі статті 30 ГПК України заступника директора Полтавського регіонального управління ПрАТ "УТСК" ОСОБА_2 Вказана посадова особа надала суду свої письмові пояснення ( арк. справи 89). Так, ОСОБА_2 повідомила суду, що 14.12.2015 року о 9 год 15 хв. нею був роздрукований поліс АІ № 3661758 від 14.12.2015 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності для Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас Транс" на автомобіль марки « Volkswagen» (д.н. НОМЕР_1). За полісом о 09.15 звернувся директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас Транс" ОСОБА_3 Рахунок на оплату заступник директора Полтавського регіонального управління ПрАТ "УТСК" ОСОБА_2 передала по факсу в бухгалтерію відповідача о 09.40 14.12.2015 року, а о 13 годині 14.12.2015 року син керівника ТОВ "Пегас Транс" повідомив, що автомобіль марки «Volkswagen» (д.н. НОМЕР_1) потрапив в аварію. Також ОСОБА_2 пояснила суду, що вона ні в якому разі не видала б поліс АІ № 3661758 від 14.12.2015 року, якби страхувальник повідомив їй про те, що на момент видачі поліса уже сталося ДТП.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

В матеріалах справи є гарантійний лист від 17.12.2015 року, підписаний директором відповідача ОСОБА_3, в якому відповідач визнав той факт, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 3661758 від 14.12.2015 року було підписано ним о 10 годині 27 хвилин після настання дорожньо- транспортної пригоди ( арк. справи 25).

Крім того, в матеріалах справи є оригінал додаткової угоди № 1 від 14.12.2015 року до полісу № 3661758 від 14.12.2015 року, згідно якої " Сторони погоджуються, що бланк Полісу АІ/3661758 було виписано Страховиком після 09 год. 00 хв. 14.12.2015 року та сплачено Страхувальником 14.12.2015 року о 10 год. 27 хв.; Страхувальник та Страховик підтверджують факт допущення технічної помилки в пункті З Полісу АІ/3661758 при зазначенні строків його дії;. Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про страхування», Сторони погоджуються внести зміни в пункт 3 Полісу АІ/3661758 та викласти його у наступні редакції " Строк дії з 10 год. 27 хв. 14.12.2015 року до 13.12.2016 року включно. Договір (поліс) набирає чинності з початку зазначеного строку його дії».

За приписами статті 29 Закону України "Про страхування" договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі:

1) якщо його укладено після страхового випадку;

2) якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

За правилом ст. 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.

Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:

1) його укладено після настання страхового випадку;

2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки поліс АІ № 3661758 від 14.12.2015 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було виписано після настання страхового випадку, то з урахуванням приписів ст. 29 Закону України "Про страхування" та ст. 998 ЦК України, він має бути визнаний судом недійним.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовуються, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 22, 33,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати поліс АІ № 3661758 від 14.12.2015 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсним з моменту його укладання.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас Транс" (АДРЕСА_2,36000, ідентифікаційний код 33377065) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" ( вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 22945712) 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішення законної сили.

Повне рішення складено 09.06.2016 року

Суддя Тимощенко О.М.