Рішення

від 01.06.2016 по справі 924/279/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2016 р.Справа № 924/279/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: Суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали

за позовом Державного підприємства „ЕкоВ» м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний завитокВ» м. Кам'янець - Подільський

про стягнення 151 701,17 грн. орендної плати

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору:

Позивач (ДП „ЕкоВ» ) звернувся з позовом до ТОВ „Чарівний завитокВ» про стягнення 137 482,33грн.орендної плати за користування приміщенням за період з 01.06.2013р. по 27.03.2014р. В обґрунтування позовних вимог посилається на договір оренди №11-10 нерухомого майна від 01.01.2004р., користування відповідачем приміщенням у зазначений період без сплати орендної плати. Посилаючись на умови договору, ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» , ст.283 Господарського кодексу України, ст.762 Цивільного кодексу України та зазначаючи, що рішенням суду від 05.11.2009р. у справі №40/432, яким договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11-10 від 01.01.2004р. визнано продовженим до 01.01.2014р. просить суд стягнути з відповідача кошти за період користування приміщенням.

Зазначає, що на виконання умов договору по акту приймання-передачі від 01.01.2004р. ОСОБА_1 передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 433,6м 2 . Факт користування відповідачем вищезазначених приміщень підтверджується укладеним договором № 16-20 „Про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послугВ» від 01.01.2004р. Приміщення звільнено відповідачем 26.03.2014р., що підтверджується постановою начальника відділу ДВС Печерського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №5011-48/12068-2012 про виселення ТзОВ „Чарівний завитокВ» з нежитлового приміщення площею 433,6кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, ОСОБА_2 ОСОБА_3, 36/10 на першому поверсі.

Звертає увагу суду, що фактичне користування приміщенням на підставі договору оренди підтверджується також висновками суду, викладеними в постанові Київського апеляційного господарського суду у справі №910/4386/13 від 05.03.2014р. та постанові Вищого господарського суду України у справі №910/4386/13 від 25.05.2014р., якими підтверджується існування правової підстави для користування приміщенням.

Зазначає, що розмір шкоди визначено на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 із змінами і доповненнями.

Також завертає увагу суду, що заявлена до стягнення сума боргу обрахована з урахуванням ПДВ згідно п.3.1 договору та з розподілом на 70% і 30%. Також просить суд стягнути з відповідача 4 628,31грн. інфляції, 9 590,53грн. - 3% річних та судові витрати по справі.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив. Про причини неявки в суд не повідомив.

Неявка в судове засідання господарського суду відповідача чи його представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ухвала суду направлялась відповідачу на його юридичну адресу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу можу бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 передбачено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» ).

Підпунктом 3.9.1 Постанови передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Наказом №32 від 18.02.2003р. №32 Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України вирішено створити Державне підприємство „ЕкоВ» з експлуатації об'єктів житлово-комунального господарства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (Мінекономіки) шляхом виділення зі складу Мінекономіки житлово-комунального відділу управління справами; затверджено статут Державного підприємства „ЕкоВ» згідно з додатком № 1; зобов'язано адміністративний департамент забезпечити передачу майна, яке знаходиться на балансі Мінекономіки, на баланс Державного підприємства „ЕкоВ» .

Актом від 31.03.2003р. на виконання наказу Мінекономіки №32 від 18.02.2003р. №32, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України передало Державному підприємству „ЕкоВ» на безоплатній основі майно, зокрема, житловий будинок по бульвару Лесі Українки, 36/10, корпус А (рік вводу в експлуатацію - 1967р., 13 поверхів, 79 квартир, первинна вартість 1444069грн., залишкова вартість - 817672грн.

01.01.2004р. між ДП „ЕкоВ» (ОСОБА_1) та ТОВ „Чарівний завитокВ» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 11-10, відповідно до якого ОСОБА_1 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення (надалі - ОСОБА_1), площею 433,6 м 2 , розміщене за адресою: м.Київ - 01133, бульвар Лесі Українки, 36/10, на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку, що знаходиться на балансі Державного підприємства „ЕкоВ» , вартість якого визначена згідно з незалежною експертною оцінкою на 31.10.2003р. і становить 1175029грн. Майно передається в оренду з метою розміщення: на 374,00 м 2 - перукарні; на 4,00 м 2 - пункт прокату відеокасет, без права продажу; на 20,00 м 2 - виставка експозиційних кухонних меблів, на 35,60 м 2 - кафе з правом продажу підакцизних товарів (п. 1 договору).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього ОСОБА_4 та акта приймання-передачі ОСОБА_4. ОСОБА_5 в оренду, здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. У разі припинення цього ОСОБА_4 повертається Орендарем Державному підприємству "Еко". Орендар повертає ОСОБА_1 аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим ОСОБА_4. Майно вважається поверненим ОСОБА_1 з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає ОСОБА_1 іншій стороні ОСОБА_4 (п. 2 договору).

Згідно п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 і становить, без ПДВ, за базовий (листопад 2003р.) місяць оренди 3044грн. 91коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування - орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується таким чином: 70% орендної плати залишається на розрахунковому рахунку ОСОБА_1, 30% орендної плати Орендар перераховує до Державного бюджету, щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Дане співвідношення може і змінюватись зі зміною законодавчих актів в період терміну дії договору (п.3.2 договору).

Розділом 5 договору визначено, що Орендар зобов'язується використовувати орендоване ОСОБА_1 відповідно до його призначення та умов цього ОСОБА_4 та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п.7.2 договору ОСОБА_1 зобов'язується передати орендарю в оренду майно по акту приймання - передачі.

Договір укладено строком на 5 років, що діє з 01.01.2004р. до 01.01.2009р. Зміни і доповнення або розірвання цього ОСОБА_4 допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. За ініціативи однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Продовження дії цього ОСОБА_4 після закінчення строку його чинності можливе на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ОСОБА_4, за обов'язковим погодженням з ФДМУ (р. 10 договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання майна та про надання комунальних послуг орендарю.

01.01.2004р. комісією у складі представника ОСОБА_1 та представника Орендаря складено акт про те, що згідно з ОСОБА_4 оренди нерухомого ОСОБА_4, що нежить до державної власності №11-10 від 01.01.2004р. ОСОБА_1 передав, Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 433,6 м 2 . Приміщення та обладнання (вікна, двері, стіни, підлога, радіатори опалення та інше) знаходиться в належному стані, приміщення належне до експлуатації.

01.01.2004р. сторонами укладено договір№ 16-20 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг.

17.09.2013р. комісією в складі представників ДП „ЕкоВ» : начальника відділу з утримання будинків та прибудинкової території ОСОБА_6, майстра ОСОБА_7, провідного юриста Вірченко Н.В. складено акт про те, що при огляді нежилого приміщення ззовні, за адресою бульвар Лесі Українки, 36/10, яке знаходиться на першому поверсі 13-ти поверхового будинку площею 433,6 м 2 , яке займає ТОВ „Чарівний завитокВ» , виявлено, що вхідні двері зачинені та опечатані Державною виконавчою службою. На час складання акту ТОВ „Чарівний завитокВ» приміщення не звільнено.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 26.03.2014р., останнім виконано наказ Господарського суду м.Києва №5011-48/12068-2012 від 26.02.2013р. За результатами вчинення виконавчих дій складено акт державного виконавця від 26.03.2014р., згідно акту державного виконавця під час виконання рішення за участю понятих, дільничного інспектора, у присутності в.о. директора ДП „ЕкоВ» за адресою: м. Київ, ОСОБА_2 ОСОБА_3, буд. 36/10, перший поверх, виявлено невизначене майно, представники боржника не з'явились, державним виконавцем здійснено опис майна та передано на відповідальне зберігання в.о. директора ДП „ЕкоВ» ОСОБА_8 Виконавче провадження з примусового виконання наказу №5011-48/12068-2012 від 26.02.2013р. закінчено.

Згідно поданого позивачем розрахунку за період з 01.06.2013р. по 27.03.2014р. за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі в сумі 137 482,33грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2009р. у справі № 40/432, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010р., позов ТОВ„Чарівний завитокВ» до ДП „ЕкоВ» про визнання договору оренди продовженим - задоволено; визнано укладений між сторонами договір оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2004р. продовженим до 01.01.2014р.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі №5011-48/12068-2012 від 02.11.2012р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2013р., виселено ТОВ „Чарівний завитокВ» з нежитлового приміщення площею 433,6 м 2 , яке розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10, на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку. Зобов'язано ТОВ „Чарівний завитокВ» повернути ДП „ЕкоВ» житлове приміщення площею 433,6 м 2 , яке розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10, на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний завиток" на користь Державного підприємства "Еко" судовий збір в розмірі 536грн. 50коп. В задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним відмовлено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі №5011-18/12784-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. та постановою Вищого господарського суду від 10.04.2013р., відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ „Чарівний завитокВ» до ДП „ЕкоВ» про визнання дійсним договору оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.01.2004р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. по справі №5011-62/17941-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р., відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ „Чарівний завитокВ» , м.Київ до ДП „ЕкоВ» , м.Київ про визнання права власності на вбудовані приміщення перукарні площею 440 кв.м. на першому поверсі будинку, який розташовано за адресою: м.Київ, бул.ОСОБА_3, 36/10.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2011р. по справі №16/469, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011р. та постановою Вищого господарського суду від 17.08.2011р., первісний позов задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ „Чарівний завитокВ» на користь ДП „ЕкоВ» 42647грн. 70коп. заборгованості за комунальні послуги, 1411грн. 48коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження в частині стягнення 98499грн. 92коп. основного боргу припинено. За зустрічним позовом відмовлено в задоволенні позову в частині: визнання недійсним договору №16-20 від 01.01.2004р., відшкодування витрат балансоутримувача на утримання будинку та прибудинкової території, стягнення 258грн. 87коп., провадження в частині стягнення 3747грн. 37коп. припинено. Стягнуто з ДП „ЕкоВ» на користь ТОВ „Чарівний завитокВ» 95грн. 40коп. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2013р. у справі №5011-57/18079-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. частково задоволено позов, стягнуто з ТОВ „Чарівний завитокВ» на користь ДП "ЕКО" 118016грн. 36коп. - заборгованості за надані комунальні послуги та утримання будинку та прибудинкової території, 196грн. 35коп. - пені, 211грн. 28коп. - 3% річних, 464грн. 41коп. - інфляційних втрат та 2377грн. 79коп. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. по справі №910/4386/13 задоволено позов ТОВ „Чарівний завитокВ» про стягнення з ДП „ЕкоВ» 386085грн. 80коп. безпідставно отриманих коштів - сплаченої орендної плати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. по справі №910/4386/13 скасовано, а у задоволенні заявлених вимог відмовлено.

У постанові встановлено, відповідно до ст.ст. 793 та 794 ЦК України у редакції, яка діяла на час укладення ОСОБА_4 оренди від 01.01.2004р., останній підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Зі змісту заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог слідує, що ТОВ „Чарівний завитокВ» за період з 2006 року по 2012 рік перерахувало на користь ДП „ЕкоВ» 386085грн. 80коп. в рахунок орендної плати та інших платежів згідно ОСОБА_4 оренди від 01.01.2004р.

Частиною першою ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають значення для справи. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що об'єкт оренди переданий у користування позивачу, прийнятий тим без зауважень; сторонами по справі досягнута згода про розмір плати за таке користування і погоджені інші істотні умови ОСОБА_4, а тому сторони зв'язали себе зобов'язанням, яке, в силу ст.ст. 509, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, є для них обов'язковим і від якого жодна із сторін довільно відмовитися не може, відтак підстави для застосування ст. 1212 та 1213 ЦК України відсутні.

У постанові Київського апеляційного господарського суду також зазначено, що права, надані орендарю, який користується майном за договором оренди, щодо якого не вчинено державної реєстрації, не можуть бути протиставлені третім особам, а отже такий орендар не матиме переважного права на укладення договору на новий строк з орендодавцем.

Постановою Вищого господарського суду від 25.06.2014р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. у справі № 910/4386/13 господарського суду міста Києва залишено без змін.

У постанові від 25.06.2014р. Вищим господарським судом зазначено, що відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2009р. у справі № 40/432 визнано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.01.2004р. продовженим до 01.01.2014р. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2012 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р., у справі № 5011-48/12068-2012 за позовом ДП „ЕкоВ» до ТОВ „Чарівний завитокВ» виселено ТОВ „Чарівний завитокВ» з нежитлового приміщення площею 433,6 кв.м., яке розміщене за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10, на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку, та зобов'язано ТОВ „Чарівний завитокВ» повернути ДП „ЕкоВ» зазначене нежитлове приміщення, за актом прийому-передачі. Під час розгляду справи № 5011-48/12068-2012 судами встановлено, що сторони договору оренди від 01.01.2004 р. нотаріально договір не посвідчили та не здійснили державної реєстрації договору, у зв'язку з чим, зазначений договір є неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов'язки. Враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, посилаючись на приписи ст. 1212 ЦК України, ТОВ „Чарівний завитокВ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП „ЕкоВ» про стягнення сплачених на виконання неукладеного правочину грошових коштів у розмірі 386 085,80 грн. За результатами розгляду спору по суті місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач, як заінтересована особа, на підставі, зокрема, ст.1212 ЦК України має право на повернення сплаченого за неукладеним правочином та задовольнив позов у повному обсязі.

Між тим, судом першої інстанції не враховано наступне. Так, згідно п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» , визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. При цьому, не приймаються до уваги посилання суду першої інстанції на положення ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Так, мотивація рішення у справі № 5011-48/12068-2012 є оцінкою наданих суду доказів, а не фактом, який не потребує доведення у даній справі, проте, резолютивна частина рішення не містить висновків про те, що договір оренди № 11-10 від 01.01.2004 р. є неукладеним. Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Вищим господарським судом України також зазначено, що якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності, судом береться до уваги таке:

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Судом встановлено, що 01.01.2004р. між ДП „ЕкоВ» (ОСОБА_1) та ТОВ „Чарівний завитокВ» укладено договір оренди №11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності. Відповідно до п.10.1 договору останній укладено строком на 5 років з 01.01.2004р. по 01.01.2009р.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 762 ЦК України за користуванням майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Предмет договору перебуває у державній власності, тому до правовідносин сторін застосовуються вимоги статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст.ст.793 та ст.794 Цивільного кодексу України у редакції, яка діяла на час укладення договору оренди, останній підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

При цьому, відповідно до п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» , визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

З урахуванням чого, суд вважає, що права надані орендарю, який користується майном за договором оренди, щодо якого не вчинено державної реєстрації, не можуть бути протиставлені третім особам, а отже такий орендар не матиме переважного права на укладення договору на новий строк з орендодавцем.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що об'єкт оренди переданий у користування наймачу (двосторонньо підписаний акт прийому-передачі від 01.01.2004р.), прийнятий тим без зауважень та заперечень; сторонами по справі досягнута згода про розмір плати за таке користування і погоджені інші істотні умови договору, а тому сторони взяли на себе зобов'язання, яке в силу ст.ст.509,526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України, є для них обов'язковим і від якого жодна із сторін довільно відмовитися не може.

Надаючи правову оцінку договору № 11-10 нерухомого майна (строк дії якого закінчився 01.01.2014р.), судом враховується, що рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2009р. у справі № 40/432, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010р., позов ТОВ „Чарівний завитокВ» до ДП „ЕкоВ» про визнання договору оренди продовженим - задоволено; визнано укладений між сторонами договір оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2004р. продовженим до 01.01.2014р.

Згідно з ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що договір оренди № 11-10 нерухомого майна від 01.01.2004р. за яким передано в оренду майно державної власності фактично виконувався, 30% від розміру орендної плати зараховувалось до Державного бюджету України, 70% сплачувалось ОСОБА_1, користування приміщенням відбувалось протягом тривалого часу, проводилась часткова оплата орендної плати за користування ним, відбувалось відшкодування комунальних платежів за користування приміщенням.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

Враховуючи те, що на момент прийняття рішення у справі, договір оренди нерухомого майна припинив свою дію, оскільки його строк закінчився 01.01.2014р., у суду відсутні підстави визнавати його недійсним та припиняти зобов'язання на майбутнє.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного суду України у справах № 3-38гс14 від 19.08.2014р., №3-195гс15 від 01.07.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач в позовні заяві просить стягнути заборгованість у період з 01.06.13 року по 27.03.2014 року.

Статтею 762 Кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. (ст. 286 Господарського кодексу України).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.12.2015року у справі за №924/822/13 задоволено позов ДП „ЕкоВ» до ТОВ „Чарівний завитокВ» м. Кам'янець-Подільський про стягнення 691130грн. 30коп. орендної плати за період з 01.06.2010р. по 30.05.2013р.

Судом враховується, що рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2009р. у справі № 40/432, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010р., позов ТОВ „Чарівний завитокВ» до ДП „ЕкоВ» про визнання договору оренди продовженим - задоволено; визнано укладений між сторонами договір оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2004р. продовженим до 01.01.2014р.

При прийнятті рішення береться до уваги, що договір оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2004р припинив свою дію 01.01.14 року.

Позиція позивача щодо стягнення саме орендної плати після припинення дії договору у період з 01.01.2014 року по 27.03.2014 року є хибною, а тому в стягенні 40 182,52 грн. орендної плати необхідно відмовити.

Шодо стягнення заборгованості по оренді платі в розмірі 97 299,81 заборгованості по орендній платі (за період з 01.06.2013 року по 01.01.14 року) підтверджена наявними в матеріалах доказами та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано 4628,31 грн. інфляційних та 9590,53 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, оскільки позивачем визначено не вірний період нарахування з 01.06.2013 року по 27.03.14 року, суд прийшов до висновку, що правомірним буде нарахування у період з 01.06.2013 року по 01.01.2014 року інфляційних у розмірі 568,55 грн. та 653,90 грн. 3% річних.

В частині стягнення 4059,76 грн. інфляційних, 8936,63 грн. 3% річних необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено право на справедливий суд. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства „ЕкоВ» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний завитокВ» м. Кам'янець-Подільський про стягнення 151701,17грн., з яких 4 628,31грн. інфляції, 9 590,53грн. - 3% річних задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний завитокВ» (м.Кам'янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 56, код 19482987) на користь Державного підприємства „ЕкоВ» (м. Київ, ОСОБА_2 ОСОБА_3, 36-Б, код ЄДРПОУ 32309722) 97 299 (дев'яносто сім тисяч двісті дев'яносто дев'ять гривень)грн. 81коп. заборгованості по орендній платі, 568,55 грн.(п'ятсот шістдесят вісім гривень 55 копійок) інфляційних, 653,90 грн. (шістсот п'ятдесят три гривні 90 копійок) 3% річних та судовий збір в розмірі 1477,84 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 84 копійки).

Видати наказ.

В стягненні 40 182,52 грн. орендної плати, 4059,76 грн. інфляційних, 8936,63 грн. 3% річних відмовити.

Повний текст рішення складено 06 червня 2016 року

Суддя Шпак В.О.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 20-а),

3 - відповідачу - м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 71/1).

всі рекомендованим із повідомленням