Постанова

від 23.05.2016 по справі 910/26138/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р. Справа№ 910/26138/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Тимошенко А.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016р.

у справі № 910/26138/15 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про стягнення 47 193,95 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алагар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 47 193,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами договору № 05/1113-Г1 від 05.11.2013р. передбачена індексація курсу долара США до курсу гривні, в той час як рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. у справі № 910/22548/14 стягнуто заборгованість без урахування зміни курсу, у зв'язку з чим позивачем здійснено розрахунок заборгованості з урахуванням індексації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. у справі №910/26138/15 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що, на думку відповідача, рішення суду першої інстанції винесено з недотриманням норм матеріального та процесуального права, а також не з`ясовані усі істотні обставини, які мають значення для справи.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2016р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. у справі № 910/26138/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2016р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А., прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.03.2016р.

22.03.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про оголошення перерви.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.03.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Чорна Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. у справі № 910/26138/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Чорна Л.В., Дідиченко М.А.

23.03.2016р. у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 30.03.2016р.

30.03.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

30.03.2016р. у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 18.05.2016р.

16.05.2016 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

18.05.2016р. у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 23.05.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.05.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

У судовому засіданні 23.05.2016р. позивач проти доводів апеляційного оскарження заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими законом суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 05.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алагар" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір суборенди № 05/1113-Г1, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в суборендне користування нежитлову площу, яка знаходиться на першому поверсі у нежитловому приміщенні (блок № 5; лот № 32), що розташоване в нежитловому будинку багатофункціонального торгового комплексу з готелем та басейном за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 30,00 кв.м. для розміщення кафе.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. у справі № 910/22548/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 стягнуто 4 440,00 грн. заборгованості зі сплати суборендної плати, 5 121,06 грн. заборгованості по сплаті щомісячного маркетингового платежу, 13 409,15 грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг, 305,02 грн. пені, 47,67 грн. 3 % річних, 343,81 грн. збитків від інфляції, 25 370,21 грн. штрафу, 5 041,32 грн. витрат по сплаті судового збору.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення у справі № 910/22548/14, заявлено до стягнення заборгованість з суборендної плати за договором № 05/1113-Г1 від 05.11.2013р. за період лютий-червень 2014 року, а також заборгованість по сплаті щомісячного маркетингового платежу за період з січня по червень 2014 року та заборгованість по оплаті комунальних послуг за період з листопада 2013 року по червень 2014 року. Крім того, господарським судом у справі № 910/22548/14 встановлено, що договір суборенди № 05/1113-Г1 від 05.11.2013 р. розірвано з 30.06.2014р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони погодили в п.п.3.8, 3.9, 3.10 договору, Додатком № 3, Угодою № 1 до цього договору, що у випадку, якщо офіційний курс Національного банку України долара США по відношенню до гривні буде більший ніж визначений Національним банком України на день підписання договору, розмір суборендної плати, щомісячного маркетингового платежу та відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), що підлягає сплаті згідно з цим Договором на момент її сплати підлягає індексації по формулі: П1=П/КхК1, де: П1 - розмір щомісячного суборендної плати, щомісячного маркетингового платежу та відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), який підлягає до сплати після коригування; П - розмір суборендної плати, щомісячного маркетингового платежу та відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), який підлягає до сплати, зафіксований в п. 3.8 Договору; К - курс долара США по відношенню до гривні, який визначений Національним банком України на день підписання договору; К1 - офіційний курс Національного банку України долара США по відношенню до гривні на момент здійснення оплати за відповідний період визначений в цьому договорі.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. у справі № 910/22548/14 виконано 16.07.2015р.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/22548/14 від 18.12.2014р. встановлена наявність у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заборгованість за договором № 05/1113-Г1 від 05.11.2013р., таким чином, апеляційний суд вважає доведеним порушення відповідачем грошових зобов'язань за цим договором.

Посилання апелянта на ту обставину, що зазначене рішення було виконано в добровільному порядку відповідачем 29.05.2015р., а 16.07.2015р. це дата фактичного перерахування виконавчою службою грошових коштів, стягнутих з боржника на рахунок кредитора, колегія суддів відхиляє, враховуючи приписи п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідно до якого моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а тому безпідставним є посилання скаржника про припинення його грошових зобов'язань з моменту зарахування коштів на рахунок ВДВС.

Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

За встановлених обставин доводи апелянта про необхідність припинення провадження по справі на підставі ч. 2 ст. 80 ГПК України, підлягають відхиленю, оскільки предметом даного спору є стягнення з відповідача курсової різниці, що передбачена договором (на відміну від спору у справі № 910/22548/14).

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідач заявлених до нього вимог по суті не спростував, доказів перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Алагар" індексації у зв'язку зі зміною курсу дол. США по відношенню до гривні до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з суборендної плати за період лютий-червень 2014 року у розмірі 7 840,20 грн., зі сплати щомісячного маркетингово платежу за період з січня по червень 2014 року у розмірі 9 042,82 грн., боргу з відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонуванням ТК (аутлет) за період з грудень 2013 року по червень 2014 року у розмірі 20 629,41 грн. за договором суборенди № 05/11/13-Г1 від 05.11.2013р., як обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 3% річних у розмірі 502,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9 179, 26 грн. за період з 25.03.2015р. до 15.07.2015р., нарахованих на суму стягнення (54 078,24 грн.), визначену у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. у справі № 910/22548/14.

Задовольняючи вимоги в цій частині, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань, відповідно рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. у справі № 910/22548/14, яке фактично виконано 16.07.2015р.

Апеляційний суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, не може погодитись з правильністю таких, враховуючи наступне.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення в силу ст.ст. 599, 625 ЦК України, з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем нараховано до стягнення три відсотки річних та інфляційні втрати на суму заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних та витрати по сплаті судового збору.

Інфляційні втрати та 3 % річних є особливою мірою відповідальності (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання. Вони не являються грошовими зобов'язаннями в розумінні ст. 509, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та не стають такими з рішення суду.

Крім того, пп. 3.3. п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що на суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відшкодування відповідачем суми судового збору позивачу не тягне за собою виникнення зобов'язальних відносин між сторонами.

Враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України № 3-2гс14 від 18.02.2014р., суми пені та штрафу за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що пеня і штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Оскільки рішенням господарського суду було стягнуто пеню, правова природа цього боргу як штрафної санкції з прийняттям рішення не змінилася, пеня у грошове зобов'язання не перетворилась, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень ст. 625 ЦК України (аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та у постанові ВСУ № 905/909/13-г від 18.02.2014р.).

Виходячи з викладеного, інфляційні та 3% річних нараховуються на суму основного боргу, який встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. у справі № 910/22548/14, а саме на 4 440,00 грн. - заборгованості зі сплати суборендної плати, 5 121,06 грн. - заборгованості по сплаті щомісячного маркетингового платежу, 13 409,15 грн. - заборгованості по оплаті комунальних послуг (у загальній сумі 22 970,21 грн.).

Крім цього, відсутність вини апелянта у зволіканні ВДВС з розподілом (перерахуванням) сплачених на виконання судового рішення коштів на рахунок позивача, не може бути взято до уваги, адже при застосуванні відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 898,97 грн. та 213,34 грн. 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу (22 970,21 грн.) з рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. у справі № 910/22548/14 за період з 25.03.2015р. до 15.07.2015р., як обґрунтована та доведена, підлягає задоволенню.

З огляду на встановлене, з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. у справі № 910/26138/15 підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. у справі № 910/26138/15 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. у справі № 910/26138/15 змінити в частині стягнення інфляційних та трьох відсотків річних.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (03048, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар" (08173, Київська область, Києво-Святошинський район, село Ходосівка, вул. Обухівське шосе 1, будинок 16; ідентифікаційний номер 38379203) заборгованість з суборендної плати у розмірі 7 840 (сім тисяч вісімсот сорок) грн. 20 коп., борг зі сплати маркетингово платежу у розмірі 9042 (дев'ять тисяч сорок дві) грн. 82 коп., борг з відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонуванням ТК (аутлет) у розмірі 20 629 (двадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 41 коп., 3 % річних у розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 898 (три тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 97 коп. та 1074 (тисяча сімдесят чотири) грн. 15 коп. - судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар" (08173, Київська область, Києво-Святошинський район, село Ходосівка, вул. Обухівське шосе 1, будинок 16; ідентифікаційний номер 38379203), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (03048, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 158 (сто п`ятдесят вісім) грн. 23 коп. судовий збір за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 910/26138/15 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко