Постанова

від 31.05.2016 по справі 910/26398/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа№ 910/26398/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: не з'явився;

від третьої особи 5: не з'явився;

від третьої особи 6: не з'явився;

від третьої особи 7: не з'явився;

від третьої особи 8: не з'явився;

від третьої особи 9: не з'явився;

від третьої особи 10: Малахатко І.І. - представник за дов. б/н від 21.03.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Балаклійської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 року

у справі № 910/26398/15 (суддя: Комаров О.С.)

за позовом Балаклійської районної громадської організації товариство мисливців та рибалок "Лотос"

до Харківської обласної ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство лісових ресурсів України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Балаклійська районна громадська організація "Товариство мисливців та рибалок "Балаклійське"

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Донець"

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Гусарівське"

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне сільськогосподарське підприємство "Схід-Авіа-Агро"

третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове"

третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Річленд Інвест"

третя особа-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова"

третя особа-10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Балаклійська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Балаклійська районна громадська організація товариство мисливців та рибалок "Лотос" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Харківської обласної ради (далі - відповідач ), за участі третіх осіб на стороні позивача та відповідача про визнання незаконним рішення Харківської обласної ради від 27.08.2015 року № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення Харківської обласної ради від 27.08.2015 року № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" було винесено з порушенням чинного законодавства, яким регламентовано порядок надання в користування мисливських угідь, оскільки з прийняттям оскаржуваного рішення було порушено право позивача на набуття права користування мисливськими угіддями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 року у справі № 910/26398/15 позов задоволено повністю. Визнано незаконним рішення Харківської обласної ради від 27.08.2015 року № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району". Стягнуто з Харківської обласної ради на користь Балаклійської районної громадської організації товариство мисливців та рибалок "Лотос" судовий збір - 1218,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Балаклійська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник вказав, що права позивача при прийнятті спірного рішення Харківською обласною радою від 27.08.2015 року за №1322-VI порушені не були, обраний позивачем спосіб захисту не є належним а застосовані судом норми земельного законодавства спірні правовідносини не регулюють.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 року прийнято апеляційну скаргу Балаклійської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок до провадження.

У судовому засіданні 31.05.2016 року представник третьої особи 10 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представники позивача, відповідача та третіх осіб у судове засідання 31.05.2016 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується електронним поштовими повідомленнями (наявні в матеріалах справи).

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Балаклійської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У відповідності з ч.ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Так, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02).

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 27.08.2015 року рішенням Харківської обласної ради № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" було вирішено надати в користування Балаклійській районній організації Українського товариства мисливців і рибалок мисливські угіддя загальною площею 57333,6269 га на території Балаклійського району строком до 2040 року за винятком об'єктів природно-заповідного фонду: ентомологічних заказників місцевого значення "Рибниче" (9,4 га), "Боиневе" (17,3 га), загальногеологічного заказника місцевого значення "Протопопівський" (14,6 га), ботанічного заказника місцевого значення "Копиловий" (3,0 га), земель Державного підприємства дослідне господарство "Червоний жовтень" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва УААН загальною площею 10036,0 га, - погодження щодо яких відкликані листом № 122 від 12.05.2014 року, а також крім угідь, наданих у користування Товариству мисливців та рибалок "Лісівник", Товариству з обмеженою відповідальністю "Гай", Харківському обласному мисливському товариству "Лісомир", Громадській організації спортивно-мисливський клуб "Гай-2", Товариству з обмеженою відповідальністю "Природоохоронне підприємство "Червонодонецьке", Балаклійській районній громадській організації товариства мисливців і рибалок "Лотос", Товариству з обмеженою відповідальністю "Високоборське" та угідь державного мисливського резерву.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняте відповідачем рішення від 27.08. 2015 року № 1322- VI суперечить нормам чинного законодавства, оскільки порушує право позивача на оформлення права користування мисливськими угіддями, розташованими на земельній ділянці, що перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець".

Крім того, позивач зазначає, що оскаржуване рішення Харківської обласної ради від 27.08. 2015 року № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" прийняте за відсутності погодження Харківської обласної державної адміністрації та подання Держлісагентства України щодо надання в користування Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок мисливських угідь на території Балаклійського району загальною площею 57 333,6269 га.

Відповідно до п. 2.1 статуту Балаклійської районної громадської організації товариство мисливців та рибалок "Лотос" метою товариства є сприяння задоволенню та захисту спільних інтересів його членів в питаннях активної участі в охороні, відтворенні та раціональному використанні тваринного світу, розвитку мисливства та рибальства, здійснення полювання і риболовства, сприяти охороні та збереженню територій і об'єктів природно-заповідного фонду відповідно до вимог чинного законодавства України.

Тобто, Балаклійська районна громадська організація товариства мисливців та рибалок "Лотос" є суб'єктом набуття в порядку, встановленому Законом України "Про мисливське господарство та полювання" права користування мисливськими угіддями.

З метою оформлення права користування мисливськими угіддями на території Балаклійського району Харківської області ним було отримано погодження власників та користувачів земельних ділянок, на території яких розташовані запроектовані організацією мисливські угіддя.

Так, позивачем, зокрема було отримано погодження Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" на ведення мисливського господарства на земельній ділянці вказаного суб'єкта господарювання, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" №51 від 06.03.2014 року (том 1, а.с. 35), який підписаний керівником товариства та скріплений печаткою останнього.

В той же час, на підставі оскаржуваного рішення Харківської обласної ради № 1322-VI від 27.08.2015 року до загальної площі мисливських угідь, наданих в користування Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок, включено земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець", що підтверджується листом Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.07.2015 року № 04-12/242 та переліком власників та користувачів земельних ділянок, з якими погоджені площі мисливських угідь для надання їх в користування, складеним головним мисливствознавцем Харківської обласної організації українського товариства мисливців і рибалок.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" було надано погодження на ведення мисливського господарства Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок, однак у 2015 році надане раніше погодження було відкликано.

Так, листом №26 від 22.01.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" повідомило Харківську обласну раду, що всі раніше надані Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок погодження щодо ведення мисливського господарства на території земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" відкликано. Крім того, вказаним листом Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" підтвердило надання погодження на ведення мисливського господарства на своїй земельній ділянці Балаклійській районній громадській організації товариства мисливців та рибалок "Лотос".

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, незважаючи на заздалегідь повідомлений факт відкликання Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" погоджень, наданих Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на ведення мисливського господарства та про факт надання погоджень позивачу, всупереч вимог ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" відповідачем прийнято рішення, яким надано Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок в користування мисливських угідь, в загальну площу яких включено земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець", погодження якого відкликано.

Таким чином, на твердження позивача, рішенням Харківської обласної ради від 27.08.2015 року № 1322-VI порушено право позивача на оформлення в порядку, визначеному ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", права користування мисливськими угіддями на території земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець", погодження якого отримано листом №51 від 06.03. 2014 року.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" (третя особа-4) в письмових поясненнях повідомило, що останнім було надано згоду Балаклійській районній громадській організації товариство мисливців та рибалок "Лотос" на використання сільгоспугідь у вигляді мисливських угідь площею 78,7409 га на території Морозівської сільської ради, 3948,6941 га на території Петрівської сільської ради, 168,0000 га на території Червоногусарівської сільської ради, а також зазначило, що вказані земельні ділянки знаходяться у використанні Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець".

У відповідності до наданого Відділом держгеокадастру у Балаклійському районі Харківської області Витягу із статистичної звітності (форма 6-зем) Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Донець", Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Гусарівське", Приватне сільськогосподарське підприємство "Схід-Авіа-Агро", Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Степове", Товариство з обмеженою відповідальністю "Річленд Інвест", Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" є землекористувачами земельних ділянок, які були надані позивачу у використання у вигляді мисливських угідь (копія форми 6-зем міститься в матеріалах справи).

Позивач 03.12.2015 року звернувся з листами №№ 34, 35, 36, 37, 38, 39 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець", Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське", Приватного сільськогосподарського підприємства "Схід-Авіа-Агро", Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове", Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова", як землекористувачів земельних ділянок, з проханням підтвердити раніше надані погодження Балаклійській районній громадській організації товариства мисливців та рибалок "Лотос" на використання площ у вигляді мисливських угідь (копії наявні в матеріалах справи).

В свою чергу, у відповідь на листи №№ 34, 35, 36, 37, 38, 39 від 03.12.2015 року вищезазначеними особами були надані відповіді, в яких було підтверджено факт надання Балаклійській районній громадській організації товариства мисливців та рибалок "Лотос" згоди на використання сільгоспугідь, відповідно до форми 6-зем. у вигляді мисливських угідь, а також зазначено, що іншим мисливським господарствам будь-які погодження на використання спірних земельних ділянок не надавались (наявні в матеріалах справи).

Так, скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що оскаржуване рішення Харківської обласної ради від 27.08.2015 року № 1322- VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району", яким до загальної площі мисливських угідь включено земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" було прийняте на підставі подання Державного агентства лісових ресурсів України від 12.12 2014 року № 03-01/6309-14, погодження Харківської обласної державної адміністрації від 17.06.2014 року № 01-73/4034, власників та користувачів земельних ділянок, які було включено до загальної площі запроектованих мисливських угідь Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, уповноваженим забезпечувати подання документів з питань надання у користування мисливських угідь, а також матеріалів, направлених Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, що підтверджується наявними в архіві обласної ради документами, зокрема, листом від 20.07.2015 року №04-12/242 (копії листів містяться в матеріалах справи).

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, Державне агентство лісових ресурсів України (третя особа-1) в своїх поясненнях вказало, що ним було підготовлено та направлено на погодження до Харківської обласної державної адміністрації матеріали від 21.08.2015 року № 03-01/6108-15 щодо надання у користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району Харківської області загальною площею 57333,6269 га терміном не менш як на 15 років, однак, у зв'язку з тим що погодження від Харківської обласної державної адміністрації щодо надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок не надходило, Держлісагентсво України не направляло на адресу Харківської обласної ради подання, передбачене ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Крім того, оскаржуваним рішенням Харківської обласної ради від 27.08.2015 року № 1322-VІ Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок було надано у користування мисливські угіддя загальною площею 57333,6269 на території Балаклійського району Харківської області строком до 2040 року, що суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, Держлісагентсво України звернулося до Харківської обласної ради з листом від 15.10.2015 року № 03-05/7357-15 з питанням щодо скасування рішення від 27.08.2015 року № 1322- VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" (копія листа міститься в матеріалах справи).

Також, Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" (третя особа-9) в письмових поясненнях повідомило, що останнім було надано згоду Балаклійській районній громадській організації товариство мисливців та рибалок "Лотос" на використання сільгоспугідь у вигляді мисливських угідь площею 520,4573 га на території Асіївської сільської ради, 3965,6582 га на території Лозовеньківської сільської ради, а також зазначило, що вказані земельні ділянки знаходяться у використанні Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова".

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання регулюються Законом України "Про мисливське господарство та полювання", який також спрямований на забезпечення рівних прав усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства, а користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Згідно ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Приписами ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" визначено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Таким чином, порядок та підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатись з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини та виходячи із суб'єктів розпорядження земельним фондом України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000 року Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

За таких обставин, як правильно встановлено судом першої інстанції, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Харківської обласної ради неправомірним повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав заявника.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

У відповідності зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування.

Згідно ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В той же час, відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене та як правильно встановлено судом першої інстанції, у позивача виникло право на оформлення подання щодо надання в користування мисливських угідь, на підставі отриманих від землекористувачів земельних ділянок згод на використання сільгоспугідь у вигляді мисливських угідь, в той час, як іншим мисливським господарствам будь-які погодження на використання спірних земельних ділянок не надавались. (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.08.2010 року у справі № 50/550-50/560).

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що права позивача при прийнятті спірного рішення Харківською обласною радою від 27.08.2015 року за №1322-VI порушені не були.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем під час винесення рішення від 27.08.2015 року № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" було порушено норми чинного законодавства та порядок надання у користування мисливських угідь, передбачений ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Враховуючі вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 року у справі №910/26398/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Балаклійської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Балаклійської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 року у справі №910/26398/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/26398/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

С.А. Гончаров