Постанова

від 01.06.2016 по справі 910/28345/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р. Справа№ 910/28345/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коспаш ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015

у справі № 910/28345/15 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Комунального підприємства "Київпастранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коспаш ЛТД"

про стягнення 339 389,84 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/28345/15 відкладено на 18.05.2016, а у судовому засіданні 18.05.2016 оголошено перерву до 01.06.2016.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/28345/15 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основна сума заборгованості у розмірі 339 389,84 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 090,85 грн.

Рішення мотивоване тим, що як вбачається із матеріалів справи, позивачем був поставлений товар відповідачу на загальну суму 651 672,49 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, та довіреністю на отримання матеріальних цінностей, проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 339 389,84 грн.; враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, тому підлягають задоволенню в сумі 339 389,84 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/28345/15 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що 16.11.2011 у відповідача виникло грошове зобов'язання з оплати товару, а у позивача право вимоги його виконання, однак, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права лише 03.11.2015, тобто зі спливом строку позовної давності; відповідач не вчиняв дій щодо визнання спірної суми боргу, відтак, строк позовної давності перерваний не був; у зв'язку із необізнаністю щодо наявності даного судового спору, неналежного та невчасного повідомлення про судове засідання 16.12.2015, відповідач був позбавлений можливості заявити про застосування до даних правовідносин правил позовної давності та сплив відповідного строку позовної давності у даному випадку.

Також скаржник просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог та подав заяву про застосування строків позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, вважає, що позовну заяву було подано в межах позовної давності, оскільки борг відповідача на суму 339 389,84 грн., що заявлено до стягнення, фактично виник 12.10.2013, також відповідачем здійснювалась часткова оплата, чим було вчинено дії, що свідчать про переривання перебігу строку позовної давності.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 у справі № 910/28345/15 сторонами надано письмові пояснення та документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача вартості поставленого, але неоплаченого товару у сумі 339 389,84 грн.; судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було передано, а відповідачем одержано матеріали за товарною накладною № 3887/2 від 16.11.2011 на суму 325 582,80 грн.; за товарною накладною № 3864/2 від 16.11.2011 на суму 116 835,65 грн.; за товарною накладною № 3863/2 від 16.11.2011 на суму 209 254,04 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже, підписавши та скріпивши відбитками печаток зазначені товарні накладні, сторонами укладено договір купівлі-продажу та виконано його позивачем й частково відповідачем, оскільки позивачем, як продавцем, передані відповідачу, як покупцю, матеріали, а останній їх прийняв, проте повністю не оплатив.

Як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається із матеріалів справи, враховуючи часткові оплати відповідачем поставлених позивачем матеріалів, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за поставлені матеріали згідно із товарними накладними № 3887/2, № 3864/2, № 3863/2, на загальну суму у розмірі 339 389,84 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів оплати всієї вартості одержаних від позивача матеріалів згідно із товарними накладними № 3887/2, № 3864/2, № 3863/2.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 339 389,84 грн. заборгованості є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Скаржником до апеляційної скарги додано заяву про застосування строку позовної давності від 18.01.2016.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом; у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 про порушення провадження у справі № 910/28345/15 була надіслана, зокрема, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за № 34869743, однак, зазначена ухвала повернута підприємством поштового зв'язку до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом; доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, відповідач своєчасно та в установленому законом порядку був повідомлений про дату та місце судових засідань.

Одержання поштової кореспонденції, адресованої суб'єкту підприємницької діяльності, є волевиявленням останнього.

Поряд із цим, як вбачається із протоколів судових засідань від 02.12.2015, від 16.12.2015, ухвали суду першої інстанції від 02.12.2015, представник відповідача не брав участі у судових засіданнях, отже, не міг скористатись правами, наданими стороні, у тому числі й заявити клопотання про застосування позовної давності.

Таким чином, з метою забезпечення прав сторін, враховуючи перегляд в апеляційній інстанції справ за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про прийняття до розгляду заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи, позов пред'явлено 03.11.2015.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки позивачем передано відповідачу товари за вищезгаданими накладними 16.11.2011, то сплив позовної давності за вимогою про оплату вартості товару почався 17.11.2011, оскільки право вимоги оплати товару у позивача виникло 17.11.2011, відповідно до ст. 692 ЦК України.

Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, підписання боржником акта звірки розрахунків, в якому визначена його заборгованість.

У матеріалах справи міститься складений 02.09.2014 сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2012р. - серпень 2014р., який підписаний зі сторони позивача та відповідача (а.с. 21).

Відповідно до вказаного акту заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.08.2014 складала суму у розмірі 339 389,84 грн.

З урахуванням положень ст. 264 ЦК України, підписання акта звірки є дією, яка свідчить про визнання відповідачем боргу та є підставою для переривання перебігу позовної давності.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу; до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Складенням акту звірки взаємних розрахунків від 02.09.2014, відповідачем визнано наявність боргу перед позивачем у розмірі 339 389,84 грн.

На момент складення зазначеного акту звірки трирічна позовна давність не спливла. Отже, після переривання 02.09.2014, перебіг позовної давності почався заново та на момент пред'явлення позову трирічна позовна давність не спливла.

Крім того, сплив позовної давності переривався й до 02.09.2014 здійсненням відповідачем позивачу часткових сплат заборгованості, зокрема, за платіжними дорученнями № 7 від 06.01.2012, № 165 від 14.06.2012, № 116 від 27.06.2013.

Хоча у вказаних платіжних дорученнях й зазначено про здійснення платежу за товари згідно із договором № 70/11 від 16.11.2011, фактично такого договору сторони не укладали, а платежі здійснювались у якості оплати за товари, одержані відповідно до вищезгаданих накладних, про що свідчать акти звірки, наявні у матеріалах справи та повідомлення сторін про відсутність зазначеного договору, надані до суду апеляційної інстанції.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/28345/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коспаш ЛТД" залишити без задоволення.

2. Справу № 910/28345/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 08.06.2016.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха