Рішення

від 09.06.2016 по справі 902/340/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 червня 2016 р.

Справа № 902/340/16

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехспайсез" (04655, м.Київ, вул.В.Хвойки, 18/14, оф.239)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" (23007, Вінницька область, Барський район, смт Бар, вул.Кармелюка, буд.1)

про стягнення 47691,57 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехспайсез" до товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" про стягнення 47691,57 грн.

Ухвалою суду від 21 квітня 2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/340/16 з призначенням судового засідання на 17.05.2016 року.

Ухвалою суду від 17.05.2016 року розгляд справи було відкладено на 09.06.2016 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 листопада 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехспайсез" та товариством з обмеженою відповідальністю В«Барський ПтахокомбінатВ» було укладено договір поставки № 20/11.

Відповідно до п.1.1. договору між сторонами було погоджено, що Постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, обумовлених цим договором, постачати окремими партіями і передавати у власність Покупця товар, визначений ним у його заявках (надалі йменується «товар»), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що у цьому договорі під товаром розуміється: харчові добавки для м'ясних виробів, пряно ароматичні суміші, маринади для м'ясних напівфабрикатах, суміші спецій та харчових добавок.

Між сторонами було погоджено строки та порядок поставки товару, а саме Покупець не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованої дати поставки кожної окремої партії товару подає постачальнику заявку, в якій вказується найменування, асортимент та кількість товару, що підлягає поставці. Заявка на поставку складається в усній або письмовій формі і направляється Постачальнику по телефону, факсом, поштою, електронною поштою або через представника Покупця. Кількість, асортимент, ціна та інші характеристики кожної окремої партії товару визначаються у видатковій накладній, яка підписується сторонами під час приймання-передачі відповідної партії товару ( п.2.1. договору).

Умовами договору було передбачено, що ціна на товар встановлюється в національній валюті України і визначається в Прайс–листі, який узгоджується сторонами в день здійснення покупцем заявки на поставку товару в наступному порядку: протягом 24-х годин з моменту отримання заявки на поставку товару Постачальник зобов'язується направити по факсу Покупцю підписане уповноваженою особою Постачальника підтвердження про отримання відповідної заявки разом з прас-листом, в якому визначаються ціни на товар, що діють на момент здійснення заявки, або протягом того ж часу направити по факсу Покупцю повідомлення про відмову від виконання заявки із зазначенням причин такої відмови. Повідомлення про відмову від виконання заявки повинно бути підписане уповноваженою особою Постачальника та скріплене його печаткою. ( п.4.1.,4.1.1. договору).

Згідно із п.4.2. договору Покупець здійснює оплату ціни отриманої партії товару, визначеної у відповідній видатковій накладній, протягом 14 календарних днів з моменту її підписання Сторонами.

Сторонами було погоджено, що у разі несвоєчасної сплати за партію товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від вартості партії товару за кожний день прострочення. При цьому, постачальник має право не здійснювати поставку замовленого Покупцем товару у випадку якщо у Покупця існує перед Постачальником прострочена заборгованість щодо оплати вартості раніше поставленого товару до моменту погашення такої заборгованості ( п.5.3. договору).

Відповідно до п.8.1., 8.2.,8.3. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2014 року. В разі закінчення строку дії договору, якщо одна Сторона в письмовому вигляді не повідомить іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах. Закінчення строку цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання договору позивачем на замовлення відповідача було поставлено товари на загальну суму 358558,71 грн. що зокрема стверджується видатковими накладними та рахунками на оплату, копії яких містяться в матеріалах справи.

Претензій щодо кількості та якості товару чи щодо інших умов поставки відповідач до позивача не висував.

Відповідач прийняв товар, але не сплатив за нього кошти у повному обсязі. Відповідачем було здійснено оплати згідно з договором лише частково - у розмірі 316095,30 грн., що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.

З врахування часткових проплат несплаченим залишився борг в сумі 42463,41 грн., який відповідачем фактично визнаний, про що свідчить обопільно підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 року по 27.04.2016 року.

Непроведення розрахунків спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідачу боргу із врахуванням штрафних санкцій.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Борг в сумі 42463,41 грн. підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, а тому позов підлягає задоволенню.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 4736,61 грн. пені, 168,60 грн. інфляційних втрат, 322,95 грн. 3 % річних.

Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторонами було погоджено, що у разі несвоєчасної сплати за партію товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від вартості партії товару за кожний день прострочення. При цьому, постачальник має право не здійснювати поставку замовленого Покупцем товару у випадку якщо у Покупця існує перед Постачальником прострочена заборгованість щодо оплати вартості раніше поставленого товару до моменту погашення такої заборгованості ( п.5.3. договору).

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Барський Птахокомбінат" (23007, Вінницька область, смт.Бар, вул. Кармелюка, буд. 1,код ЄДРПОУ 34918546) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехспайсез" (04655, м.Київ, вул.ВХвойки, 18/14, оф.239, код ЄДРПОУ 38778322) 42463,41 грн. сума основного боргу; 4736,61 грн. пені; 168, 60 грн. інфляційних втрат; 322,95 грн. 3 % річних; 1378,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 10 червня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- відповідачу (23007, Вінницька область, Барський район, смт Бар, вул.Кармелюка, буд.1)