Рішення

від 30.05.2016 по справі 910/7591/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016 Справа №910/7591/16

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 До Третя особа, яка відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛДМ Логістік» не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Товариство з обмеженою відповідальністю «Європродукт» Простягнення 47 353,48 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛДМ Логістік» про стягнення 47 353,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 порушено провадження у справі № 910/7591/16 та призначено розгляд справи на 13.05.2016.

Представники сторін в судове засідання 13.05.2016 не з'явились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 13.05.2016 залучено до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Європродукт», розгляд справи відкладено на 30.05.2016.

Представник позивача в судове засідання 30.10.2015 не з'явився, проте, 30.05.2016 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява в якій позивач просить розглядати справу у відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 30.10.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання 30.10.2015 не з'явився, проте, 27.05.2016 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа зазнає про те, що 01.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європродукт», як замовником, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як експедитором, був укладений договір транспортного експедирування №9/15 (ТП). Заявкою від 02.07.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю «Європродукт» здійснило замовлення перевезення вантажу (папір) вагою 22 т, за маршрутом Італія - Україна, адреса завантаження: АДРЕСА_1, адреса розвантаження: АДРЕСА_2, територія складів «Свитанок», склад ТОВ «Європродукт», розмитнення: АДРЕСА_3. 06.07.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛДТ Логістік», як перевізником, був укладений договір перевезення №6-07. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛДТ Логістік», як експедитор, 06.07.2015 уклав договорі га транспортне експедирування №6-07 з перевізником Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; перевезення товару за маршрутом за маршрутом Італія Montichiari (Bs) - Україна (Харків) згідно товарно-транспортної накладної CMR 660/2015 було здійснено вчасно та без будь-яких порушень договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.05.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європродукт», як замовником, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як експедитором, був укладений договір транспортного експедирування №9/15 (ТП).

Заявкою від 02.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Європродукт» здійснило замовлення перевезення вантажу (папір) вагою 22 т, за маршрутом Італія - Україна, адреса завантаження: АДРЕСА_1, адреса розвантаження: АДРЕСА_2, територія складів «Свитанок», склад ТОВ «Європродукт», розмитнення: АДРЕСА_3.

06.07.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛДТ Логістік» (відповідач), як перевізником, був укладений договір перевезення №6-07.

В свою чергу, 06.07.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛДМ Логістік» (експедитор, відповідач) був укладений договір на транспортне експедирування №6-07, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе повноваження і обов'язки від імені та за кошти замовника здійснити пошук та підбір транспортних засобів з метою організації перевезення та доставки вантажів автомобільним транспортом перевізника.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 5.1 договору вартість перевезення (розмір плати) та валюта розрахунків погоджується сторонами в замовленні (заявці).

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що розрахунок за виконану організацію перевезення здійснюється замовником протягом 30 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля.

Як зазначав позивач, 06.07.2016 відповідач замовив у позивача послугу з перевезення вантажу: паперової продукції, вагою 21 т 86 м3, за маршрутом Італія - Україна, адреса завантаження: АДРЕСА_1, дата завантаження: 08.07.2015, адреса розвантаження: АДРЕСА_2, територія складів «Свитанок», розмитнення: АДРЕСА_3, дата доставки 13.07.2015, марка а/м MAN державний номер а/м НОМЕР_3, державний номер н/п НОМЕР_2, сума, час, форма розрахунку: 1 500 Євро на день розмитнення з обов'язковим наданням оригіналів документів.

Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR 660/2015 позивач здійснив перевезення, обумовленого в заявці, вантажу за маршрутом Італія (Montichiari (Bs) - Україна (Харків).

Проте, відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, після отримання від останнього оригіналів документів та рахунку на оплату №08 від 14.07.2015 на суму 36 765,00 грн.

Надіслана позивачем претензія про стягнення заборгованості на суму 36 765,00 грн №1/юр від 01.02.2016, залишена відповідачем без задоволення.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Судом встановлено, що позивач, на замовлення відповідача, здійснив перевезення вантажу за маршрутом Італія (Montichiari (Bs) - Україна (Харків), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 660/2015 з відміткою про отримання товару - 14.07.2015.

Проте відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1 500,00 євро, що станом на день відвантаження товару (14.07.2015) за офіційним курсом НБУ (2426,7751 грн за 100 Євро) становило 36 401,63 грн.

Станом на момент розгляду справи в суді, відповідач доказів сплати вартості наданих позивачем послуг, не надав, обставини, викладені позивачем не спростував.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 36 401,63 грн (1 500,00 євро, що станом на день відвантаження товару (14.07.2015) за офіційним курсом НБУ (2426,7751 грн за 100 Євро).

Крім того, позивач за прострочення строків оплати наданих ним послуг перевезення нарахував та просить стягнути з відповідача 619,18 грн - 3% річних, 808,83 грн - інфляційних втрат за період прострочення з 14.07.2015 по 03.02.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та підлягають частковому задоволенню в розмірі 481,70 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 808,83 грн, за період прострочення з 27.08.2015 (30 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля, п. 5.5 договору) по 03.02.2016 (гранична дата визначена позивачем).

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 9 160,47 грн - відсотків за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи те, що ні умовами договору, ні законом або іншим актом цивільного законодавства розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у спірних правовідносинах не передбачено, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими коштами.

Крім того, позивач в позовній заяві просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти на суму позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши заяву позивача, суд визнав її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛДМ Логістік» (місцезнаходження : 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13-в, оф. 37, код ЄДРПОУ 39818025) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження : АДРЕСА_4, код ІПН НОМЕР_1) 36 401 (тридцять шість тисяч чотириста одну) грн 63 коп. - заборгованості, 481 (чотириста вісімдесят одну) грн 70 коп. - 3% річних, 808 (вісімсот вісім) грн 83 коп. - інфляційних втрат та 1 096 (одну тисячу дев'яносто шість) грн 85 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.06.2016.

Суддя Спичак О.М.