Рішення

від 07.06.2016 по справі 910/7070/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016Справа №910/7070/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАТІ", м. Київ

про стягнення заборгованості в розмірі 24 293 061,41 грн.

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача Притула Я.М. (представник за довіреністю)

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 07 червня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Київенерго", 15 квітня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 91/1/696 від 15.04.2016 року до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАТІ" про стягнення заборгованості в розмірі 24 293 061,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як постачальник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про закупівлю товарів, робіт та послуг № 144/ТЕЦ-5-5-14 від 10.02.2014 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не поставив позивачу, як покупцю, суму попередньо оплаченого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/7070/16 та призначено розгляд справи на 17.05.2016 року.

Через відділ діловодства суду від 13.05.2016 року від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені клопотанням № 91/1/750 від 12.05.2016 року, які були долучені судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 17.05.2016 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, заява про зміну адреси для листування та заява про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

По справі № 910/7070/16 судом, за клопотанням представника відповідача, поданого через відділ діловодства суду 17.05.2016 року, у відповідності до вимог до частини 7 статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати по справі фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Через відділ діловодства суду 31.05.2016 року від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені клопотанням № 92/1/798 від 30.05.2016 року, які було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 07.06.2016 року від представника відповідача надійшла заява про продовження розгляду справи на 15 днів, яка долучена судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.06.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання 07.06.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні 07.06.2016 року заяву відповідача про продовження розгляду справи на 15 днів, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на її не обґрунтованість та ненадання доказів у підтвердження викладених в ній обставин. Крім того, суд звертає увагу, що представник відповідача в судове засідання не з'явився та вказану заяву не підтримав.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТАТІ" (надалі - відповідач, постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів, робіт та послуг № 144/ТЕЦ-5-5-14 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2014 році за завданням покупця виконати на свій ризик та своїми силами постачання обладнання (далі - товару), виконанням робіт з проектування (далі - роботи) та наданням послуг з шефмонтажу (далі - послуги) - « 27.11.4. «Трансформатори електричні» (Обладнання для реконструкції відкритої розподільчої установки (трансформаторної групи) енергоблоку №1 ТЕЦ-5 СВП «КИЇВСЬКІ ТЕЦ» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (надалі - об'єкт), з виконанням проектних робіт та наданням послуг з шефмонтажу)», в обсягах, зазначених в п. 1.2. договору, а покупець - прийняти і оплатити товар, виконані роботи та надані послуги.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 30 475 812,48 грн., у тому числі ПДВ 20% - 5 079 302,08 грн. та включає вартість усіх необхідних погоджень, зборів, мит та інших платежів, що підлягають оплаті, зазначених у п. 1.1. цього договору та складається, зокрема з вартості товару згідно специфікації товару (додаток 5). що становить 28 647 478,08 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4 774 579.68 грн.

За умовами п.п. 4.1.1., 4.1.1.1., 4.1.1.2. договору, розрахунки проводяться наступним чином: оплата товару: попередня оплата у розмірі 60% від ціни товару, що становить 17 188 486,85 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 864 747,81 грн., яка здійснюється покупцем протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання договору на підставі рахунка-фактури, наданого постачальником; остаточний розрахунок - протягом 60-ти календарних днів після поставки товару та підписання акта приймання-передавання товару, з врахуванням суми отриманого авансу.

За змістом п. 4.4. договору, у разі дострокового розірвання цього договору, постачальник без додаткового повідомлення (вимоги) покупця зобов'язаний повернути на поточний рахунок покупця, зазначений у розділі XIV цього договору, кошти отримані в якості попередньої оплати, згідно з п. 4.1. цього договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання від покупця повідомлення про розірвання договору. Постачальник повертає кошти за вирахуванням вартості товару та обсягів виконаних робіт прийнятих покупцем.

В пункті 5.1. договору сторони визначили строк поставки товару з 01.07.2014, але не пізніше 31.07.2014.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1. договору).

За умовами п.п. 11.2.1., 11.2.1.2. договору, дострокове розірвання договору може бути здійснене в односторонньому порядку з ініціативи покупця, оформленої у вигляді письмового повідомлення про розірвання цього договору, що має бути відправлено постачальнику не пізніше 15 календарних днів до моменту розірвання. Цей договір вважається розірваним з дати відправлення покупцем на адресу постачальника, зазначену в розділі XIV цього договору, повідомлення про розірвання цього договору. У разі дострокового розірвання цього договору сторони протягом 14 календарних днів з дня розірвання цього договору мають погодити усі документи та розрахунки для здійснення остаточного розрахунку за цим договором.

Додатковою угодою № 1 від 19.02.2014 року до договору від 10.02.2014 № 144/ТЕЦ-5-5-14 внесено зміни в підпункт 4.1.1.2. пункту 4.1. договору та викладено його в редакції, остаточний розрахунок за поставлений товар на загальну суму 11 458 991,23 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 909 831,87 грн. сплачується шляхом безвідкличного документарного акредитиву за пред'явленням проти наступних документів: реєстр документів за акредитивом, в якому зазначається сума до сплати за акредитивом - 1 оригінал; акт приймання-передавання товару, що зазначає вартість товару та суму до сплати за акредитивом у розмірі 40 % вартості товару, та містить печатку та підпис покупця -1 оригінал.

Додатковою угодою № 3 від 27.08.2014 року до договору від 10.02.2014 № 144/ТЕЦ-5-5-14 внесено зміни в п. 1.1. договору та викладено його в редакції, постачальник зобов'язується у 2014-2015 році за завданням покупця виконати на свій ризик та своїми силами постачання обладнання (далі - товару), виконання робіт з проектування (далі - роботи) та надання послуг з шефмонтажу (далі - послуги) - « 27.11.4. «Трансформатори електричні» (Обладнання для реконструкції відкритої розподільчої установки (трансформаторної групи) енергоблоку № І ТЕЦ-5 СВП «КИЇВСЬКІ ТЕЦ» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - Об'єкт) з виконанням проектних робіт та надання послуг з шефмонтажу)», в обсягах, зазначених в п. 1.2. договору, а покупець - прийняти та оплатити товар, виконані роботи та надані послуги.

Крім того, додатковою угодою № 3 від 27.08.2014 року до договору від 10.02.2014 № 144/ТЕЦ-5-5-14 продовжено строк поставки товару з 01.07.2014, але не пізніше 31.03.2015.

Додатковою угодою № 4 від 26.01.2015 року до договору від 10.02.2014 № 144/ТЕЦ-5-5-14 внесено зміни в п. 4.4. договору та викладено його в редакції, у разі дострокового розірвання договору, постачальник без додаткового повідомлення (вимоги) покупця зобов'язаний повернути на поточний рахунок покупця, зазначений у розділі XIV цього договору, кошти, отримані в якості попередньої оплати, згідно з п. 4.1 договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання від покупця повідомлення про розірвання договору. Постачальник повертає кошти за вирахуванням вартості товару та робіт, які прийняті за актами, підписаними покупцем на момент розірвання договору.

В подальшому, додатковою угодою № 5 від 20.03.2015 року до договору від 10.02.2014 № 144/ТЕЦ-5-5-14 продовжено строк поставки товару з 01.07.2014, але не пізніше 30.09.2015.

Термін дії договору до 01 квітня 2016 року продовжено додатковою угодою № 6 від 29.12.2015 року до договору від 10.02.2014 № 144/ТЕЦ-5-5-14.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № СФ-000004 від 11.02.2014 року здійснив попередню оплату товару на загальну суму - 17 188 486,85 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 6309 від 06.03.2014 року, при цьому, позивач вказує, що відповідач товар не поставив та сплачених грошових коштів не повернув, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 17 188 486,85 грн.

Також позивач вказує, що 23.03.2016 року звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору, сплату штрафних санкцій та повернення попередньої оплати № дог. № 144 від 23.03.2016 року, в якій просив вважати розірваним договір про закупівлю товарів, робіт та послуг № 144/ТЕЦ-5-5-14 від 10.02.2014 року з моменту отримання даної вимоги; повернути суму попередньої оплати в розмірі 17 188 486,85 грн.; у семиденний строк з дня отримання даної вимоги сплатити штраф, пеню та суму попередньої оплати.

Факт направлення вимоги № дог. № 144 від 23.03.2016 року підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.03.2016 року та фіскальним чеком № 7976 від 23.03.2016 року (копії містяться в матеріалах справи), а факт її отримання відповідачем 05.04.2016 року - роздруківкою з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (services.ukrposhta.ua) з розділу «Інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень».

Втім, відповідач вимогу № дог. № 144 від 23.03.2016 року залишив без відповіді та задоволення.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання зобов'язання щодо поставки товару та повернення суми попередньої оплати.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, положеннями ч. 2. ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Верховного суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011 року, умовою застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, в силу наведених приписів законодавства позивач має право вимагати повернення сплачених ним в якості попередньої оплати грошових коштів.

Як вже було встановлено судом, 10.02.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю товарів, робіт та послуг № 144/ТЕЦ-5-5-14, відповідно до п. 1.1., в редакції додаткової угоди № 3 від 27.08.2014 року, постачальник зобов'язується у 2014-2015 році за завданням покупця виконати на свій ризик та своїми силами постачання обладнання (далі - товару), виконання робіт з проектування (далі - роботи) та надання послуг з шефмонтажу (далі - послуги) - « 27.11.4. «Трансформатори електричні» (Обладнання для реконструкції відкритої розподільчої установки (трансформаторної групи) енергоблоку № І ТЕЦ-5 СВП «КИЇВСЬКІ ТЕЦ» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - Об'єкт) з виконанням проектних робіт та надання послуг з шефмонтажу)», в обсягах, зазначених в п. 1.2. договору, а покупець - прийняти та оплатити товар, виконані роботи та надані послуги.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № СФ-000004 від 11.02.2014 року позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму - 17 188 486,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6309 від 06.03.2014 року (копія міститься в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, в передбаченому договором порядку та строк товар не поставив та сплачених грошових коштів не повернув, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 17 188 486,85 грн.

Судом встановлено, що 23.03.2016 року звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору, сплату штрафних санкцій та повернення попередньої оплати № дог. № 144 від 23.03.2016 року, в якій просив вважати розірваним договір про закупівлю товарів, робіт та послуг № 144/ТЕЦ-5-5-14 від 10.02.2014 року з моменту отримання даної вимоги; повернути суму попередньої оплати в розмірі 17 188 486,85 грн.; у семиденний строк з дня отримання даної вимоги сплатити штраф, пеню та суму попередньої оплати (копія міститься в матеріалах справи).

Факт направлення вимоги № дог. № 144 від 23.03.2016 року підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.03.2016 року та фіскальним чеком № 7976 від 23.03.2016 року (копії містяться в матеріалах справи), а факт її отримання відповідачем 05.04.2016 року - роздруківкою з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (services.ukrposhta.ua) з розділу «Інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень».

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

За умовами п.п. 11.2.1., 11.2.1.2. договору, дострокове розірвання договору може бути здійснене в односторонньому порядку з ініціативи покупця, оформленої у вигляді письмового повідомлення про розірвання цього договору, що має бути відправлено постачальнику не пізніше 15 календарних днів до моменту розірвання. Цей договір вважається розірваним з дати відправлення покупцем на адресу постачальника, зазначену в розділі XIV цього договору, повідомлення про розірвання цього договору. У разі дострокового розірвання цього договору сторони протягом 14 календарних днів з дня розірвання цього договору мають погодити усі документи та розрахунки для здійснення остаточного розрахунку за цим договором.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" реалізувало своє право на односторонню відмову від договору про закупівлю товарів, робіт та послуг № 144/ТЕЦ-5-5-14 від 10.02.2014 року та розірвання останнього, надіславши на адресу відповідача відповідне письмове повідомлення, викладене у вимозі № дог. № 144 від 23.03.2016 року.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного Кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, договір про закупівлю товарів, робіт та послуг № 144/ТЕЦ-5-5-14 від 10.02.2014 року вважається розірваним.

Отже, враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів повернення грошових коштів за непоставлений товар в розмірі 17 188 486,85 грн., як попередньої оплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати за договором в розмірі 17 188 486,85 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 5 672 200,66 грн. та штраф в розмірі 1 432 373,90 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах №23/225 від 28.02.2011 року, №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року та № 3-88гс11 від 09.04.2012 року.

В пункті 7.3.2. договору передбачено, у разі відмови від здійснення поставки, нездійснення поставки товару, її прострочення або недопоставки товару відповідно до умов та строків, передбачених умовами цього договору, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 5% вартості непоставленого товару. Крім того, у разі прострочення поставки або недопоставки товару в терміни, передбачені цим договором, постачальник, сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення.

Таким чином, умовами договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при його розрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за 182 дні), тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позивачем періоду становить 5 213 841,01 грн., у відповідності до розрахунку наведеного нижче:

28 647 478,08 грн. х 0,1% х 182 дні = 5 213 841,01 грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 5 213 841,01 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 458 359,65 грн. позивачу належить відмовити, а також штрафу в сумі 1 432 373,90 грн.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 23 834 701,76 грн., з них: основного боргу/попередньої оплати - 17 188 486,85 грн. (сімнадцять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 85 копійок), пені - 5 213 841,01 грн. (п'ять мільйонів двісті тринадцять тисяч вісімсот сорок одна гривня 01 копійка) та штрафу - 1 432 373,90 грн. (один мільйон чотириста тридцять дві тисячі триста сімдесят три гривні 90 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 202 799,99 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАТІ" (ЄДРПОУ 33102834; адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, літера А) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305; адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5) грошові кошти: основного боргу/попередньої оплати - 17 188 486,85 грн. (сімнадцять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 85 копійок), пені - 5 213 841,01 грн. (п'ять мільйонів двісті тринадцять тисяч вісімсот сорок одна гривня 01 копійка), штрафу - 1 432 373,90 грн. (один мільйон чотириста тридцять дві тисячі триста сімдесят три гривні 90 копійок) та судовий збір - 202 799,99 грн. (двісті дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять гривень 99 копійок). Видати наказ.

3. Копію рішення надіслати відповідачу у справі 910/7070/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 09.06.2016 року.

Суддя О.С. Комарова