Рішення

від 06.06.2016 по справі 910/4546/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/4546/16

За позовом Національного університету фізичного виховання і спорту України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін"

про стягнення 206 525, 48 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Аліманська О.О., Щербакова Л.П.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний університет фізичного виховання і спорту України (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" (далі -відповідач) про стягнення 206 525, 48 грн., у тому числі: 177 733, 62 грн. - основний борг, 18 629, 07 грн. - пеня, 3 478, 35 грн. - штраф у розмірі 3 % (згідно п. 3.8. договору оренди), 4 692, 50 грн. - інфляційні втрати, 1 991, 94 грн. - 3 % річних (згідно ст. 625 ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6351 від 27.12.2012 та договорами № 6351/01 та № 6351/02 від 11.02.2014 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6351 від 27.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.04.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

06.04.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

11.05.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, вказавши, що відповідачем вжиті всі необхідні заходи щодо виконання взятих на себе договірних зобов'язань та звільнення орендованих приміщень, проте позивачем протиправно чиняться перешкоди відповідачу у звільненні орендованих приміщень, отже і вимоги щодо стягнення з останнього витрат на оплату комунальних послуг та оплату земельного податку згідно з договором від 27.12.2012 є незаконними. Відповідно нарахування інфляційних витрат та пені є безпідставними, оскільки у відповідача відсутня вина, яка є обов'язковою умовою цивільно-правової відповідальності.

12.05.2016 судове засідання не відбулося у зв'язку з відрядженням судді Бондарчук В.В. до м. Чернігова для участі в робочій зустрічі розробників навчальних курсів для кандидатів на посаду судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 призначено судове засідання на 06.06.2016 за участю представників сторін.

06.06.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав пояснення на відзив, в яких зазначає, що 17.02.2016 підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, відповідно до якого відповідач згідно з договором оренди повернув, а позивач прийняв у користування нерухоме майно загальною площею 611, 2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1 на 1-му та 2-му поверхах навчального корпусу № 2 та передав на баланс позивачу.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.06.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" (далі - орендар) укладено договір оренди № 6351 нерухомого майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 631,9 кв.м. розмішене за адресою: м. Київ, вулиця Фізкультури, 1, на 1-му та 2-му поверхах будівлі навчального корпусу № 2, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту (далі - балансоутримувач) вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2012 і становить 4 209 508, 00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2012 - 14 017, 66 грн.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Умовами п. 3.7. договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені від суми заборгованості за кожний день прострочення уключаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (п. 3.8. договору).

Відповідно до п. 3.11 договору, у разі розірвання за згодою сторін договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п. 5.3. договору, орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

У разі припинення або розірвання даного договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.9. договору).

За умовами п. 10.10 договору, майно вважається поверненим орендодавцю/баланстоуримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до п. 10.11 договору, за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

27.12.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" (далі - орендар) підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, відповідно до якого орендодавець, згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6351 від 27.12.2012 передає, а орендар приймає строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 631, 9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вулиця Фізкультури, 1, на 1-му та 2-поверхах будівлі навчального корпусу № 2, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту.

Так, 01.01.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" (далі - орендар) підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, відповідно до якого орендар, згідно з договором оренди нерухомого майна № 6351 від 27.12.2012 року повертає частину приміщення загальною площею 20, 7 кв.м. (згідно плану) і залишає за собою приміщення загальною площею 611, 2 кв.м., а орендодавець приймає із користуванням нерухоме майно - загальною площею 20, 7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, 1 поверх навчального корпусу № 2 та перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту.

19.06.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" (далі - орендар) у зв'язку із зменшенням площі орендованого майна укладено договір № 6351/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6351 від 27.12.2012, яким сторони вирішили викласти п. 1.1. розділу 1 договору у наступній редакції:

Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежилого приміщення загальною площею 611,2 кв.м. розмішене за адресою: м. Київ, вулиця Фізкультури, 1, на 1-му та 2-му поверхах будівлі навчального корпусу № 2, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту (далі - балансоутримувач) вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2012 і становить 4 071 611, 47 грн. без ПДВ.

Абзац 1 пункту 3.1. розділу 3 договору виклали у наступній редакції:

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2013 - 13 612, 76 грн.

11.02.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" (далі - орендар) укладено договір № 6351/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6351 від 27.12.2012, яким сторони вирішили договір оренди № 6351 від 27.12.2012 продовжити строком на один рік, до 27.12.2014 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" та Національного університету фізичного виховання і спорту України з листом № 30-06/14739 від 29.12.2014, в якій зазначило, що у зв'язку із закінченням 27.12.2014 терміну дії договору оренди за № 6351 від 27.12.2012, керуючись ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 10.4 договору оренди, враховуючи лист № 1/11-15758 від 03.10.2014 Міністерства освіти і науки України про заборону на продовження терміну дії договору оренди № 6351 від 27.12.2012, регіональне відділення ФДМУ по м. Києву, як орендодавець до даному договору, відмовляє в продовженні строку його дії та вважає цей договір припиненим.

З урахуванням зазначеного вище, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву доручило балансоутримувачу - Національному університету фізичного виховання і спорту України у 10-ти денний строк з моменту отримання даного листа, прийняти майно з орендованого користування, оформивши відповідний акт приймання - передачі (повернення).

У свою чергу, Національний університет фізичного виховання і спорту України звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" з вимогою терміново повернути орендоване майно з підписанням актів приймання - передачі (повернення).

Так, 17.02.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" (далі - орендар) підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, яким орендар згідно з договором оренди нерухомого майна від 27.12.2012 № 6351 повертає, а орендодавець приймає із користування нерухоме майно загальною площею 611, 2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1 на 1-му та 2-му поверхах навчального корпусу № 2, та перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що за фактичне користування майном за період з 12.05.2015 по 16.02.2016 року за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 177 733, 62 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 18 629, 07 грн. - пені за період з 12.05.2015 по 16.02.2016, 1 991, 94 грн. - 3 % річних, 4 692, 50 грн. - інфляційних втрат за період з 12.05.2015 по 16.02.2016 та 3 478, 35 грн. - штрафу у розмірі 3 %.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до статті 5 Закону, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно частини 1 статті 287 Господарського кодексу України, Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом вище, нерухоме майно загальною площею 611, 2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України повернуто відповідачем 17.02.2016 за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна.

У зв'язку з чим, позивачем за фактичне користування майном за період з 12.05.2015 по 16.02.2016 року нараховано відповідачу орендну плату, що складає 177 733, 62 грн.

Так, відповідно до п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Відповідно до п. 3.11 договору, у разі розірвання за згодою сторін договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Таким чином, приймаючи до увагу п. 5.1. вищенаведеної постанови, враховуючи те, що після припинення дії договору відповідач продовжував користуватися орендованим майном та повернув його лише 17.02.2016 за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 12.05.2015 по 16.02.2016 у розмірі 177 733, 62 грн.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позову заяву, суд відзначає наступне.

Так, відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" унеможливлено було звільнити приміщення саме з вини третьої особи, а тому нарахування орендної плати є необґрунтованим, оскільки відповідач не здійснював господарську діяльність у приміщенні.

Приписами ст. 785 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» саме на відповідача покладено обов'язок повернення приміщення з оренди після закінчення строку дії договору.

Всупереч твердженням відповідача, відсутня законодавча залежність між виконанням обов'язку відповідачем перед орендодавцем щодо повернення приміщення з оренди, та виконанням зобов'язань перед відповідачем третіми особами.

Також, щодо не ведення господарської діяльності в приміщенні, то відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Обставини щодо неможливості використання відповідачем спірного приміщення внаслідок дій балансоутримувача мають бути підтверджені документальними доказами (акти, складені за участю інших юридичних осіб, звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном тощо), проте такі докази суду не надані.

Разом з тим, наданий відповідачем акт обстеження від 26.03.2015 не є належним доказом, оскільки в даному акті, не зазначено про здійснення перешкод балансоутримувачем у доступі відповідача до орендованих приміщень, при цьому, акт підписаний представником відповідача без жодних зауважень щодо неможливості використання приміщення.

Отже, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 6351 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.12.2012, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 177 733, 62 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 18 629, 07 грн. - пені за період з 12.05.2015 по 16.02.2016, 1 991, 94 грн. - 3 % річних, 4 692, 50 грн. - інфляційних втрат за період з 12.05.2015 по 16.02.2016 та 3 478, 35 грн. - штрафу у розмірі 3 %.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців, при цьому, суму пені нараховано вірно, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 629, 07 грн. - пені

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 991, 94 грн. - 3 % річних, 4 692, 50 грн. - інфляційних втрат за період з 12.05.2015 по 16.02.2016 та 3 478, 35 грн. - штрафу у розмірі 3 %, суд відзначає наступне.

Так, згідно п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за пеню становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

При цьому, відповідно до п. 5.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», застосовуючи у вирішенні спорів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням договорів оренди (найму) положення статті 549 ЦК України, господарським судам слід виходити з того, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій; можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу у розмірі 3 % і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди № 6351 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.12.2012, з нього, в силу положень п. 3.8. договору, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 991, 94 грн. - 3 % річних, 4 692, 50 грн. - інфляційних втрат за період з 12.05.2015 по 16.02.2016 та 3 478, 35 грн. - штрафу у розмірі 3 %.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 119, 16 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 3 097, 88 грн., однак сплатив - 3 217, 04 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Національного університету фізичного виховання і спорту України задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7, квартира 80, ідентифікаційний код - 36258001) на користь Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, ідентифікаційний код - 02928433) 177 733 (сто сімдесят сім тисяч сімсот тридцять три) грн. 62 коп. - заборгованості, 18 629 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 07 коп. - пені, 1 991 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 94 коп. - 3 % річних, 4 692 (чотири тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. 50 коп. - інфляційних втрат, 3 478 (три тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 50 коп. - штрафу у розмірі 3 % та 3 097 (три тисячі дев'яносто сім) грн. 88 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, ідентифікаційний код - 02928433) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 16 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 09.06.2016.

Суддя Бондарчук В.В.