Рішення

від 27.04.2016 по справі 922/708/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р.Справа № 922/708/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕБ-30" (м. Харків) про стягнення 500,00 грн., за участю представників:

позивача - юр. ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2016),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму завданих йому збитків в розмірі 500,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у процесі здійснення господарської діяльності позивачем було сформовано податковий кредит в рамках декларування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих відповідачем за договором №517 комісії від 22.12.2015. Однак, податковими органами ставиться під сумнів законність формування позивачем податкового кредиту, що, в свою чергу, тягне за собою несприятливі наслідки для ТОВ «Ветсинтез» у вигляді додаткових витрат на послуги адвоката. Як на нормативне обґрунтування позову ТОВ «Ветсинтез» посилається на ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, cт. 22 Цивільного кодексу України.

15.03.2016 судом було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні 30.03.2016 о 14:00 год.

30.03.2016 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.03.2016 ухвалою суду було задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 20.04.2016 о 11:30 год.

20.04.2016 у судовому засіданні було оголошено перерву до 27.04.2016 о 15:00 год.

Позивач надав письмові пояснення по справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові, посилаючись на те, що він не вбачає у своїх діях вини у заподіянні збитків ТОВ «Ветсинтез», що полягає у відшкодуванні витрат на отримання юридичних консультацій з питань, які стосуються податкового обліку по взаємовідносинах між позивачем та відповідачем.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез» (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕБ-30» (комісіонер) було укладено договір комісії №517 (далі - договір), за яким комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату підібрати виконавця послуг (далі - виконавець), перелік яких вказано у п. 1.2, укласти від свого імені договір з виконавцем та передати вказані послуги комітенту.

На виконання умов договору №517 від 22.12.2015 відповідачем було надано позивачу послуги, обумовлені договором.

В рамках податкового обліку ТОВ «ВЕБ-30» було виписано та надано ТОВ «Ветсинтез» в електронному вигляді податкові накладні: №78 від 30.12.2015, №79 від 30.12.2015, №80 від 30.12.2015, №81 від 30.12.2015, №82 від 30.12.2015, №83 від 30.12.2015, №84 від 30.12.2015, №85 від 30.12.2015, №86 від 30.12.2015, №87 від 30.12.2015, №88 від 30.12.2015, №89 від 30.12.2015, №90 від 30.12.2015, №91 від 30.12.2015, №92 від 30.12.2015, №93 від 30.12.2015, №94 від 30.12.2015, №95 від 30.12.2015, №96 від 30.12.2015, №97 від 30.12.2015, №98 від 30.12.2015, №99 від 30.12.2015, №100 від 30.12.2015, №101 від 30.12.2015, №102 від 30.12.2015, №103 від 30.12.2015, №104 від 30.12.2015, №105 від 30.12.2015, №106 від 30.12.2015, №107 від 30.12.2015 на загальну суму 39153311,76 грн., що підтверджується квитанціями за відповідні дати.

ТОВ «Ветсинтез» на підставі вказаних вище податкових накладних було сформовано податковий кредит на суму 6525551,96 грн. та відображено це в деклараціях з ПДВ за грудень 2015 року.

26.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕБ-30" (м. Харків), в якому просило суд визнати недійсним договір комісії №517 від 22 грудня 2015 року, укладений між позивачем та відповідачем.

10.03.2016 господарським судом Харківської області було прийнято рішення по справі №922/538/16, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ветсинтез» до ТОВ «ВЕБ-30» щодо визнання недійсним договору комісії №517 від 22.12.2015 - відмовлено у повному обсязі. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Під час розгляду справи №922/538/16 судом досліджено первинну документацію, надану відповідачем, встановлено факт виконання ТОВ «Ветсинтез» та ТОВ «ВЕБ-30» договору комісії №517 від 22.12.2015 у повному обсязі, а також зазначено про відсутність підстав для визнання договору комісії №517 від 22.12.2015 недійсним, посилаючись на ст.203, ст.215 ЦК України.

10.03.2016 Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківської області направлено на адресу ТОВ «Ветсинтез» запит №2725/10/20-38-22-03-06 від 10.03.2016 щодо надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам між ТОВ «Ветсинтез» та ТОВ «ВЕБ-30» (39928077) за грудень 2015 року (надалі - запит).

У запиті №2725/10/20-38-22-03-06 від 10.03.2016 податковий орган посилається на виявлення недостовірних даних в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період 2015 року за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних (не встановлено законного джерела походження придбаних та реалізованих ТМЦ) по взаємовідносинах між позивачем та відповідачем.

За словами представника позивача, ТОВ «Ветсинтез» змушене було звернутись за правовою допомогою до адвоката з метою отримання консультації щодо законності вказаного вище запиту.

11.03.2016 ТОВ "ВЕБ-30" направлено запит б/н від 11.03.2016 до податкового органу, в якому просило надати інформацію з приводу того, чи складалась Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківський області у 2015 - 2016 роках будь-яка податкова інформація, акти перевірок, акти зустрічних звірок, інші документи чи інша інформація у відношенні ТОВ «ВЕБ-30» (ЄДРПОУ 39928077).

12.03.2016 Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області направлено на адресу ТОВ «ВЕБ-30» лист «Про надання інформації» №2771/10/20-38-10-4 й зазначено, що податкова інформація щодо ТОВ «ВЕБ-30» (ЄДРПОУ 39928077) відображена у листі від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04 «Результати опрацювання зібраної податкової інформації».

12.03.2016 листом б/н від 12.03.2016 ТОВ «ВЕБ-30» повідомило ТОВ «Ветсинтез» про отримання відповіді від податкового органу щодо наявності податкової інформації та про намір оскаржити її у судовому порядку.

13.04.2016 постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/1211/16 задоволено позовні вимоги ТОВ «ВЕБ-30» до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, та визнано протиправними дії Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо здійснення податкового контролю у формі складання «Результатів опрацювання зібраної податкової інформації» щодо ТОВ «ВЕБ-30», код ЄДРПОУ 39928077, від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04 та включення даних результатів до інформаційних баз даних ДФС; визнано недійсними складені Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області «Результати опрацювання зібраної податкової інформації» щодо ТОВ «ВЕБ-30», код ЄДРПОУ 39928077, від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04; зобов'язано Східну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області виключити з інформаційних баз даних ДФС інформацію, що міститься в складених Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ДПІ «Результатах опрацювання зібраної податкової інформації» щодо ТОВ «ВЕБ-30», код ЄДРПОУ 39928077, від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 р. №04-5/239) (надалі - Роз'яснення) визначено, що вирішуючи спори про стягнення завданих збитків, суд насамперед повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).

Згідно п. 2 Роз'яснень як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п. 6 зазначених Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, предметом доказування у справах про стягнення збитків є:

а) неправомірність поведінки особи - неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка завдала шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди, яка в даному випадку полягає у збитках, правова природа та визначення яких регламентуються п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України.

в) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками);

г) вину заподіювача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду: докази порушення відповідачем зобов'язання; докази понесення збитків; розміру завданих відповідачем збитків; доказів завдання відповідачем збитків; доказів наявності прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язань відповідачем та збитками; обґрунтований розрахунок суми збитків; доказів вжиття заходів до зменшення суми збитків.

Разом з цим відповідачем належними та допустимими доказами було доведено відсутність своєї вини у заподіянні збитків позивачу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, законність формування ТОВ «Ветсинтез» податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «ВЕБ-30», підтверджується податковими накладними, виданими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законом порядку, а також фактичним здійсненням господарських операцій та підтвердженням належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які було досліджено при розгляді господарським судом справи про визнання вказаного вище договору недійсним.

Враховуючи зазначені вище норми права суд не вбачає у діях відповідача наявності вини в заподіянні позивачу збитків у вигляді додаткових витрат, які ТОВ «Ветсинтез» нібито понесло у зв'язку зі зверненням до адвоката для отримання юридичної консультації щодо законності запиту податкового органу, яким ставилась під сумнів реальність господарських операцій між ТОВ «Ветсинтез» та ТОВ «ВЕБ-30» за грудень 2015 року.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в позові у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 224 ГК України, ст.ст. 22, 623, ЦК України ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 28.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_2