Рішення

від 07.06.2016 по справі 927/453/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000, тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

======================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 07 червня 2016 року у справі №927/453/16

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/453/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК», вул. Квітнева, 17, м. Чернігів, 14026

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЦЕНТР-УКРАЇНА», вул. Тітова, 71, с. Неданчичі, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15046

про стягнення 8271грн.74коп.

у присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 11.02.2016)

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 07.06.2016 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 6362грн.88коп. боргу та 1908грн.86коп. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки №1666 від 30.01.2015 позивачем передано відповідачу по видатковій накладній №30443/27332 від 22.06.2015 товар (алкогольні напої) на суму 6595грн.20коп. За повідомленням позивача відповідач лише частково оплатив переданий товар на суму 232грн.32коп., внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2016, прийняв участь представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізує на власний розсуд та яким відповідач не скористався. Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

Клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

30 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК» (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМЦЕНТР-УКРАЇНА» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №1666 (далі за текстом рішення - договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача алкогольні напої (товар), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

В розділі 5 договору поставки сторони узгодили ціну на товар та встановили, що ціна на товар визначена у прайс-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення (п.5.1.). Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п.5.2.). Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар (п.5.3.).

Відповідно до п.9.7. договору поставки даний договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору поставки №1666 від 30.01.2015 в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано.

Отже суд приходить до висновку, що на момент винесення рішення договір поставки є чинним та, в силу ст.629 Цивільного кодексу України, обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз змісту та суб'єктного складу договору №1666 від 30.01.2015 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №1666 від 30.01.2015 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

За твердженням позивача ним на виконання договору поставки передано відповідачу по видатковій накладній №30443/27332 від 22.06.2015 товар - алкогольні напої, на суму 6595грн.20коп.

На підтвердження передання товару уповноваженій на це особі відповідача позивачем надано повідомлення відповідача, підписане директором відповідача та скріплене печаткою цього товариства, яке надіслане ним позивачу на виконання вимог п.3.6 договору поставки .

Відповідно до п.3.6. договору поставки покупець зобов'язаний до моменту першої поставки надати постачальникові повідомлення зі зразками підписів осіб уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразки печаток (штампів). Підпис особи уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у повідомленні наданому покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано покупцем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, навіть якщо зразок підпису особи, зазначений у повідомленні не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Разом з тим, в силу абз.3 п.13 вищевказаної Інструкції при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-04200-30-5/7021 від 09.12.2003 для цілей вищевказаної Інструкції під централізовано-кільцевими перевезеннями розуміють перевезення, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами склалися правовідносини поставки на умовах централізовано-кільцевих перевезень.

Разом з тим, аналіз наданого суду повідомлення відповідача, свідчить, що в ньому визначено лише уповноважену на отримання товару особу та зазначено її підпис. В розділі повідомлення «Зразки печатки, штампів» відсутні відбитки печатки/штампу та вказано «Б/п». В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не повідомлено позивача про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, завірятиме на товаросупровідних документах свій підпис про одержання товару.

Судом встановлено, що на видатковій накладній №30443/27332 від 22.06.2015 підпис особи, яка одержала товар, не збігається з зразком підпису, який зазначений у повідомленні.

Однак відповідно до платіжного доручення №171 від 09.02.2016, копія якого надана до матеріалів справи позивачем, відповідач здійснив оплату за алкогольні напої згідно накладної №27332 від 22.06.2015 на суму 2000грн., тобто саме по видатковій накладній, покладеній в основу позову.

В пункті 3.6. договору поставки сторони передбачили, що у випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампу) на накладній не збігається зі зразком підписів та (або) зразками печаток (штампів), наданих покупцем постачальнику у повідомленні, проте такий підпис (печатка, штамп) наявний на накладних, що були оплачені покупцем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця.

Часткова оплата відповідачем товару, отриманого по видатковій накладній №30443/27332 від 22.06.2015, за умовами договору поставки є підтвердженням отримання товару по цій накладній уповноваженою особою відповідача.

Факт отримання від позивача товару по видатковій накладній №30443/27332 від 22.06.2015, покладній в основу позову, в ході розгляду справи відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 6595грн.20коп., що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.6.1. договору поставки розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

При цьому відповідно до п.9.1. договору поставки усі зміни та доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін (в тому числі документи передані засобами факсимільного зв'язку).

Доказів узгодження сторонами іншого порядку та форми розрахунку за отриманий товар, аніж встановлений в п.6.1. договору поставки, в ході розгляду справи сторонами суду не надано, а тому визначаючи строк оплати товару, суд виходить із строку, встановленого п.6.1. договору поставки.

З огляду на вищенаведену умову договору та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.253-255 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що товар мав бути оплачений відповідачем до 06 липня 2015 року включно.

Як встановлено судом вище, платіжним дорученням №171 від 09.02.2016 в рахунок оплати отриманого по видатковій накладній №30443/27332 від 22.06.2015 товару відповідачем сплачено 2000грн.

Однак згідно із поясненнями позивача в рахунок оплати товару, переданого по видатковій накладній №30443/27332 від 22.06.2015, ним зараховано лише 232грн.32коп.

Такі дії позивача є неправомірними з огляду на таке:

Відповідно до п.6.4. договору поставки якщо покупець, при здійсненні оплати товару не вказує номер накладної, за яку здійснюється розрахунок, то постачальник має право здійснити зарахування грошових коштів як оплату за накладні, строк оплати по яких настав раніше.

Оскільки відповідач в призначенні платежу зазначив номер та дату накладної, за отримані алкогольні напої по якій ним здійснюється перерахування коштів, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору поставки позивач був зобов'язаний зарахувати отримані кошти саме в рахунок оплати цієї накладної.

Таким чином, суд приходить до висновку, що платіжним дорученням №171 від 09.02.2016 відповідачем здійснено часткову оплату товару, отриманого по видатковій накладній №30443/27332 від 22.06.2015, в сумі 2000грн.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, як зазначено в підп.2.3 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідачем доказів оплати в повному обсязі вартості товару, отриманого по видатковій накладній №30443/27332 від 22.06.2015, в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надано; клопотання про витребування таких доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неможливістю самостійного їх надання не подано.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов'язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань.

Разом з тим, враховуючи, що позивачем неправомірно зараховано лише частину коштів, перерахованих позивачем платіжним дорученням №171 від 09.02.2016 на оплату товару, отриманого по видатковій накладній, яка покладена в основу позову, розмір боргу станом на день звернення позивача до суду з даним позовом фактично становить 4595грн.20коп., а не 6362грн.88коп., як зазначає позивач.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору поставки №1666 від 30.01.2015 по видатковій накладній №30443/27332 від 22.06.2015, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню 4595грн.20коп. боргу.

Відповідно до п.7.1. договору поставки у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі тридцять відсотків від суми боргу.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 1908грн.86коп. штрафу.

В силу ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, правовим наслідком якого є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Приймаючи до уваги обумовлені в договорі поставки строки оплати товару, та враховуючи, що, як встановлено судом вище, відповідач мав оплатити товару в строк до 06.07.2015 включно, тому право на нарахування штрафу виникає у позивача через 15 календарних днів після настання кінцевої дати оплати товару, тобто починаючи з 21 липня 2015 року.

Відповідач не надав суду доказів оплати ним вартості товару ані у строк до 06.07.2015, ані до 21.07.2015, тому суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано суму штрафу.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем штрафу, судом встановлено, що розрахунок здійснений з урахуванням умов договору поставки та фактичних обставин справи, та є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару більше ніж на 15 календарних днів, оскільки до 09.02.2016 відповідачем не здійснено жодних оплат отриманого товару, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 1908грн.86коп. штрафу є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити частково, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 4595грн.20коп. боргу та 1908грн.86коп. штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому як зазначено в абз.4 підп.4.1. п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Як вбачається з платіжного доручення №469 від 26.04.2016 за подання даного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1378грн., що є мінімальною ставкою судового збору за подання до господарського суду позову майнового характеру, визначеною Законом України «Про судовий збір».

У зв'язку з задоволенням позовних вимог частково, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1083грн.52коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. В іншій частині (294грн.48коп.) судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.253, 254, 255, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЦЕНТР-УКРАЇНА», вул. Тітова, 71, с. Неданчичі, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15046 (ідентифікаційний код 34405022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК», вул. Квітнева, 17, м. Чернігів, 14026 (ідентифікаційний код 35871504) 4595грн.20коп. боргу, 1908грн.86коп. штрафу та 1083грн.52коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 10 червня 2016 року.

Суддя Т.Г. Оленич