Постанова

від 08.06.2016 по справі 910/33009/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа№ 910/33009/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Рибчич А В.

За участю представників:

від позивача: Іванов А. О. - представник за довіреністю від 18.02.2015

від відповідача: Білічак Х. В. - представник за довіреністю від 13.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г.

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016

у справі № 910/33009/15(суддя Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Українське інвестиційне товариство»

про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме, зобов'язання відповідача повернути позивачу документи, отримані згідно акту прийому-передачі документації від 02.09.2015, а саме:

- оригінал кредитного договору № 96-15 від 31.03.2015;

- оригінал договору іпотеки від 31.03.2015, посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. за реєстровим № 364;

- завірену копію договору № 2210/290/000678 від 31.03.2015 добровільного страхування майна;

- балансові виписки по рахунках № 206293058308, 206853058308;

- витяг з Держреєстру речових прав про реєстрацію іпотеки № 35713977 від 31.03.2015;

- витяг з Держреєстру речових прав про реєстрацію обтяження № 35712679 від 31.03.2015;

- лист № 05-88 від 31.03.2015 на перерахування кредитних коштів;

- техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту;

- протокол № 3 засідання Наглядової ради від 27.03.2015;

- довідки АБ «Південний» № 06-216/3, 07-216/3;

- довідки ПІБ №20-2-14/564, 20-2-14/565;

- лист ПАТ «ДБК №3» про відсутність змін в установчих документах;

- анкета позичальника - юридичної особи з додатком №1;

- копії Свідоцтва № 167 від 26.11.2000 про право власності на нерухоме майно, Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №21055099, Генерального плану, виписку з ЄДР №258791, Витягу з ЄДР, Протоколу №2 від 23.08.2012 про призначення Генерального директора, Довідки АБ №516427.

Вказані позовні вимоги ґрунтуються на тому, що договір відступлення права вимоги № 96-15-1 від 01.09.2015 та договір про відступлення права за Договором іпотеки від 31.03.2015, укладений 02.09.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1397, на підставі яких відповідачу були передані спірні документи, є, в силу приписів п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нікчемним, а відтак, всі документи, які були відповідачу позивачем передані на підставі таких договорів, підлягають поверненню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2016, повний текст якого складений та підписаний 24.03.2016, у справі № 910/33009/15 у позові відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що викладені в позові доводи позивача щодо нікчемності спірних договір відступлення права вимоги на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки його умови передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, не підтверджені позивачем жодними доказами, а тому, позовна вимога про застосування наслідків нікчемності правочинів не може бути задоволена, так як зазначені в ній правочини не є нікчемними.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 по справі № 910/33009/15 скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що оспорюване рішення постановлено з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, через що підлягає скасуванню.

В обґрунтування вказаної позиції позивач зазначив про неправомірність висновку суду першої інстанції про відсутність доказів нікчемності спірних договір відступлення права вимоги на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пославшись на те, що вказані обставини підтверджені наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г від 16.10.2015 № 51-ос.

Крім того, позивач послався на те, що спірні договори відступлення права вимоги є нікчемними, оскільки відповідачу, який є кредитором позивача за укладеним з останнім договором обслуговування банківського рахунку, укладенням спірних договорів за невеликий проміжок часу до віднесення позивача до категорії неплатоспроможних штучно створено передумови для перерахування коштів з його рахунку, відкритого у позивача, та, відповідно, відповідачем, внаслідок набуття за спірними договорами права вимоги, отримано переваги перед іншими кредиторами відповідача, та на те, що таке задоволення відповідачем своїх вимог до позивача (вимоги щодо повернення грошових коштів, які перебувають на рахунку відповідача, відкритого у позивача - примітка суду) фактично порушує черговість задоволення вимог кредиторів, встановлену Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою від 15.04.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Ухвалою від 08.06.2016 заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» про відвід колегії суддів у складі головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л.М., Рябуха В.І. у справі №910/33009/15 залишено без задоволення.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку, за умовами якого позивачем відповідачу було відкрито рахунок № 265093013652.

Сторонами до матеріалів справи такий договір не залучено, проте факт укладення такого договору ними не заперечується та підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 600 від 02.09.2015, яке свідчить про перерахування відповідачем з рахунку № 265093013652, відкритого у позивача, грошових коштів.

Частина 1 ст. 35 ГПК України встановлює, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи, що факт укладення відповідного договору банківського рахунку позивачем та відповідачем не заперечується та підтверджується вищезгаданим платіжним дорученням, колегія суддів, незважаючи на відсутність в матеріалах справи такого договору, вважає доведеним факт його укладення сторонами.

01.09.2015 позивач як первісний кредитор та відповідач як новий кредитор уклали договір відступлення права вимоги №96-15-1 (далі Договір відступлення права вимоги) (а.с. 11-12), за яким позивач відступив у повному обсязі, а відповідач набув право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» вимагати у повному обсязі виконання останнім зобов'язання (зобов'язання ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» за кредитним договором № 96-15 від 31.03.2015 сплатити суму грошових коштів, включаючи суму кредиту 16 000 000 грн., будь-які інші суми, що належать до сплати за вказаним кредитним договором, які нараховані або можуть бути нараховані ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» за вказаним договором, а також суми штрафних санкцій (неустойки), процентів, відшкодування збитків).

Крім того, з огляду на укладення Договору відступлення права вимоги, 02.09.2015 сторонами укладено договір про відступлення права за Договором іпотеки від 31.03.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1397 (далі Договір про відступлення права за Договором іпотеки) (а.с. 14-15), в якому сторони погодили, що позивач відступає, а відповідач набуває прав за договором іпотеки від 31.03.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрованим в реєстрів за № 364 (вказаний іпотечний договір забезпечує права кредитора за кредитним договором № 96-15 від 31.03.2015 - примітка суду).

В п. 2.1 Договору відступлення права вимоги сторони домовились, що у зв'язку з укладення цього договору позивач відступає права сторони - кредитора за кредитним договором № 96-15 від 31.03.2015, а відповідача приймає всі права первісного кредитора і стає стороною - кредитором за кредитним договором № 96-15 від 31.03.2015.

Згідно з п. 4.1 Договору відступлення права вимоги відповідач здійснює компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь позивача в сумі 16 000 000 грн. шляхом перерахування позивачу суми компенсації в безготівковому порядку до 30.09.2015.

З наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 600 від 02.09.2015 (а.с. 51) слідує, що відповідач в рахунок оплати відступлення права вимоги за Договором відступлення права вимоги перерахував позивачеві з рахунку № 265093013652, відкритого у позивача, грошові кошти в сумі 16 000 000 грн.

В п.п. 3.1.1 Договору відступлення права вимоги сторонами погоджено, що позивач зобов'язаний передати відповідачу всі документи, що підтверджують право вимоги за кредитним договором № 96-15 від 31.03.2015.

02.09.2015 сторонами підписано акт прийму-передачі документації (а.с. 13), в якому зафіксовано, що на виконання умов Договору відступлення права позивач передав, а відповідач отримав документи, що засвідчують дійсність права вимоги, а саме:

- кредитний договір № 96-15 від 31.03.2015;

- договір іпотеки від 31.03.2015, реєстровий № 364,

- договір № 2210/290/000678 від 31.03.2015 добровільного страхування майна;

- балансові виписки по рахунках № 206293058308, 206853058308;

- витяг з Держреєстру речових прав про реєстрацію іпотеки № 35713977 від 31.03.2015;

- витяг з Держреєстру речових прав про реєстрацію обтяження № 35712679 від 31.03.2015;

- лист № 05-82/1 від 26.03.2015 про надання кредиту;

- лист № 05-88 від 31.03.2015 на перерахування кредитних коштів;

- техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту;

- протокол №3 засідання Наглядової ради від 27.03.2015;

- довідки АБ «Південний» № 06-216/3, № 07-216/3;

- довідки ПІБ № 20-2-14/564, 20-2-14/565;

- лист ПАТ «ДБК №3» про відсутність змін в установчих документах;

- анкета позичальника - юридичної особи з додатком №1;

- Свідоцтво №167 від 26.11.2000 про право власності на нерухоме майно, Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 21055099, Генеральний план, Виписка з ЄДР № 258791, Витяг з ЄДР, протокол № 2 від 23.08.2012 про призначення Генерального директора, довідка АБ № 516427.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 613 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» позивача віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної Постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 172 від 17.09.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції», яким з 18.09.2015 розпочато процедуру виведення позивача з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на 3 місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 (включно) та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у позивача (далі Уповноважена особа Фонду).

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Частина 1 п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначає, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

З наказу Уповноваженої особи Фонду «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» № 51-ос від 16.10.2015 (а.с. 17), копія якого наявна в матеріалах справи, слідує, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та протоколу від 16.10.2015 Комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених позивачем за період з 18.09.2014 до 18.09.2015, створеною згідно з наказом № 32 від 22.09.2015 (зі змінами та доповненнями), нікчемними, серед інших, визнано Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення права за Договором іпотеки, а також наказано здійснити дії щодо направлення повідомлень про нікчемність вказаних правочинів та витребування оригіналів вказаних договорів та розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів (договорів).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

23.10.2015 Уповноваженою особою Фонду відповідачу направлено повідомлення про нікчемність правочинів № 3925/03 (а.с. 18-19), в якому повідомлено про нікчемність вищевказаних Договору відступлення права вимоги та Договору про відступлення права за Договором іпотеки, а також витребувано у відповідача всі отримані за умовами вказаних договорів оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи). На доказ направлення вказаного повідомлення до матеріалів справи залучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030320844641 з відміткою відповідача про отримання 26.10.2015.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 ЦК України:

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (ч. 5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідач оригінали документів не повернув, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з цим позовом.

Враховуючи, що обов'язок повернути спірні документи обумовлений наявністю правових підстав для віднесення Договору відступлення права вимоги та Договору про відступлення права за Договором іпотеки до нікчемних, для вирішення спору сторін по суті слід встановити, чи правомірно Уповноваженою особою Фонду вказані договори віднесено до нікчемних.

З вищевказаного повідомлення про нікчемність правочинів № 3925/03 від 23.10.2015 та позовної заяви слідує, що спірні правочини підпадають під критерії нікчемності, визначені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а як на підставу для віднесення їх до нікчемних Уповноваженою особою Фонду зазначено, що станом на дату укладення таких договорів відповідач був кредитором позивача за відповідним договором банківського рахунку, на якому обліковувались кошти, що, відповідно до приписів чинного законодавства залишки грошових коштів на рахунках юридичних осіб не гарантуються державою, а задовольняються (при ліквідації банку) у встановленій чинним законодавством черговості, що значний розмір коштів на поточному рахунку відповідача обумовлював ризик повного або часткового незадоволення вимог такого кредитора (у разі прийняття рішення про ліквідацію позивача), а відтак, умови спірних договорів, за якими позивач відступив відповідачу право вимоги за кредитним договором № 96-15 від 31.03.2015, фактично надали відповідачу як кредитору позивача переваги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суд першої інстанції не погодився з посиланнями позивача на наявність правових підстав для віднесення Договору відступлення права вимоги та Договору про відступлення права за Договором іпотеки до нікчемних на підстав п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з чим колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до приписів п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку, за умовами якого позивачем відповідачу було відкрито рахунок № 265093013652.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 ЦК України), проте, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч. 2 ст. 1066 ЦК України).

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку відповідач є кредитором позивача за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.

Вказаного висновку дійшов Верховний суд України в постановах від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14 (3-24гс15) та від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14, в той час як згідно з приписами ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку ліквідації банку залишки грошових коштів на рахунках юридичних осіб не гарантуються державою (на відміну від фізичних осіб, яким Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, яка не може бути меншою 200 000 гривень - примітка суду), а задовольняються у порядку черговості, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас відповідач, будучі кредитором позивача за укладеним з ним договором банківського рахунку та розрахувавшись за Договором відступлення права вимоги з відкритого у позивача рахунку № 265093013652, фактично, в рахунок погашення майнових вимог на суму 16 000 000 грн. (кошти, які перебували на рахунку позивача, відкритого у відповідача - примітка суду), отримав від позивача майнові вимоги до ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» за кредитним договором № 96-15 від 31.03.2015 та, відповідно, враховуючи віднесення позивача до категорії неплатоспроможних, отримав переваги щодо задоволення майнових вимог перед іншими кредиторами позивача, які (переваги) не встановлені для відповідача законодавством чи внутрішніми документами позивача.

За таких обставин, уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у позивача правомірно в силу приписів п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» віднесла Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення права за Договором іпотеки до нікчемних.

Щодо того, що обставини щодо нікчемності правочину повинні встановлюватись судом на момент його укладення та жодним чином не пов'язуватись з його фактичним виконанням чи невиконанням, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Виходячи з приписів чинного законодавства, віднесення до нікчемних правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку з підстав, встановлених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відбувається лише за умови віднесення банку до категорії неплатоспроможних, тобто не в будь-якому випадку, а існують певні умови, а відтак, фактично, питання щодо наявності підстав для віднесення таких правочинів до нікчемних має вирішуватись саме виходячи з обставин перебування банку у процедурі виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу документи, отримані згідно акту прийому-передачі документації від 02.09.2015, а саме:

- оригінал кредитного договору № 96-15 від 31.03.2015;

- оригінал договору іпотеки від 31.03.2015, посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. за реєстровим № 364;

- завірену копію договору № 2210/290/000678 від 31.03.2015 добровільного страхування майна;

- балансові виписки по рахунках № 206293058308, 206853058308;

- витяг з Держреєстру речових прав про реєстрацію іпотеки № 35713977 від 31.03.2015;

- витяг з Держреєстру речових прав про реєстрацію обтяження № 35712679 від 31.03.2015;

- лист № 05-88 від 31.03.2015 на перерахування кредитних коштів;

- техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту;

- протокол № 3 засідання Наглядової ради від 27.03.2015;

- довідки АБ «Південний» № 06-216/3, 07-216/3;

- довідки ПІБ №20-2-14/564, 20-2-14/565;

- лист ПАТ «ДБК №3» про відсутність змін в установчих документах;

- анкета позичальника - юридичної особи з додатком №1;

- копії Свідоцтва № 167 від 26.11.2000 про право власності на нерухоме майно, Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №21055099, Генерального плану, виписку з ЄДР №258791, Витягу з ЄДР, Протоколу №2 від 23.08.2012 про призначення Генерального директора, Довідки АБ №516427,

є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю.

При цьому колегія суддів враховує, що як станом на дату винесення судом першої інстанції рішення у цій справі, так і станом на дату прийняття цієї постанови апеляційним судом, відсутнє судове рішення, яким би дії уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у позивача з видачі наказу від 16.10.2015 № 51-ОС були визнані протиправними.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі № 910/33009/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. задовольняється повністю.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі № 910/33009/15 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі № 910/33009/15 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Українське інвестиційне товариство» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 118/2, ідентифікаційний код 32668390) повернути Публічному акціонерному товариству «Банк «Національні інвестиції» (01601, м. Київ, вул. Володимирська,54, ідентифікаційний код 30017340) документи, отримані згідно акту прийому-передачі документації від 02.09.2015, а саме:

- оригінал кредитного договору № 96-15 від 31.03.2015;

- оригінал договору іпотеки від 31.03.2015, посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. за реєстровим № 364;

- завірену копію договору № 2210/290/000678 від 31.03.2015 добровільного страхування майна;

- балансові виписки по рахунках № 206293058308, 206853058308;

- витяг з Держреєстру речових прав про реєстрацію іпотеки № 35713977 від 31.03.2015;

- витяг з Держреєстру речових прав про реєстрацію обтяження № 35712679 від 31.03.2015;

- лист № 05-88 від 31.03.2015 на перерахування кредитних коштів;

- техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту;

- протокол № 3 засідання Наглядової ради від 27.03.2015;

- довідки АБ «Південний» № 06-216/3, 07-216/3;

- довідки ПІБ №20-2-14/564, 20-2-14/565;

- лист ПАТ «ДБК №3» про відсутність змін в установчих документах;

- анкета позичальника - юридичної особи з додатком №1;

- копії Свідоцтва № 167 від 26.11.2000 про право власності на нерухоме майно, Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №21055099, Генерального плану, виписку з ЄДР №258791, Витягу з ЄДР, Протоколу №2 від 23.08.2012 про призначення Генерального директора, Довідки АБ №516427.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Українське інвестиційне товариство» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 118/2, ідентифікаційний код 32668390) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» (01601, м. Київ, вул. Володимирська,54, ідентифікаційний код 30017340) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Українське інвестиційне товариство» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 118/2, ідентифікаційний код 32668390) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» (01601, м. Київ, вул. Володимирська,54, ідентифікаційний код 30017340) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.

8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

9. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/33009/15.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій