Постанова

від 07.06.2016 по справі 910/22828/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа№ 910/22828/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Хрипуна О.О.

за участю представників:

від позивача: Риженко Л.І.

від відповідача: не з'явився (подав клопотання про здійснення судового розгляду без його участі);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по справі №910/22828/15 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ- 2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7"

про стягнення стягнення 248 108, 66 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.04.2016 ТОВ "Будіндустрія 7" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 № 910/22828/15 таким, що не підлягає виконанню частково на суму 41 327,93 грн. у зв'язку з добровільним виконанням боржником рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі № 910/22828/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 в справі № 910/22828/15 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Будіндустрія 7" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково в сумі 41 327,93 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 11.03.2016 постановою старшого державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 № 910/22828/15 та боржнику надано 7-ми денний термін для добровільного виконання рішення суду. Доказів того, що боржник у семиденний строк добровільно виконав рішення суду заявником суду не надано. Вказані заявником обставини не входять до переліку підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ТОВ "Будіндустрія 7" не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 в справі № 910/22828/15, ТОВ "Будіндустрія7" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана апелянтом ухвала прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норми процесуального права, а саме ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, апелянт наголошував на тому, що ним станом на 15.04.2016 було добровільно сплачено на користь стягувача загалом 41 327,91 грн. згідно наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 № 910/22828/15, у зв'язку з чим загальний залишок заборгованості за наказом складає 118 624,35 грн., а обов'язок боржника (ТОВ "Будіндустрія 7") зі сплати 41 327,91 грн. відсутній, що згідно з ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в добровільно сплаченій боржником сумі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по справі №910/22828/15 розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р. , судді: Корсакова Г.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по справі №910/22828/15 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 24.05.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по справі №910/22828/15 на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.06.2016, а також витребувано з Господарського суду міста Києва копії додаткових матеріалів.

06.06.2016 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Будіндустрія 7" надійшло клопотання про долучення додаткових документів.

06.06.2016 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Будіндустрія 7" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Будіндустрія 7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по справі №910/22828/15 на наявними матеріалами у випадку надходження від суду першої інстанції витребуваних матеріалів.

07.06.2016 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва надійшли витребувані ухвалою копії додаткових матеріалів.

07.06.2016 від ТОВ "КЖБК БМУ- 2" через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких ТОВ "КЖБК БМУ- 2" просило залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін, посилаючись на її відповідність нормам матеріального та процесуального права. Зокрема, ТОВ "КЖБК БМУ- 2" вказувало про те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі № 910/22828/15 - не виконана у повному обсязі, наказ Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 № 910/22828/15 перебуває на примусовому виконанні у ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві і щодо якого 11.03.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і надано боржнику 7-денний термін для добровільного виконання рішення, який боржником дотримано не було, а часткове погашення боргу здійснювалось ним вже під час виконавчого провадження, тобто під час саме примусового виконання рішення суду.

В судовому засіданні 07.06.2016 представник ТОВ "КЖБК БМУ- 2" підтримав подані заперечення на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" в судове засідання 07.06.2016 представника не направило, проте, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Будіндустрія 7" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Будіндустрія 7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по справі №910/22828/15 на наявними матеріалами у випадку надходження від суду першої інстанції витребуваних матеріалів.

Крім того, в судовому засіданні 24.05.2016, присутній представник ТОВ "Будіндустрія 7" надав суду апеляційної інстанції пояснення по суті поданої апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановленого ч. 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні, призначеному на 07.06.2016, за наявними у справі матеріалами.

Частиною шостою статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали оскарження в сукупності (з урахуванням додаткових матеріалів, які надійшли 07.06.2016 на вимогу суду апеляційної інстанції), дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 11.11.2015 рішення господарського суду міста Києва скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2" 135 327 грн. 93 коп. попередньої оплати, 21 504 грн. 02 коп. 10% річних та 3 120 грн. 33 коп. судового збору за подання позовної заяви. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 113 грн. 47 коп.

12.02.2016 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 11.11.2015 видано відповідні накази, а саме:

- наказ від 12.02.2016 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2" витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 113 грн. 47 коп. (дійсний для пред'явлення до виконання до 26.01.2016);

- наказ від 12.02.2016 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2" 135 327 грн. 93 коп. попередньої оплати, 21 504 грн. 02 коп. 10% річних та 3 120 грн. 33 коп. судового збору за подання позовної заяви (дійсний для пред'явлення до виконання до 26.01.2016).

11.03.2016 старшим державним виконавцем відділу ДВС Подільського РУЮ у м.Києві Жорноклей О.А. на підставі заяви стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2", поданої 09.03.2016, керуючись ст.ст. 17,19, 21, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 по справі № 910/22828/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2" 135 327 грн. 93 коп. попередньої оплати, 21 504 грн. 02 коп. 10% річних та 3 120 грн. 33 коп. судового збору за подання позовної заяви, боржнику надано строк самостійно виконати в 7-денний термін, а також попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат на організацію виконавчих дій.

Вказана постанова була отримана боржником (в особі представника за довіреністю) 26.03.2016, про що свідчить витяг з сайту Укрпошти за штрихкодовим ідентифікатором 0306104564641.

11.03.2016 старшим державним виконавцем відділу ДВС Подільського РУЮ у м.Києві Жорноклей О.А. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника в межах суми зверненян стягнення з урахуванням виконавчого збору - 176 064,33 грн.

04.04.2016 старшим державним виконавцем відділу ДВС Подільського РУЮ у м.Києві Жорноклей О.А. винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 50415125 про арешт коштів боржника, згідно якої на підставі ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі рішення суду накладено арешт на кошти, що містяться на визначених рахунках (відомості про які на запит державного виконавця надано Державною фіскальною службою України) та належать боржнику - ТОВ «Будіндустрія 7» у межах сумі 176 064,28 грн. Постанова мотивована тим, що боржником у встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання борг не сплачено.

Вказана постанова була отримана боржником (в особі представника) 15.04.2016, про що наявна відмітка про отримання на самій постанові.

В свою чергу, ТОВ «Будіндустрія 7» вказувало про те, що станом на 15.04.2016 ним згідно наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 № 910/22828/15 було добровільно сплачено на користь стягувача загалом 41 327,91 грн., про що подано наступні копії платіжних документів:

- платіжне доручення № 1762 від 29.03.2016 на суму 1 327,93 грн. з призначенням платежу: «повернення попередньої оплати згідно наказу Господарського суду міста Києва № 910/22828/15 від 12.02.2016»;

- платіжне доручення № 1672 від 04.04.2016 на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу: «повернення попередньої оплати згідно наказу Господарського суду міста Києва № 910/22828/15 від 12.02.2016»;

- платіжне доручення № 1680 від 06.04.2016 на суму 5 000,00 грн. з призначенням платежу: «повернення попередньої оплати згідно наказу Господарського суду міста Києва № 910/22828/15 від 12.02.2016»;

- платіжне доручення № 1678 від 05.04.2016 на суму 15 000,00 грн. з призначенням платежу: «повернення попередньої оплати згідно наказу Господарського суду міста Києва № 910/22828/15 від 12.02.2016».

15.04.2016 ТОВ "Будіндустрія 7" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 № 910/22828/15 таким, що не підлягає виконанню частково на суму 41 327,93 грн. у зв'язку з добровільним виконанням боржником рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі № 910/22828/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 в справі № 910/22828/15 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Будіндустрія 7" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково в сумі 41 327,93 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 11.03.2016 постановою старшого державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 № 910/22828/15 та боржнику надано 7-ми денний термін для добровільного виконання рішення суду. Доказів того, що боржник у семиденний строк добровільно виконав рішення суду заявником суду не надано. Вказані заявником обставини не входять до переліку підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ТОВ "Будіндустрія 7" не підлягає задоволенню.

З висновками місцевого господарського суду, викладеними в оскаржуваній ухвалі, суд апеляційної інстанції погоджується, вважає їх такими, що зроблені з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, місцевий господарський суд обгрунтовано визнав встановленими, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України - у суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на наступне.

Господарський процес по справі повинен завершуватись виконанням рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили. Ця стадія - стадія виконання судових рішень - спрямована на практичну їх реалізацію діяльністю зобов'язаних суб'єктів.

Частиною першої статті 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що виконанням рішення суду закінчується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав фізичних та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України, та лише у виконавчому провадженні захист прав набуває реального змісту.

Таким чином, виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі № 21-10а11 та у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі 3 6-608цс15.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

На практиці відомі дві форми реалізації виконання судового рішення: добровільна та примусова. Серед важливих стадій виконання є добровільне виконання. Суть цієї стадії полягає у самостійному виконанні судового рішення стороною процесу, якої це рішення стосується і на яку покладено його виконання до відкриття провадження за виконавчим документом. Хоча й після відкриття провадження у справі для добровільного виконання судового рішення також є можливість його добровільного виконання.

Основним питанням добровільного виконання судового рішення є строки, відведені для цього. По суті, перебіг строку добровільного виконання судового рішення починається з моменту набрання законної сили рішення суду та обмежується моментом звернення стягувача до органів ДВС для примусового виконання рішення суду або ж моментом повного належного виконання у добровільному порядку. При цьому строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання чітко регламентований Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження).

Порядок примусового виконання рішення суду визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частинами першою та другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як накази господарських судів.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною другою статті 117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно з частиною четвертою статті 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Пунктом 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9 визначено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 11.03.2016 старшим державним виконавцем відділу ДВС Подільського РУЮ у м.Києві Жорноклей О.А. на підставі заяви стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2", поданої 09.03.2016, керуючись ст.ст. 17,19, 21, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50415125 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 по справі № 910/22828/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2" 135 327 грн. 93 коп. попередньої оплати, 21 504 грн. 02 коп. 10% річних та 3 120 грн. 33 коп. судового збору за подання позовної заяви, боржнику надано строк самостійно виконати в 7-денний термін, а також попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат на організацію виконавчих дій.

Вказана постанова була отримана боржником (в особі представника за довіреністю) 26.03.2016, про що свідчить витяг з сайту Укрпошти за штрихкодовим ідентифікатором 0306104564641.

В свою чергу, 04.04.2016 старшим державним виконавцем відділу ДВС Подільського РУЮ у м.Києві Жорноклей О.А. винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 50415125 про арешт коштів боржника, згідно якої на підставі ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі рішення суду накладено арешт на кошти, що містяться на визначених рахунках (відомості про які на запит державного виконавця надано Державною фіскальною службою України) та належать боржнику - ТОВ «Будіндустрія 7» у межах сумі 176 064,28 грн. Постанова мотивована тим, що боржником у встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання борг не сплачено.

При цьому, часткове погашення боргу боржником на користь стягувача дійсно відбулось самостійно, проте, вже в рамках виконавчого провадження ВП № 50415125 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 по справі № 910/22828/15, відкритого відповідною постановою від 11.03.2016, якою боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення в рамках виконавчого провадження, яка отримана боржником 26.03.2016, а враховуючи те, що боржником не було надано у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, відповідно, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків зобов'язаний розпочати примусове виконання рішення у відповідності до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вчинення боржником дій щодо здійснення часткових оплат на користь стягувача під час відкритого виконавчого провадження ВП № 50415125, в якому, як встановлено судом апеляційної інстанції, державним виконавцем відділу ДВС Подільського РУЮ у м.Києві винесено постанови по накладенню арешту на майно, на рахунки боржника, впливає на обставини щодо наявності/відсутності у боржника обов'язку щодо сплати виконавчого збору, а також наявності/відсутності у державного виконавця відділу ДВС Подільського РУЮ у м.Києві обов'язку вчинити дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення з боржника сум, присуджених до стягнення, за вирахуванням вже сплачених ним сум, проте, не спростовує ту обставину, що добровільна сплата частини суми боргу була здійснена боржником в рамках виконавчого провадження ВП № 50415125 саме з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 по справі № 910/22828/15.

В свою чергу, частина 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України визначає підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню сукупність наступних обставин: якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що наведені заявником обставини часткового погашення боргу за виконавчим документом відбувались вже під час порушеного виконавчого провадження з примусового виконання наказу - і не входять до переліку підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу сторін виконавчого провадження, що вони не позбавлені права звернутися до державного виконавця відділу ДВС Подільського РУЮ у м.Києві з заявами про вчинення ним відповідних дій згідно з Законом України «Про виконавче провадження», з врахуванням наведених боржником обставин щодо часткового погашення суми боргу.

Частинами першою і другою статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 ГПК України).

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно винесено ухвалу від 27.04.2016 по справі №910/22828/15 про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Будіндустрія 7» про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 № 910/22828/15 таким, що не підлягає виконанню частково на суму 41 327,93 грн.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 в справі № 910/22828/15.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія 7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по справі №910/22828/15 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по справі №910/22828/15 - залишити без змін.

3. Матеріали апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по справі №910/22828/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

О.О. Хрипун