Постанова

від 08.06.2016 по справі 924/191/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа № 924/191/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Розізнана І.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 06.05.2016 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.16 р. у справі № 924/191/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_2 підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради

про стягнення 59 588,11 грн., з яких 33 457,97 грн. основного боргу, 13 792,25 грн. пені, 11 441,90 грн. інфляційних втрат, 896,00 грн. 3 % річних.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - головний юнисконсульт, довіреність в справі;

від відповідача: не з'явився.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.04.2016 р. у справі № 924/191/16 (суддя Заярнюк І.В.) у позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_2 підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради про стягнення 59588,11 грн., з яких 33457,97 грн. основний борг, 13792,25 грн. пеня, 11441,90 грн. інфляційні втрати, 896,00 грн. 3 % річних, відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач сплатив заборгованість у розмірі 33457,97 грн. до звернення позивачем з позовом до суду; розрахунки за поставлений природний газ у 2015 році проведено відповідачем у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків № 50/375-в від 26.11.2015 р., відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою від 06.05.2016 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/191/16 від 28.04.2016 р. в частині відмови у стягненні з відповідача пені, збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 3 % річних; прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 13792,25 грн., 11441,9 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 896,00 грн. 3 % річних; в іншій частині рішення залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що суд грубо порушив положення норм матеріального права: ЦК України, ГК України та статті 4-7, 43 ГПК України, а також практики Європейського суду з прав людини. Суд послався на правову позицію ВСУ, як на нібито судову практику у подібних правовідносинах. Обґрунтування господарського суду є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та, відповідно, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому такий судовий акт підлягає скасуванню. Відповідачем згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, було оплачено лише 25640,00 грн.; десятки платежів у період з 17.02.2015 р. по 14.01.2016 р. здійснювалося поза межами вказаного договору. Тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку, викладеного у рішенні, який не відповідає фактичним, встановленим судом, обставинам справи. Крім того, договір про організацію взаєморозрахунків набрав чинності з моменту його фінансування на певну суму, та у той же день втратив свою силу. Відповідно до розрахунку заборгованості нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3 % річних за поставлений природний газ за період постачання протягом січня - жовтня 2015 року відбувалося у строки з 17.02.2015 р. по 02.12.2015 р., у періоди прострочень оплат та на суми заборгованості, які лише частково відшкодовувалися вищевказаним договором про організацію взаєморозрахунків. Отже, нарахування неустойки, інфляційних та 3 % річних здійсненні позивачем правомірно у відповідності до чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу газу. Окрім того, нарахування санкцій може відбуватися до підписання кожного конкретного договору про організацію взаєморозрахунків, оскільки договір про організацію взаєморозрахунків укладався лише на певну, а не усю суму боргу, а тому передбачав можливість існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстави для інших грошових вимог. Підтвердженням цьому є той факт, що в відповідач повністю розрахувався за умовами договору лише 14.01.2016 р. оплативши 20000,00 грн. основного боргу, тобто здійснював оплати після дії договору про організацію взаєморозрахунків. Договір про організацію взаєморозрахунків передбачав тільки погашення основної заборгованості, не включаючи сум нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань. Такий договір не звільняє відповідача від зобов'язання щодо сплати штрафних та фінансових санкцій. Доводи відповідача про відсутність підстав для застосування до нього будь-яких санкцій за порушення строків оплати за природний газ через відсутність його вини у такому простроченні, у зв'язку з особливістю регулювання відносин у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, яка передбачає надання субвенцій з Державного бюджету для погашення різниці у тарифах на теплову енергію, не можуть братись судом до уваги та повинні відхилитися з огляду на приписи частини 2 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р., за яким відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення ним зобов'язання.

Відповідач - Комунальне підприємство "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду від 28.04.2016 р. - без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню в силі, оскільки судом було достовірно встановлено та підтверджено протиправність дій позивача. Позивач свідомо знаючи про сплату основного боргу, нараховує інфляційні, пеню та інші так звані "збитки", що не узгоджується із нормами закону, тобто фактично збагачується за рахунок інших вимог, а не за рахунок конкретно поставлених послуг. Позивач визнає фактично протиправність своїх дій, однак хоче більшого доходу за рахунок необґрунтованого донарахування. Судом прийнято до уваги довідку № 14/2-528 від 22.04.2016 р. ПАТ "Нафтогаз України", згідно якої заборгованість відповідача перед позивачем за період споживання природного газу з січня по жовтень 2015 року по договору станом на 22.04.2016 р. відсутня та відомості щодо операцій по рахунках відповідача з яких вбачається, що заявлена до стягнення позивачем сума основної заборгованості погашена відповідачем повністю 14.01.2016 р. Згідно відбитку календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті позовної заяви позивач звернувся з позовом до суду - 19.02.2016 р. Зважаючи на встановлений судом факт проведення відповідачем оплати в розмірі 33457,97 грн. до звернення до суду з позовом, суд відмовив в частині стягнення 33457,97 грн. заборгованості. Щодо заявлених до стягнення 13792,25 грн. пені та 896,00 грн. 3% річних, судом встановлено та враховано, що укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ. поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 3072/15-ТЕ-34 від 26.11.2014 р. та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором. Оскільки, розрахунки за поставлений природний газ у 2015 році проведено у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 13792,25 грн. пені, нарахованої за період з 15.02.2015 р. по 02.12.2015 р., 896,00 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 15.02.2015 р. по 02.12.2015 р., 11441,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період лютий - листопад 2015 року відсутні. Отже, доводи апеляційної скарги позивача не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу просив суд слухати справу у відсутності представника відповідача, зважаючи на відсутність коштів на відрядження.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в ній; надав пояснення та обгрунтування своєї правової позиції; просив рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2016 р. у справі № 924/191/16 скасувати та прийняти нове про стягнення з КП "Тепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13792,25 грн. пені, 11441,9 грн. збитків внаслідок інфляції та 896,00 грн. 3 % річних.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) (далі ПАТ НАК "Нафтогаз України") та ОСОБА_2 підприємством "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (покупець) (далі КП "Тепломережа") укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3072/15-ТЕ-34, згідно пунктів 1.1, 1.2 якого, продавець зобов'язується передати покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (а.с.12-17).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 81,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: січень - 18,5; лютий - 17,0; березень - 10,0; квітень - 1,0; жовтень - 5,0; листопад - 12,5; грудень 17,0.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (підпункт 2.1.1 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріпленому печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно пункту 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн. (пункт 5.2 договору).

Оплата здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

При невиконанні покупцем вимог, передбачених у пункті 6.1 цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору (пункт 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, постановлений продавець покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковими. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього договору.

Відповідно до пункту 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі спати штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Пунктами 7.1, 7.2 договору сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (а.с.15).

Згідно пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору).

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їхніми печатками (а.с.17).

На виконання умов даного договору ПАТ НАК "Нафтогаз України" поставив, а КП "Тепломережа" отримав природний газ в обсязі 39,547 тис. куб. м. на загальну суму 60909,86 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 р. за газ спожитий у січні 2015 р. на загальну суму 16365,00 грн.; від 28.02.2015 р. за газ спожитий у лютому 2015 р. на загальну суму 13144,36 грн.; від 31.03.2015 р. за газ спожитий березні 2015 р. на загальну суму 15168,40 грн.; від 30.04.2015 р. за газ спожитий у квітні 2015 р. на загальну суму 10480,06 грн.; від 31.10.2015 р. за газ спожитий у жовтні 2015 р. на суму 5752,04 грн. (а.с.18-22).

Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані представниками та скріплені печатками підприємств.

З урахуванням пункту 6.1 договору № 3072/15-ТЕ-34 від 26.11.2014 р. відповідач повинен був провести розрахунки за поставлений природний газ у наступні терміни: за газ, поставлений у січні 2015 року - до 14.02.2015 р.; за газ, поставлений у лютому 2015 року - до 14.03.2015 р.; за газ, поставлений у березні 2015 року - до 14.04.2015 р.; за газ, поставлений у квітні 2015 року - до 14.05.2015 р.; за газ, поставлений у жовтні 2015 року - до 14.11.2015 р.

Однак, як вбачаться з матеріалів справи, відповідач (покупець) з 01.01.2015 р. по 31.10.2015 р., оплату газу проводив частково, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати отриманого газу, що підтверджується сальдо по підприємству КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради станом за вказаний період та операціями по підприємству. Борг покупця за отриманий газ перед продавцем станом на кінець жовтня 2015 року складав 48457,97 грн. (а.с.23-26).

Згідно інформації по підприємству КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради відповідач (покупець) 10.11.2015 р. сплатив частину боргу згідно договору купівлі-продажу природного газу № 3072/15-ТЕ-34 від 26.11.2014 р. в сумі 15000,00 грн. (а.с.79).

21.11.2015 р. сторони договору ПАТ НАК "Нафтогаз України" та КП "Тепломережа" з метою проведення розрахунків відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 р. № 20 та/або постанови КМУ від 04.06.15 р. № 375 уклали додаткову угоду № 4/5 до договору купівлі-продажу природного газу № 3072/15-ТЕ-34 26.11.2014 р., про наступне: 1. Пункт 6.3 договору доповнити абзацом в наступній редакції: "Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 та /або договором про організацію взаєморозрахунків, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 375". 2. Решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами. 3. Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін і діє протягом строку дії договору купівлі-продажу природного газу (а.с.51).

Вказана додаткова угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена їхніми печатками.

Актом звіряння розрахунків заборгованості за природний газ, що виникла на розрахункову дату (01 листопада 2015) та непогашена станом на 26 листопада 2015 р. сторони договору НАК "Нафтогаз України" та КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради підтвердили, що заборгованість покупця перед продавцем за поставлений по договору від 26.11.2014 р. № 3072/15-ТЕ-34 природний газ становить 33457,97 грн.

26.11.2015 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона друга), ОСОБА_2 підприємством "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (сторона третя), НАК "Нафтогаз України" (сторона четверта) та ПАТ "Укргазвидобування" (сторона остання) укладено договір № 50/375-в про організацію взаєморозрахунків, згідно пункту 1 якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 375 (а.с.52-56).

Пунктами 2-6 даного договору передбачено, що сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору. Казначейство перераховує кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку, стороні першій у сумі 25640,00 грн. на підставі рішення Мінфіну. Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 25640,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 25640,00 грн., для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 25640,00 грн. у тому числі ПДВ 4273,33 грн. для погашення заборгованості за природний газ за 2015 рік згідно з договором від 26.11.2014 р. № 3072/15-ТЕ-34.

Відповідно до пункту 9 договору сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "субвенція, що надається із загального фонду державного бюджету відповідно до постави Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 р. № 375", а також дату укладення і номер договору.

Підпунктом 2 пункту 10 договору передбачено, що з метою виконання договору сторони зобов'язалися: не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; а згідно підпункту 5 пункту 10 прийняли на себе зобов'язання щодо забезпечення проведення розрахунків відповідно до договору та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання сторонами платіжних документів територіальні органи Казначейства своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти в порядку, передбаченому договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Дата та номер договору встановлюються після його підписання. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (пункти 13,14 договору).

Пунктом 15 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір підписаний всіма сторонами та скріплений їхніми печатками.

Так, укладенням 26.11.2015 р. договору про організацію взаєморозрахунків, позивач та відповідач підтвердили заборгованість в розмірі 25640,00 грн. за поставлений природний газ згідно договору від 26.11.2014 р. № 3072/15-ТЕ-34.

Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем за своєю природою є правовідносинами за договором поставки.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалося, укладенням 26.11.2015 р. договору № 50/375-в про організацію взаєморозрахунків відповідач та позивач визначили заборгованість в розмірі 25640,00 грн. за поставлений природний газ згідно договору від 26.11.2014 р. № 3072/15-ТЕ-34.

Платіжним дорученням № 453 від 30.11.2015 р. вказана сума - 25640,00 грн. була перерахована позивачу - НАК "Нафтогаз України", з призначенням платежу: субвенція, що надається із загального фонду державного бюджету відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 р. № 375, дог, № 50/375-в від 26.11.2015 р. за спожитий природній газ у 2015 році згідно договору від 26.11.2014 р. № 3072/15-ТЕ-34 , в т.ч. ПДВ - 4273,33 грн. (призначення платежу) (а.с.57). Вказані кошти надійшли на рахунок позивача 18.12.2015 р.

Отже, після 18.12.2015 р. борг покупця за отриманий газ перед продавцем становив 7817,97 грн.

Як зазначалося вище, у зв'язку із невиконанням відповідачем в повному обсязі покладеного на нього обов'язку щодо оплати поставленого природного газу, 19.02.2016 р. ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради 59588,11 грн., з яких 33457,97 грн. основний борг за поставлений природний газ, 13792,25 грн. пеня, нарахована за період з 15.02.2015 р. по 02.12.2015 р., 896,00 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 15.02.2015 р. по 02.12.2015 р., 11441,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період лютий - вересень 2015 року, за поставлений природний газ (а.с.2-11). Розрахунки здійснені позивачем станом на 02.12.2015 р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.02.2016 р. позовну заяву ПАТ НАК "Нафтогаз України" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 924/191/16 (а.с.1).

Однак, як вже зазначалося, платіжним дорученням № 453 від 30.11.2015 р. відповідач сплатив частину боргу в сумі 25640,00 грн. за спожитий природній газ 2015 року згідно договору від 26.11.2014 р. № 3072/15-ТЕ-34, які надійшли на рахунок позивача 18.12.2015 р. (а.с.57).

Крім того, платіжним дорученням № 15 від 14.01.2016 р., підтверджено проведення оплати за поставлений по договору від 26.11.2014 р. № 3072/15-ТЕ-34 природний газ на суму 20000,00 грн. (а.с.58).

Таким чином, станом на 14.01.2016 р. КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради сплатило ПАТ НАК "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 33457,97 грн., яку останній заявляв до стягнення у позовній заяві від 19.02.2016 р. згідно розрахунків станом на 02.12.2015 р.

Отже, сума основного боргу у розмірі 33457,97 грн., яка заявлена позивачем до стягнення, була сплачена відповідачем до подання позовної заяви та порушення провадження у справі.

Абзацами 1, 3 пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, оскільки основний борг по договору купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014 р. № 3072/15-ТЕ-34 в сумі 33457,97 грн. був сплачений відповідачем до звернення позивачем до суду з позовом (19.02.2016 р.) та до порушення провадження у даній справі (23.02.2016 р.), в частині стягнення вказаної суми боргу в розмірі 33457,97 грн. в позові слід відмовити.

Місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку про відмову у позові у справі в частині стягнення 33457,97 грн. основного боргу.

Крім основного боргу, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу та норм чинного законодавства, щодо не неналежного виконання зобов'язань, просило стягнути з КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради 13792,25 грн. пені, нарахованої за період з 15.02.2015 р. по 02.12.2015 р., 896,00 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 15.02.2015 р. по 02.12.2015 р., 11441,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період лютий - вересень 2015 року.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови оплати за газ передбачені умовами договору та докази оплати заборгованості, встановлено, що відповідач допустив порушення умов договору № 3072/15-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу від 26.11.2014 р., оскільки основна сума боргу була сплачена з порушенням термінів, визначених даним договором.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суд України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із подальшими змінами та доповненнями, визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97 р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Пунктом 3.2. вищезгаданої постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено що, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося, пунктами 7.1, 7.2 договору сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Однак, уклавши договір № 50/375-в від 26.11.2015 р. про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 3072/15-ТЕ-34 від 26.11.2014 р., а тому для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та договором купівлі-продажу природного газу необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, якщо сторони уклали договір про організацію взаєморозрахунків, яким фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, викладено у постановах Вищого господарського суду України № 910/12433/13 від 29.10.2014 р., № 925/153/14 від 04.02.2015 р., № 922/3580/14 від 26.01.2015 р., № 924/406/14 від 30.10.2014 р., № 924/428/14 від 29.10.2014 р., № 910/2255/14 від 21.10.2014 р., постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 р. № 3-101гс14, від 09.09.2014 р. № 3-102гс14, від 09.09.2014 р. № 3-105гс14, від 16.09.2014 р. № 3-111гс14, від 30.09.2014 р. № 3-114гс14, від 11.11.2015 р. у справі №3-968гс15, від 07.10.2015 р. №3-883гс15, від 16.09.2015 р. №3-500гс15, та від 01.07.2015 р. №3-322гс15.

Згідно частини 1 статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 р. у справах № 3-101гс14, № 3-102гс14, № 3-105гс14, № 3-883гс15, № 3-500гс15, № 3-322гс15 зазначено, що для застосування санкцій у вигляді пені та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.8-11), інформації по підприємству КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (а.с.77-79) та платіжних доручень про оплату природного газу (а.с.57-60), відповідач прострочив оплату спожитого природного газу за зобов'язаннями по договору купівлі-продажу.

Однак, власними коштами, тобто, поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, розрахувався за спожитий газ січня-лютого 2015 року та жовтня 2015 року. Розрахунок за поставлений природний газ у 2015 році на суму 25640,00 грн. відбувся у порядку та строки, передбачені договором № 50/375-в про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію від 26.11.2015 р.

Таким чином, нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат повинні здійснюватися позивачем на відповідну суму боргу лише за зобов'язаннями січня, лютого та жовтня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок поданого позивачем розрахунку пені в сумі 13792,25 грн, 3 % річних в сумі 896,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 11441,90 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає до стягнення є пеня в сумі 6544,73 грн., яка нарахована позивачем за прострочення оплати спожитого природного газу за зобов'язаннями січня, лютого та жовтня 2015 року (2483,10 + 3968,83+124,81).

В стягненні пені в сумі 7247,52 грн. (13792,25 -6544,73 =7247,52), яка нарахована на суму боргу, сплаченого за рахунок субвенції, слід відмовити.

Правомірною та обґрунтованою є сума 3 % річних в розмірі 432,76 грн. (160,16+264,09+8,51).

В стягненні 3 % річних в сумі 463,24 грн. (896,00-432,76 =463,24), нарахованих на суму боргу, сплаченого за рахунок субвенції, слід відмовити.

Заявлений позивачем розмір інфляційних втрат в сумі 11441,90 грн. також підлягає до задоволення частково, лише за зобов'язаннями січня, лютого та жовтня 2015 року (4489,58+3971,20+0).

Правомірною та обґрунтованою є сума інфляційних втрат в розмірі 8460,79 грн.

В стягненні інфляційних втрат в сумі 2981,11 грн. (11441,90 - 8460,79 =2981,11), нарахованих на суму боргу, сплаченого за рахунок субвенції, слід відмовити.

В порушення зазначених вимог місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не з'ясував, чи відбувся розрахунок за поставлений природний газ у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, чи такий розрахунок частково відбувся поза їх межами, що в свою чергу призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняття неправильного рішення.

Місцевий господарський суд на вказані обставини уваги не звернув та належної правової оцінки даним обставинам справи не надав.

Враховуючи наведене, господарський суд Хмельницької області передчасно прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат у повному обсязі та про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Тобто, оскаржуване рішення підлягає скасуванню частково.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина 1 статті 43 ГПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункти 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Отже, апеляційна скарга позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 06.05.2016 р. підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2016 р. у справі № 924/191/16 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені в сумі 6544,73 грн., 3 % річних в сумі 432,76 грн. та інфляційних втрат в сумі 8460,79 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги, прийшла до висновку, про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, необхідно розподілити судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 356,90 грн. та за розгляд апеляційної скарги в сумі 392,59.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 06.05.2016 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2016 р. у справі № 924/191/16 скасувати в частині відмови в стягненні пені в сумі 6544,73 грн., 3 % річних в сумі 432,76 грн. та інфляційних втрат в сумі 8460,79 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (Хмельницька область, смт. Чемерівці, вул. 60-річчя Жовтня, 10 А, код 38195441) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) пеню в сумі 6544,73 грн., 3 % річних в сумі 432,76 грн., інфляційні втрати в сумі 8460,79 грн. та судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 356,90 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (Хмельницька область, смт. Чемерівці, вул. 60-річчя Жовтня, 10 А, код 38195441) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 392,59 грн.

Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді Г.Є. Олексюк

ОСОБА_4