Ухвала

від 03.06.2016 по справі 369/9233/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9233/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/296/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 12 03.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

3 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чернівецької області Сокирянського району, с. Селища, громадянина України, українця, працює на посаді директора ТОВ «Петра-Буд», одружений, має на утриманні малолітню дитину 2002 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на будь-яких підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбуття основного покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням строком на 1 (один) рік, зобов`язавши ОСОБА_7 відповідно до вимог п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчій інспекції, -

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду,право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України «Оплату праці», Кодексом законів про працю. Відповідно до ст. 1 Закону України «Оплату праці», визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ч. 3 ст. 15 оплата працівникові здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі підприємство здійснює після виконання зобов`язань щодо оплати праці. У ч.5. ст. 24 Закону України «Оплату праці» зазначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів, їх черговості. У ст. 115 Кодексу законів про працю України, передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Відповідно до статуту ТОВ «БМК «Петра-Буд» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 34892020), зареєстрована в м. Києві вул. Маршала Тимошенка буд.9, фактично розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська буд.4.

13 грудня 2008 року відповідно до наказу № 84/1 від 13 грудня 2008 року ОСОБА_7 приступив до виконання обов`язків генерального директора ТОВ «БМК «Петра-Буд».

У своїй діяльності генеральний директор ТОВ «БМК «Петра-Буд» керується чинним законодавством України та Статутом підприємства.

Пунктом 15.1 Статуту підприємства зазначено, що виконавчим органом товариства є Дирекція Товариства. Відповідно до п. 15.10 Статуту підприємства Дирекцію очолює Генеральний директор товариства. Відповідно до п. 15.14.1-15.14.8 цього Статуту, Генеральний директор Товариства здійснює такі функції: без довіреності представляє Товариство в усіх державних, громадських. Приватних та інших організаціях, органах і установах як на території України, так і за її межами, на підставі рішень Зборів Учасників Товариства з питань, що входить до їх компетенції, видає накази, інструкції та розпорядження, обов`язкові до виконання всіма працівниками Товариства; без довіреності укладає договори на суму, що не перевищує 10 000 000,00 (десять мільйонів) гривень, а також вчинює інші юридичні дії від імені товариства; здійснює розподіл повноважень між членами Дирекції Товариства; видає довіреності від імені Товариства з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом та чинним законодавством України;надає Зборам Учасників Товариства пропозиції стосовно призначення на посади керівників відособлених підрозділів Товариства; застосовує до працівників Товариства заохочення за успіхи в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни; надає Зборам Учасників пропозиції стосовно порядку формування та використання коштів Резервного фонду; крім функцій, зазначених у підпунктах 15.14.1-15.14.8 цього Статуту, Генеральний директор здійснює інші функції, визначені цим Статутом, рішеннями Зборів Учасників та чинним законодавством України.

Встановлено, що відповідно до наказу № 6/12 від 03 травня 2012 року ОСОБА_8 призначено на посаду муляра ТОВ «БМК «Петра-Буд». 03 червня 2013 року відповідно до наказу № 79/к його було звільнено з посади муляра на ТОВ «БМК «Петра-Буд». При цьому встановлено, що ОСОБА_8 було безпідставно не виплачено заробітну плату більше як за один місяць. А саме за лютий травень 2013 року на загальну суму 4795 гривень, зокрема на лютий 1474,92 гривень, за березень 1474,92 гривень, за квітень - 1474,92 гривень, за травень 370,24 гривень.

В той же час, в період 01.02.2013 року по 01.06.2013 року, на розрахунковий рахунок ТОВ «БМК «Петра-Буд» № НОМЕР_1 в ПАТ «Перший інвестиційний банк» (МФО 300506) надійшли кошти на загальні суму 127 833 гривень. Вказані грошові кошти генеральним директором ТОВ «БМК «Петра-Буд» ОСОБА_7 , за наявної заборгованості із виплати заробітної плати ОСОБА_8 , спрямовано на потреби господарської діяльності підприємства сплату податків. Оплату за інформаційно-консультативні послуги, оплату за виконанні роботи згідно укладених договорів, оплату послуг зв`язку, орендну плату та інше.

Отже, генеральний директор ТОВ «БМК «Петра-Буд» ОСОБА_7 , використовуючи своє право на розпорядження коштами підприємства, в порушення ст. ст. 1, 15, 24 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якої оплата праці працівникам підприємства здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, маючи змогу провести виплату заробітної плати ОСОБА_8 за лютий травень 2013 року, використав грошові кошти на інші потреби очолюваного ним підприємства.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та фактичні обставини скоєння ним кримінального правопорушення,

просить вирок скасувати і закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було допущено істотне порушення та неправильне застосування вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд повинен був закрити провадження у справі, оскільки заробітна плата обвинуваченим потерпілому була виплачена під час досудового розслідування.

Заслухавши доповідача,

пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу захисника та просив її задовольнити,

пояснення потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив вирок суду залишити без змін.,

думку прокурора, який заперечував проти задоволення вказаної апеляційної скарги,

перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв`язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_7 та кваліфікація його дій, учасниками судового розгляду не оскаржується.

Як свідчить аналіз матеріалів кримінального провадження, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України, ґрунтується на сукупності зібраних у справі, та належним чином оцінених і наведених у вироку доказів.

Суд, розглянувши кримінальне провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини та правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст.175 КК України, як безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності.

Що стосується доводівапеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції повинен був закрити кримінальне провадження та звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ч.3 ст.175 КК України, то колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.175 К України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

За змістом цієї правової норми особа, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, у т.ч. і внаслідок нецільового використання коштів, призначених для таких виплат, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо. 1) нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам, 2) це зроблено до притягнення її до кримінальної відповідальності

Відповідно до п.14 ст.3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, колегією встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_7 повідомлено про підозру було 08.08.2014 року.

Відповідно до тверджень захисника, викладених в апеляційній скарзі, обвинуваченим виплачена заробітна плата потерпілому ОСОБА_8 під час досудового розслідування, тобто після притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

За даних обставин, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, а саме те, що суд не застосував вимоги ст..286, 288 КПК України при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , на думку колегії, є необґрунтованими.

Також, є необґрунтованими доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції був неправильно застосований закон про кримінальну відповідальність, а саме суд не застосував ч.3 ст.175 КК України, що тягне за собою, на думку захисника, скасування судового рішення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував, що злочин ч. 1 ст. 175 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, має на у триманні малолітню дитину.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнавщире каяття в скоєнні злочину, що полягає у критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки, повним визнанням своєї вини та готовності нести покарання за вчинений злочин.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 за № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання у кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, в даному випадку є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому доводи викладенні в апеляційній скарзі про помилковість призначеного покарання та його невідповідність фактичним обставинам справи-є безпідставними.

Інших істотних порушень вимог кримінального чи кримінального процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування судового вироку, не встановлено.

За даних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 392, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2015року щодо ОСОБА_7 без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С У Д Д І