Рішення

від 06.06.2016 по справі 462/2023/16-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/2023/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі: Каралюс Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Дніпро-Захід» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

в с т а н о в и в:

ПП «Дніпро-Захід» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 2079,05 грн. заборгованості за договором позики №1В/4 від 10.04.2014 року. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до укладеного з ПП «Дніпро-Захід» договору №1В/4 від 10.04.2014 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 1150 грн., які ОСОБА_1 зобов'язувався повернути до 10.04.2015 року, про що склав письмову розписку. Проте, по даний час відповідач грошей не повернув, ухиляється від сплати боргу. З огляду на зазначене, просить стягнути з ОСОБА_1 суму боргу та штраф, який передбачений п.6.1, 6.2 в розмірі 688,70 грн., а також 240,35 грн. інфляційних витрат.

Суд, ухвалив справу розглядати без участі представника позивача Криць-Гамзій Н.В., яка діє на підставі довіреності №9 від 01.02.2016 року, та представила заяву, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу у її відсутності та проти заочного розгляду справи не заперечує /заява в матеріалах справи/, що відповідає вимогам ст.158 ЦПК України.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, крім цього, представник позивача зазначила, що не заперечує проти заочного вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або іншихречей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму відповідно до ст.625 ЦК України, а ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, 10.04.2014 року між позивачем ПП «Дніпро-Захід» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1В/4, за умовами якого позичальник отримав від ПП «Дніпро-Захід» кошти в сумі 1150 грн. та що відповідач зобов'язувався повернути позивачу суму до 10.04.2015 року /а.с.7/.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, що стверджується видатковим касовим ордером від 10.04.2014 року /а.с.11/.

Згідно п.6.1, 6.2 договору при просточенні повернення позики, позикодавець має право нарахувати позичальнику штраф у розмірі 20% від простроченої суми позики, а позичальник бере на себе обов'язок оплатити. При простроченні повернення позики (її частини) позикодавець має право додатково до штрафу передбаченого п.6.1 договору нарахувати позичальнику проценти в розмірі 40% річних виходячи з неповерненої суми за весь час прострочення. При цьому, позичальник зобов'язання повернення суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення/ а.с.7/.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що у визначений договором строк відповідач свої зобов'язання не виконав і коштів не повернув.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у в розмірі 240,35 грн., з таким розрахунком суд погоджується, оскільки він є коректним.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що докази повернення позивачу грошей відповідачем за договором позики відсутні, як і відсутні докази неодержання відповідачем вказаних сум позики, тому суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПП «Дніпро-Захід» 2079,05 грн. заборгованості за договором позики від 10.04.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1378 грн. судового збору, сплаченого позивачем /а.с.4/.

Керуючись ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.509, 526, 527, 530, 610-612, 625, 1046-1050 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву Приватного підприємства «Дніпро-Захід» - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 /ідентифікаційний номер - НОМЕР_1/ на користь Приватного підприємства «Дніпро-Захід» /МФО 320984, ідентифікаційний код 23961110, р/р №26009210356532 в АТ «ПроКредитБанк»/ - 2079 /дві тисячі сімдесят дев'ять/ гривень 05 копійок заборгованість за договором позики №1В/4 від 10 квітня 2014 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Дніпро-Захід» - 1378 /одну тисячу триста сімдесят вісім/ гривень судового збору, сплаченого позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Ю.Л. Бориславський