Рішення

від 01.06.2016 по справі 757/38450/15-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38450/15-ц

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

01 червня 2016 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі Норенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» та ОСОБА_2 про визнання договору майнового лізингу №805192 від 26 березня 2015 року недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва та просив визнати недійсним договір №805192 майнового лізингу від 26 березня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ», ЄДРПОУ 31660673, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області від 07.04.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ», ЄДРПОУ 31660673, на солідарну користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_3, виданий Краснолуцьким МВ УДМС України в Луганській області від 05.09.2012 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області від 07.04.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 суму коштів у розмірі 46 100,00 гривень у якості застосування наслідків недійсності правочину.

Позивач посилався на таке: 26 березня 2015 року ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), без згоди і відома дружини ОСОБА_1 (далі - позивача), оформив договір майнового лізингу №805192 (далі - договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» (скорочено ТОВ «ІГК»), предметом якого був автомобіль Skoda Octavia 2.0 TDI DSG Elegance 2013 року, згідно якого в подальшому повинен був оплатити 230 500,00 гривень. Авансовий платіж ОСОБА_2 вніс 26.03.2015 року в сумі 46 100,00 гривень.

Про наміри придбати автомобіль, ОСОБА_2 не попереджав свою дружину ОСОБА_1. На початку квітня 2015 року відповідач 2 повідомив дружину про те, що ним було укладено вищезазначений договір і тепер необхідно додатково сплатити ТОВ «ІГК» 6 915,00 гривень комісії за передачу автомобіля та в подальшому кожного місяця сплачувати 9 604,17 гривень.

Грошові кошти в розмірі 46 100,00 гривень, які чоловік сплатив в якості авансу, були отримані в позику для проведення ремонту будинку, про що чоловіку було відомо, і що підтверджується розпискою від 12.03.2015 року.

ОСОБА_2 був направлений лист до ТОВ «ІГК» з проханням розірвати договір та повернути авансовий платіж в розмірі 46 100,00 гривень, однак, ТОВ «ІГК» відмовило в поверненні коштів.

Таким договір повністю суперечить інтересам дружини, оскільки ОСОБА_2 використав їхні спільні гроші у сумі 46 100,00 гривень, без відома та згоди дружини.

Позивач вважає, що її чоловік діяв в супереч інтересів дружини та сім'ї в цілому, та порушив права як дружини та співвласника використаних ним грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності. Відповідач до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, будь-яких заяв щодо розгляду справи за його відсутності не надав, про причини неявки не повідомив.

Суд вважає можливим постановлення заочного рішення, проти якого не заперечує позивач.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав: 26 березня 2015 року ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), без згоди і відома дружини ОСОБА_1 (далі - позивача), оформив договір майнового лізингу №805192 (далі - договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» (скорочено ТОВ «ІГК»), предметом якого був автомобіль Skoda Octavia 2.0 TDI DSG Elegance 2013 року, згідно якого в подальшому повинен був оплатити 230 500,00 гривень. Авансовий платіж ОСОБА_2 вніс 26.03.2015 року в сумі 46 100,00 гривень.

Про наміри придбати автомобіль, ОСОБА_2 не попереджав свою дружину ОСОБА_1. На початку квітня 2015 року відповідач 2 повідомив дружину про те, що ним було укладено вищезазначений договір і тепер необхідно додатково сплатити ТОВ «ІГК» 6 915,00 гривень комісії за передачу автомобіля та в подальшому кожного місяця сплачувати 9 604,17 гривень.

Грошові кошти в розмірі 46 100,00 гривень, які чоловік сплатив в якості авансу, були отримані в позику для проведення ремонту будинку, про що чоловіку було відомо, і що підтверджується розпискою від 12.03.2015 року.

ОСОБА_2 був направлений лист до ТОВ «ІГК» з проханням розірвати договір та повернути авансовий платіж в розмірі 46 100,00 гривень, однак, ТОВ «ІГК» відмовило в поверненні коштів.

Таким договір повністю суперечить інтересам дружини, оскільки ОСОБА_2 використав їхні спільні гроші у сумі 46 100,00 гривень, без відома та згоди дружини.

Позивач вважає, що її чоловік діяв в супереч інтересів дружини та сім'ї в цілому, та порушив права як дружини та співвласника використаних ним грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до положень ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік, розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладені договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення один із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і/або державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і/або державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

На підставі ст.ст. 61, 63, 65 Сімейного кодексу України, ст. ст. 203, 215, 216, 1190 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 118, 213-215, 209, 224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» та ОСОБА_2 про визнання договору майнового лізингу №805192 від 26 березня 2015 року недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, задовольнити.

Визнати недійсним договір №805192 майнового лізингу від 26 березня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ», ЄДРПОУ 31660673, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області від 07.04.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ», ЄДРПОУ 31660673, на солідарну користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_3, виданий Краснолуцьким МВ УДМС України в Луганській області від 05.09.2012 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області від 07.04.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 суму коштів у розмірі 46 100,00 гривень у якості застосування наслідків недійсності правочину.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ», ЄДРПОУ 31660673 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області від 07.04.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_3, виданий Краснолуцьким МВ УДМС України в Луганській області від 05.09.2012 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 487,20 гривень.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів після отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення в Апеляційний суд міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - в той же час з дня отримання ними копії рішення.

Суддя