Постанова

від 07.06.2016 по справі 804/14805/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 р.Справа №804/14805/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гончарово» до відповідача 1 Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідача 2 державного реєстратора Реєстраційної служби Софіївського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство «Соболь С-Л», Відділ Держземагентства у Софіївському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4, про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ :

5 жовтня 2015 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Гончарово» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство «Соболь С-Л», Відділ Держземагентства у Софіївському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4, про:

- визнання протиправними дій Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області та скасування державної реєстрації права оренди від 12 серпня 2014 року, номер запису про інше речове право №6713228 за Фермерським господарством «Соболь С-Л» на земельну ділянку №1225282500-01-004-0023, яка розташована на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_4.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2015 року в адміністративній справі №804/14805/15 відкрито провадження (суддя Серьогіна О.В.).

У зв'язку із закінченням повноважень судді Серьогіної О.В. здійснено повторний автоматизований розподіл справи №804/14805/15 та передано останню на розгляд судді Верба І.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року суддею Вербою І.О. прийнято до свого провадження адміністративну справу №804/14805/15.

31 березня 2016 року ухвалою суду до участі у справі в якості другого відповідача залучено державного реєстратора Реєстраційної служби Софіївського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, яким проведена спірна державна реєстрація права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- 04.07.2008 року між СТОВ «Гончарово» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі №33, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на 10 років, яка знаходиться на території Девладівської сільської ради, загальною площею 8,3846 га за кадастровим номером 1225282500-01-004-0023;

- позивачу стало відомо, що орендодавцем 02.08.2014 року укладено договір оренди землі з Фермерським господарством «Соболь Л-С», державну реєстрацію договору здійснено 12.08.2014 року державним реєстратором державної реєстрації служби Софіївського районного управління юстиції;

- оскільки на момент подання позову договір, укладений між СТОВ «Гончарово» та ОСОБА_4 є чинним та його державна реєстрація не скасована, то відповідач 12.08.2014 року здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «Соболь Л-С», без дотримання встановленого порядку, з порушенням вищезазначених норм законодавства, оскільки державний реєстратор, здійснюючи реєстрацію заявленого права, зобов'язаний був пересвідчитися у відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованим обтяженням права на нерухоме майно.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представником відповідача та представниками третіх осіб заперечення або пояснень в обґрунтування свої правової позиції надано не було.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2008 року між СТОВ «Гончарово» (орендар) та ОСОБА_4 (орендодавець) було укладено договір оренди землі №33, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Девладівської сільської ради на відстані 800 м від села Водяно-Софіївського району Дніпропетровської області. Відповідно пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,3846, в тому числі рілля, розташована на схилі до 3 із чорноземами звичайними середньо гумусними глибокими слабо змитими вміст гумусу в орному шарі - 3,4%. Пунктом 3 встановлено, що на земельній ділянці нерухомого майна та інших об'єктів архітектури немає. Згідно пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 79838,87 грн. Відповідно пункту 8 договір укладено на 10 років. Договір дійсний з 08.07.2008 року по 08.07.2018 року. Згідно пункту 9 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій 2400 грн., або в натуральній по цінах діючих на момент розрахунку, але не нижче собівартості продукції. Номенклатура, кількість зазначається в окремій заяві, яка щорічно до початку чергового року оренди укладається між орендодавцем та орендарем.

25.12.2008 року сторонами складено акт про передачу та прийом земельної ділянки від ОСОБА_4 до СТОВ «Гончарово» строком на 10 років, який скріплений підписами сторін.

Згідно позову, з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався про те, що ОСОБА_4 також укладено договір оренди землі з Фермерським господарством «Соболь Л-С» від 02.08.2014 року. Державну реєстрацію договору здійснено 12.08.2014 року державним реєстратором державної реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції, що підтверджується даними інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.09.2015 року №43931625.

СТОВ «Гончарово» звернулось до відділу Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області з приводу підтвердження дійсності державної реєстрації договору оренди землі, що укладений між орендарем СТОВ «Гончарово» та орендодавцем ОСОБА_4

Листом від 17.09.2015 року №28-420-0.5-1992/2-15 відділ Держземагенства у Софіївському районі повідомив, що:

- згідно Книги запису реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №040813301674 від 25.12.2008 року, Софіївським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП «центр ДЗК» вчинено запис про реєстрацію договору оренди між СТОВ «Гончарове» та гр. ОСОБА_4, строк дії договору 10 років;

- згідно даних НКС станом на 17.09.2015 року в третьому розділі Поземельної книги «Відомості про оренду, суборенду» земельної ділянки кадастровий номер 1225282500:01:004:0023 вчинено запис Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області про право оренди від 12.08.2014 року між ФГ «Соболь С-Л» та гр. ОСОБА_4 терміном на 10 років.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що спір точиться навколо того, чи є правомірною повторна реєстрація похідного речового права - права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем.

На момент укладення договору оренди між СТОВ «Гончарово» та ОСОБА_4, діяв «Порядок державної реєстрації договорів оренди землі», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1998 року №2073, підпунктами 3, 4 якого було встановлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Відповідно до пункту 4 «Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель», затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року №174, чинним на момент укладення договору оренди землі від 04.07.2008 року, державна реєстрація державного акту на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Як свідчить лист відділу Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області від 17.09.2015 року, до Книги запису реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, про реєстрацію договору оренди між СТОВ «Гончарово» та ОСОБА_4, укладеним строком на 10 років, Софіївським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДГІ «Центр ДЗК» внесено запис №040813301674 від 25.12.2008 року.

Отже, на момент розгляду справи судом, вказаний договір є чинним та його державна реєстрація не скасована.

Розглядаючи справу по суті та задовольняючі позовні вимоги суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав, які підлягають реєстрації, спрямованість на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією з засад державної реєстрації прав Закон №1952 визначив гарантування державою достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 3).

При цьому встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Особливістю правовідносин Закон №1952 у статті 3 визначив, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №1952 відмовляє у державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, встановлені статтею 17 Закону №1952, в частині 3 якої зазначено: документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, державний реєстратор перевіряє наявність необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства та відсутність перешкод для реєстрації.

Поряд цим, належить враховувати спрямованість держави на забезпечення визнання та захисту державою прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, які знайшли відображення та врегульовані Законом №1952.

До кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства та визначення факту виникнення у заявника речового права на нерухоме майно.

Саме зазначене положення Закону №1952 встановлює межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

Оскільки державний реєстратор нерухомого майна виступає в спірних правовідносинах від імені держави, він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість.

Виконання такого обов'язку впливає на весь оборот нерухомості й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об'єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Особлива цінність землі як об'єкта прав на нерухомість зумовлює специфіку документів, які підтверджують виникнення та існування права власності та інших речових прав на неї.

За загальним правилом, визначеним частиною 6 статті 3 Закону №1952 будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано.

За загальним правилом державний реєстратор перевіряє наявність необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства та відсутність перешкод для реєстрації.

Здійснюючи державну реєстрацію речового права, державний реєстратор підтверджує від імені держави України відповідність вимогам закону всіх поданих документів, перелік яких є виключним, та в результаті встановлення такої відповідності проводить реєстраційну дію, за результатами якої в цивільний обіг вводиться відповідний об'єкт речового права.

Проведенням спірної реєстраційної дії державний реєстратор встановив для нового користувача виключення з встановлених Земельним кодексом України вимог щодо підстав використання землі, допустив виникнення цивільного та адміністративного спору, надавши новому учаснику обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту його прав на нерухомість.

На думку суду заявлений спір виник у зв'язку із недостатнім врегулюванням законом дій державного реєстратора та його взаємодії із Держземагенством під час реєстрації речових прав.

Державна реєстраційна служба України листом від 26.08.2014 року №9355/07-15-14 «Щодо надання роз'яснення деяких питань, пов'язаних з проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» звернула увагу структурних підрозділів Головних управлінь юстиції в областях та м. Києві, що реалізують повноваження Укрдержреєстру у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, на необхідності вжиття дієвих заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства при прийнятті рішень за результатами розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Зокрема, наголосила, що державний реєстратор запитує інформацію щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки, від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, у разі, якщо ним вичерпано можливості одержання відомостей, необхідних для проведення державної реєстрації прав, зокрема, із документів, поданих заявником, за результатами пошуку інформації в інформаційних системах, що діяли до 1 січня 2013 року, тощо.

Хоча цей лист Державної реєстраційної служби України від 26.08.2014 року №9355/07-15-14 не є нормативним документом та виданий після виникнення заявленого спору, його видання свідчить про наявність неврегульованого законом питання, яке видавник намагався врегулювати на виконання завдань Укрдержреєстру щодо здійснення керівництва та контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, передбачених підпунктом 4 пункту 4 «Положення про Державну реєстраційну службу України», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №401/2011.

В подальшому, законодавець також вжив заходів до врегулювання заявленого питання, а саме Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952) було доповнено розділом V «Перехідні положення» згідно із Законом України від 05.03.2015 року №247-VIII, яким визначено Кабінету Міністрів України до 1 липня 2016 року забезпечити автоматизоване перенесення записів Державного реєстру земель про речові права на земельні ділянки та їх обтяження, про суб'єктів таких прав та документи, що посвідчують такі права, до Державного реєстру прав. З моменту автоматизованого перенесення відповідної інформації перенесені записи вважаються відомостями Державного реєстру прав, а права та обтяження на відповідні земельні ділянки - зареєстрованими (крім випадків, коли права на такі земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі прав після 1 січня 2013 року).

Частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право суду, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до частини 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішення справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В розглянутій справі заявлений спір з підстав відсутності законодавчого врегулювання повноважень суб'єкта власних повноважень у разі реєстрації похідного речового права на нерухоме майно (права володіння/користування/оренди), а саме відсутності у законі обов'язку державного реєстратора під час процедури встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими похідними правами на нерухоме майно здійснювати перевірку наявності вже зареєстрованого права, у тому числі у відповідних реєстрах, що велись до 01.01.2013 року.

Першим та основним правилом і обов'язком державного реєстратора, закріпленим пунктом 1 частини 2 статті 9 Закону №1952 є наступне:

1) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- - відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Вказаний перелік є вичерпним.

Пунктом 8-1 частини 2 статті 9 Закону №1952 передбачено, що:

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Суд вважає за доцільне та правомірне застосувати у спірних правовідносинах аналогію закону, застосувавши пункт 8-1 частини 2 статті 9 Закону №1952, у тому числі як складову дій щодо перевірки вже зареєстрованих прав, передбачених пунктом 1 вказаної норми, що забезпечить керування судом принципом законності при вирішення справи, оскільки:

- заявлені правовідносини мають юридичний характер та повинні бути прямо врегульовані правовими засобами;

- чинне законодавство не містить норму права, якою безпосередньо врегульована спірна ситуація та дії державного реєстратора, отже, відсутня норма, яка може безпосередньо регулювати даний випадок та на основі якої можливо вирішити справу, підтвердженням цьому є висновок касаційного суду у справі К/800/5833/15;

- аналогічні правовідносини щодо основного речового права врегульовані пунктом 8-1 частини 2 статті 9 Закону №1952, і така норма права є найближчою до аналогії правовідносин, у яких виник спір.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд зазначає про необхідність перевірки, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені рішення порушили права позивача на користування земельною ділянкою, переданою в оренду, оскільки судом не встановлено припинення дії договорів оренди станом на день винесення оскаржуваних рішень.

Таким чином, державний реєстратор не забезпечив належну реалізацію власних повноважень та при прийнятті оскаржуваного рішення діяв формально, тобто не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не добросовісно, не розсудливо, не забезпечив дотриманням принципу рівності перед законом, надавши перевагу документам, поданим третьою особою, та не забезпечив дотримання необхідного в розглянутій ситуації балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Саме у зв'язку із викладеним суд не може визнати оскаржуване рішення правомірним та задовольняє позов в цій частині.

В іншому випадку суд мав би констатувати правомірність реєстрації тотожних прав користування двох різних орендарів на одну й ту ж саму земельну ділянку на той самий строк, підтверджуючи від імені держави законність такого одночасного користування.

На думку суду, державний реєстратор мав перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими похідними речовими правами на земельні ділянки, як це вимагає пункт 1 частини 2 статті 9 Закону №1952, проте законодавець способу такої перевірки не встановив.

При цьому, таку перевірку згідно Закону №1952 належало проводити шляхом порівняння відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Оскільки законодавство України зазнавало змін та містило умови щодо ведення до 2013 року іншого механізму реєстрації речових прав, державний реєстратор мав право звернутись до відповідного Держземагентства із запитом щодо відомостей про зареєстровані договори оренди (похідні права) на вказану земельну ділянку.

Отже, застосовуючи аналогію закону, суд вважає, що державний реєстратор мав підходити до реалізації власної компетенції не формально, забезпечивши належне виконання функції держави, та керуючись пунктом 8-1 частини 2 статті 9 Закону №1952 здійснити відповідний запит.

За правилом статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 393 глави 29 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З огляду на викладене, судом встановлено, що реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції 12.08.2014 року здійснила державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ФГ «Соболь Л-С» та гр. ОСОБА_4, без дотримання встановленого порядку, з порушенням вищезазначених норм законодавства, оскільки державний реєстратор, здійснюючи реєстрацію заявленого права, зобов'язаний був пересвідчитися у відсутності суперечностей між заявленим та вже зареєстрованим похідним правом на нерухоме майно.

Внаслідок недотримання вимог встановленого порядку, державний реєстратор здійснив реєстрацію договору оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже було зареєстровано раніше за СТОВ «Гончарово».

Суд приходить до висновку, що здійснення реєстрації права оренди за договором, укладеним між ФГ «Соболь Л-С» та гр. ОСОБА_4, порушує права СТОВ «Гончарово», як орендаря за договором оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого здійснена раніше у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню як така, що вчинена з порушенням вимог, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень».

Правова позиція адміністративного суду з цього питання відповідає висновку Верховного суду України, викладеному у постанові від 29 вересня 2015 року по справі №21-760а15 (802/37191) за позовом ТОВ «Ободівка-Агро» до Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції у Вінницькій області, треті особи: ТОВ «Агрофірма «Ободівська», відділ Державного агентства земельних ресурсів України (є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів) в Тростянецькому районі Вінницької області, про визнання протиправними та скасування рішень.

Належить зазначити також порушення суб'єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як відзначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як відзначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності (Сase 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, § 42 тощо).

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії державного реєстратора, оскільки належним способом захисту порушеного права є скасування саме оскаржуваного рішення, а також скасування запису про інше речове право.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №6713228 (спеціальний розділ), вчинений 12.08.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Софіївського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, на підставі визнаного судом неправомірним рішення обтяжень індексний номер 15217268 від 18.08.2014 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий №1225282500:01:004:0023, яка розташована на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, за Фермерським господарством «Соболь С-Л» (код ЄДРПОУ 37789113).

Щодо строків звернення до суду, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач, дізнавшись про порушення його прав, 17.09.2015 року звернувся із запитом до відділу Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області, та 17.09.2015 року отримав відповідь про реєстрацію спірних похідних прав (а.с.14), до суду позивач звернувся 05.10.2015 року, тобто у межах 6-місячного строку з дня, коли позивач дізнався про порушення його прав.

Отже, позивачем додержано строки звернення до суду.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 609 грн. згідно частини задоволених позовних вимог, оскільки у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій судом відмовлено, а позивачем заявлено дві пов'язані немайнові вимоги (1218 грн. / 2).

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гончарово» до відповідача 1 Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідача 2 державного реєстратора Реєстраційної служби Софіївського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство «Соболь С-Л», Відділ Держземагентства у Софіївському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4, про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Софіївського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15217268 від 18.08.2014 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий №1225282500:01:004:0023, яка розташована на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, за Фермерським господарством «Соболь С-Л» (код ЄДРПОУ 37789113).

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №6713228 (спеціальний розділ), вчинений 12.08.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Софіївського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, на підставі рішення обтяжень індексний номер 15217268 від 18.08.2014 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий №1225282500:01:004:0023, яка розташована на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, за Фермерським господарством «Соболь С-Л» (код ЄДРПОУ 37789113).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гончарово» судовий збір у розмірі 608 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 31 травня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1