Ухвала

від 09.06.2016 по справі 808/3982/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 рокусправа № 808/3982/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 808/3982/15 за позовом приватного підприємства «Нікс-С» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Нікс-С» 15 липня 2015 року звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, згідно з яким, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000811702 від 20.01.2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу за оренду земельних ділянок у період з 01.01.2011 по 30.09.2014 року викладені в акті №102/1720/34868768 від 25.11.2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржене рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки №102/1720/34868768 від 25.11.2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача (код ЄДРПОУ 34868768) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу за оренду земельних ділянок у період з 01.01.2011 по 30.09.2014.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 23.07.2013 № 30/08-17-22-31433316 в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- пп.164.2.5 п.164.2 ст. 164, пп.170.1.1. п.170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, внаслідок недотримання вимог Указу Президента України "Про даткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" в частині розміру орендної плати не менше 3 відсотків, не застосування коефіцієнту 1,756 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2011 №1185 "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", ПП "Нікс - С":

- занижено нарахування орендної плати, яка є базою оподаткування, на загальну суму 22891,42 грн., у т.ч. у 2011 році на суму 152,61 грн., у 2012 році на суму 16922,40 грн., у 2013 році (по 2-х договорах) на суму 5816,41 грн.;

- відсутнє документальне підтвердження розрахунку з фізичними особами - орендодавцями по орендній платі у 2013 році по 19-ти договорам оренди;

- заборгованість минулих років по виплаті орендної плати фізичним особам - орендодавцям станом на 30.09.2014 у сумі 36349,00 грн.

- пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (ділі - ПК України), а саме: заниження податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету на суму 4789,90 грн.; заборгованість зі сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 57,60 грн., в результаті несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 116,20 грн.;

- відповідно до п.129.4 ст.129 ПК України, за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 116,20 грн., нараховано пені у сумі 10,77 грн.;

- п.176.2 "б" ст.176 ПК України надання звітів за формою 1-ДФ за за IV квартал 2011 року, IV квартал 2012 року, за IV квартал 2013 року з недостовірними відомостями (а.с.15-19).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000811702 від 20.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, в т.ч. за основним платежем 4824,61 грн. та 2082,19 грн. за штрафними санкціями (а.с.14).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06 жовтня 1998 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 161-XIV), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 цього Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 15 Закону № 161-XIV, істотними умовами договору оренди землі зокрема є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 1 ст. 23 Закону № 161-XIV передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб переглядається за згодою сторін.

За правилами частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу, відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України, не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу та для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

Пунктами 288.1 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Вірно встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що у перевіряємому періоді позивач використовував 20 земельних ділянок загальною площею 184,1704 га (рілля) розташованих на території Миколаївської сільської ради (землі колишнього КСП "Україна"), та 1 земельну ділянку площею 4,8180 га (рілля), розташовану на території Осипенківської сільської ради (землі колишнього КСП ім. Чапаєва). Інформація щодо укладених позивачем (Орендатор) із фізичними особами (Орендодавцями) договорів на оренду вищезазначених земельних ділянок наведена у Додатку №1.

Відповідно до умов договорів, орендна плата вноситься орендарем до 01 грудня кожного року оренди (п.11 договорів), розмір орендної плати складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції (а.с. 79 - 124).

Під час перевірки було встановлено, що на підставі вищезазначених договорів оренди земельних ділянок, у перевіряємому періоді з 01.01.2011 по 30.09.2014 року, позивачем було нараховано до виплати фізичним особам орендної плати всього на суму 194389,57 грн. Станом на 30.09.2014 року, залишається не виплаченою сума у розмірі 36349,00 грн.

Згідно з договорами укладеними позивачем із власниками земельних ділянок, пунктом 10 цих договорів передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати, відповідно до п.12 договорів оренди землі, укладених підприємством з власниками земельних ділянок, оформлюється відповідними актами.

Розмір орендної плати, згідно пункту 13 зазначених договорів, переглядається один раз на два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря що підтверджено документально; в інших випадках передбачених законом.

За змістом договорів зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (пункти 36 та 37 Договорів).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що розмір орендної плати встановлюється саме в договорі оренди, який є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати, а жодної іншої форми встановлення розміру орендної плати ніж договір оренди не існує.

Крім того, суд першої інстанції, враховуючи те, що сума у розмірі 57,60 грн. перерахована позивачем 07.04.2014 року тобто до початку перевірки, що підтверджено платіжним дорученням №778 від 07.04.2014 року, дійшов правильного висновку щодо безпідставності твердження відповідача про наявність заборгованості позивача перед бюджетом на зазначену суму.

Також суд вірно врахував те, що кримінальне провадження №32014080280000067 від 18.09.2014 постановою старшого слідчого закрито у зв'язку з відсутністю в діянні службових осіб ПП «Нікс - С» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України (а.с.75-78).

Разом з цим, судом першої інстанції надано обґрунтовану оцінку обставинам видачи позивачем в рахунок орендної плати сільськогосподарської продукції (пшениці) громадянці ОСОБА_1 по накладній №7 від 10.08.2013 у кількості 2 т на суму 3840,00 грн., яка не містить ані суми, ані інформації про період за який видана орендна плата (а.с.12), та дійшов вірного висновку щодо недопустимості її врахування в розрахунках зроблених відповідачем у Додатку №3 до акта перевірки (а.с.21).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на правову позицію Верховного суду України викладену у постанові від 02.12.2014 року у справі за позовом ПАТ «Сумська фірма «Усе для дому» до державної податкової інспекції у м. Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки обставини у зазначеній справи щодо визначення річної суми платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності не є аналогічними тим, що встановлені судом у цій справі та стосуються виконання умов договору оренди земельної ділянки приватної власності.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 808/3982/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 10 червня 2016 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко