Постанова

від 31.05.2016 по справі 910/3276/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа№ 910/3276/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 (повний текст якого складено 31.03.2016) у справі № 910/3276/16 (суддя: Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецматеріали

Майстер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

про стягнення 241 699,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецматеріали Майстер" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнення за договором субпідряду на виконання робіт з вогнезахисту № 02/08-ОВ від 02.08.2012 коштів за неналежне виконання зобов'язань в частині повноти та своєчасності внесення оплати за виконані позивачем роботи в сумі 241 699,35 грн., з яких: 144 069,00 грн. боргу, 81 020,08 грн. інфляційних, 16 610,27 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва №910/3276/16 від 21.03.2016р. позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 144 069,00 грн. боргу, 16 439,30 грн. трьох процентів річних, 80 984,68 грн. Інфляційних втрат з урахуванням встановленого судом іншого строку прострочення, а саме не з 20.09.2012, а з 01.10.2012.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає рішення таким що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 02.08.2012 між Приватним підприємством (наразі - товариство з обмеженою відповідальністю) "Спецматеріали Майстер" (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" (генпідрядник) укладено договір субпідряду №02/08-ОВ, за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався власними та залученими силами і засобами у відповідності до затвердженої робочої документації, діючих будівельних норм і правил та в обумовлений Договором строк виконати роботи по підвищенню вогнестійкості конструкцій, а саме: "Підвищення межі вогнестійкості металевих конструкцій", на об'єкті: "Реконструкція корпусу з виробництва чіпсів за адресою: вул. Польова, 17, с. Петрівці, Вишгородський район, Київська область". Загальна договірна вартість робіт за договором складає орієнтовно 194 069,00 грн..

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 5 договору підряду підписані сторонами акти та довідки форми КБ-3 є єдиними документами, на підставі яких здійснюється проведення щомісячних розрахунків за виконані роботи. Кінцеві розрахунки здійснюються за фактично виконані обсяги робіт, відповідно до підписаних сторонами актів.

В силу ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 599, ст.629 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою. Зміст ст. 882 ЦК України не передбачає іншого способу оформлення передачі робот, виконаних за договором підряду, ніж акт.

Так, у матеріалах справи є акт приймання виконаних робіт за серпень 2012, акт прийняття виконаних робіт з вогнезахисного обробляння від 04.09.2012, акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2013, підписаного представниками сторін та скріплений печатками товариств на загальну суму 194 069грн.

13.05.2014 позивач направив претензію за № 475 про сплату заборгованості, яка відповідно до одмітки на неї відповідачем отримана 14.05.2014р.

Зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів, відповідач платіжними дорученнями № 311 від 13.02.2015, № 71 від 21.01.2015, № 24024 від 12.012.2014, № 23957 від 08.12.2014 та № 23853 від 21.11.2014 сплатив на користь позивача 50 000грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача, що зазначені кошті були перераховані помилково, оскільки платіжні доручення мають посилання на договір підряду № 02/08-ОВ що укладених сторонами 02.08.2012.

Доказів виконання зобов'язань в повному обсязі в частині сплати коштів за виконані роботи не надано.

Разом з тим, дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів приймає додані до апеляційної скарги докази в спростування заявленого позову, оскільки суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду у справі в межах строку, встановленого ст. 69 ГПК України що призвело до передчасного прийняття рішення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як стало відомо в судовому засіданні, 01.08.2015 сторонами у справі укладено Додаткову угоду № 1 до договору субпідряду № 02/08-ОВ від 02.08.2012 відповідно якої сторони визначили, що ТОВ «Основа» має перед ТОВ "Спецматеріали Майстер" заборгованість в розмірі 144 069грн, яка сплачується у три етапи у строк до 01.09.2016р.

Представник позивача пояснив апеляційному суду, що на час подання позовної заяви у нього була відсутня копія додаткової угоди, а велика завантаженість не дала змоги своєчасно надати суду відповідні докази.

Строк визначений статтею 530 ЦК України є періодом часу, зі спливом якого має бути здійснене виконання зобов'язання.

Оскільки строк виконання зобов'язань визначений додатковою угодою, а саме 01.09.2016 не настав, у позивача відсутні підстави для звернення до суду з вимогою про стягнення боргу.

Крім того, суд зазначає, що вимоги про стягнення боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних вимог, по-перше є похідними, по-друге, відповідно додаткової угоди позивач зобов'язався не застосовувати своє право згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів також дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому в силу п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з її задоволенням на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі № 910/3276/16- скасувати.

Прийняти нове рішення, яким:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецматеріали Майстер" у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнення 241 699,35 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецматеріали Майстер" (02089 м. Київ вул. Грушевського 28/2, ЄДРПОУ 35572832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" ( 03150 м. Київ вул. Ковпака, 17 ЄДРПОУ 13669489) судовий збір в сумі 3 988,60грн. (три тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім грн. 60 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду м. Києва, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко