Рішення

від 08.11.2011 по справі 9/126-11     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2011 р. Справа № 9/126-11

За позовом Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 12-1-27/771 від 17.06.2011 р.)

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення

Ухвалою суду від 18.10.2011 р. порушено провадження у справі № 9/026-11 та призначено розгляд справи на 08.11.2011 р.; зобов'язано позивача подати пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; докази невиконання рішення господарського Київської області державною виконавчою службою; письмові пояснення в яких зазначити підстави дострокового розірвання договору; зазначити, яким пунктом договору несплата орендної плати є підставою для розірвання договору; зобов'язано відповідача подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

08.11.2011 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.10.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок , квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та отримані представником відповідача за довіреністю, відповідач не з'явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши представника позивача, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

08.04.2009 р. між позивачем - Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради та відповідачем -Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 589 (договір).

Відповідно до п. 1 договору позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 24,10 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 19/1, яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Кінотеатр імені Довженка».

Передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі (п. 2.1 договору).

На виконання умов договору, 08.04.09 р. сторони підписали акт про прийняття в орендне користування приміщення на умовах договору оренди, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений мокрими печатками, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з п. 3.1 договору розмір орендної плати визначається на підставі ОСОБА_2 розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна і становить 1631,95 грн. за перший місяць оренди та перераховується відповідачем позивачу не пізніше 15 числа місяця, за який вона вноситься.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

За ствердженням позивача, відповідач не виконує свої зобов'язання щодо оплати орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість на суму 25792,25 грн. без зазначення періоду, за який виникла така заборгованість.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позивач просить суд розірвати спірний договір саме з підстав несвоєчасної сплати орендних платежів та виселити відповідача з нежитлового приміщення площею 24,10 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 19/1.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, дійшов до висновку, що позовні вимоги Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перелік підстав, необхідних для розірвання договору оренди, встановлений статтею 783 ЦК України, у відповідності до якої наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку.

Аналогічні положення щодо безпідставності розірвання договору на підставі невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 р. у справі № 9/022-11.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в якості однієї з підстав для розірвання договору оренди зазначає систематичне порушення орендарем умов договору щодо строку внесення орендних платежів.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного (господарського) суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Ними, зокрема, є Господарський та Цивільний кодекси України.

Так, згідно ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Питання дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін врегулюванні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору майна в порядку встановленому ст. 188 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положення статті 782 ЦК України передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Аналогічні положення викладені у постановах Вищого господарського суду України від 17.06.2008 р. N 17/214-3974, від 09.06.2009 р. № 34/174-08-3857, від 26.05.2011 р. у справі № 9/364-07/9-10.

Враховуючи те, що статтею 783 ЦК України передбачено вичерпні підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця, суд дійшов висновку про безпідставність посилання позивача на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів, як на підставу розірвання договору.

Посилання позивача на ст. 782 Цивільного кодексу України, як на підставу розірвання в судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, є також необґрунтованим, оскільки дана норма встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору.

Суд також враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з розірванням договорів оренди (постанова Верховного Суду України від 22.02.2005 у справі N 34/400).

Крім того, суд також звертає увагу на той факт, що спірним договором у розділі 10 «Строк дії та умови зміни, розірвання договору»сторони також не передбачили, що невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів може бути підставою його дострокового розірвання в судовому порядку.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які згідно з законодавством повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Враховуючи те, що невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку, а інших підстав для розірвання договору позивачем не зазначено, суд дійшов висновку, що в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу, позивач не довів обставин, на які він посилався в обґрунтуванні позовної заяви.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд примусово виселити відповідача із спірного нежитлового приміщення.

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги, позивач посилається на ст. 785 ЦК України, відповідно до якої наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, у разі припинення договору найму.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів припинення спірного договору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про примусове виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 24,10 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 19/1.

Враховуючи вищезазначене, позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 27, 33, 49, 69, 80-85 Господарського процесуального кодексу України; статтями 314, 193 Господарського кодексу України; статтями 651, 652, 614, 929 Цивільного кодексу України господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 14.11.2011 р.