Ухвала

від 08.06.2016 по справі 712/8285/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

08 червня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Дем’яносова М.В., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради, треті особи: Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, санаторій-профілакторій «Мрія», комунальний навчальний заклад «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради» в особі голови ліквідаційної комісії - головного лікаря Степаненка Володимира Дмитровича, про стягнення заробітної плати та вихідної допомоги, не виплаченої при звільненні працівника, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою комунального навчального закладу «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у період із 08 січня 2007 року до 23 березня 2015 року вона працювала в санаторії-профілакторії «Мрія», який є структурним підрозділом Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради (далі - Черкаський ОІПОПП Черкаської облради) на посаді медсестри ванного відділення. Наказом відповідача від 23 січня 2015 року № 12 її звільнено з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства. Зазначила, що відповідач до цього часу не провів із нею повного розрахунку, що порушує її законні права на своєчасне одержання винагороди за працю. Заборгованість із заробітної плати складає 6 тис. грн.

Уточнивши під час розгляду справи вимоги позову, ОСОБА_4 остаточно просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати у сумі 4 497 грн 30 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1 414 грн 75 коп., вихідну допомогу у сумі 1 499 грн 10 коп., 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 23 березня 2015 року і до ухвалення рішення у справі.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Черкаського ОІПОПП Черкаської облради на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати у сумі 4 497 грн 30 коп., середній заробіток за весь період затримки розрахунку, починаючи з 23 березня 2015 року до дня ухвалення рішення у справі у сумі 9 846 грн 66 коп., грошову компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1 414 грн 75 коп., вихідну допомогу у сумі 1 499 грн 10 коп. та 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2016 року змінено рішення суду першої інстанції шляхом скасування у частині стягнення з Черкаського ОІПОПП Черкаської облради на користь ОСОБА_4 заборгованості із заробітної плати у сумі 4 497 грн 30 коп.

Ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто з Черкаського ОІПОПП Черкаської облради на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати за січень 2015 року у сумі 1 499 грн 10 коп.

В іншій частині рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі комунальний навчальний заклад «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради» (далі - КНЗ «Черкаський ОІПОПП Черкаської облради») просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно виходив із того, що відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців санаторій-профілакторій «Мрія» зареєстрований як відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи (а. с. 56), а відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України сторонами у справі можуть бути лише фізичні чи юридичні особи.

Із врахуванням зазначеного правильним є висновок суду про те, що Черкаський ОІПОПП Черкаської облради є належним відповідачем у справі, а санаторій-профілакторій «Мрія» є його відокремленим структурним підрозділом та не має усіх необхідних ознак юридичної особи, тому і відповідальність за невиплату заборгованості із заробітної плати має нести саме Черкаський ОІПОПП Черкаської облради, а не санаторій-профілакторій «Мрія», як помилково вважав відповідач.

На підставі наявних у справі доказів суд правильно установив, що розмір середньомісячної заробітної плати позивача встановлено на підставі довідки про середньоденний заробіток, а відповідач не надав жодних розрахунків на підтвердження своїх заперечень проти розміру заборгованості із заробітної плати.

За таких обставин та з підстав, передбачених ст. ст. 83, 116, 117 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», правильним, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, із яким у цій частині погодився й апеляційний суд, про доведеність позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи з 23 березня 2015 року до дня ухвалення рішення у справі у сумі 9 846 грн 66 коп., грошової компенсації за невикористану відпустку у сумі 1 414 грн 75 коп., вихідної допомоги у сумі 1 499 грн 10 коп. та 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Зокрема, суд у рішенні правильно зазначив, що оскільки позивача звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, то відповідач зобов'язаний виплатити їй вихідну допомогу згідно зі ст. 44 КЗпП України у розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 1 499 грн 10 коп.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди, суд обґрунтовано виходив із того, що такої завдано позивачу неправомірними діями відповідача внаслідок порушення її трудових прав, що виразилося в душевних стражданнях, переживаннях, роздратованості, втрати душевного спокою та впевненості у майбутньому, погіршенні відносин із оточуючими та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції у частині стягнення з Черкаського ОІПОПП Черкаської облради на користь ОСОБА_4 заборгованості із заробітної плати у сумі 4 497 грн 30 коп., обґрунтовано стягнувши заборгованість із заробітної плати за січень 2015 року у сумі 1 499 грн 10 коп.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі відповідача доводи про порушення судами норм процесуального права, а саме: ст. ст. 10, 31, 213, 214, 303 ЦПК України, оскільки судами не забезпечено повного та всебічного з'ясування обставин справи; не надано належної правової оцінки наявним у справі доказам та не перевірено обставин дійсного перебування відповідача та позивача у трудових відносинах, а також, про неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. ст. 21, 47, 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 105-112 ЦК України, що суди неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу комунального навчального закладу «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради» відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2015 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

М.В.Дем'яносов

А.В.Маляренко