Постанова

від 08.06.2016 по справі 805/1167/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 р. Справа № 805/1167/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податково інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування рішення від 17.03.2016 року № 4096-23 на суму 3533,47 грн., суд -

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2016 року позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податково інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування рішення від 17 березня 2016 року № 4096-23 на суму 3533,47 грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21 квітня 2016 року позивачем отримано податкову вимогу № 4096-23 від 17 березня 2016 року якою відповідач визначив суму податкового боргу з орендної плати за земельну ділянку комунальної форми власності 3533,47 грн. Вважає, що податкова вимога від 17 березня 2016 року № 4096-23, яка прийнята податковим органом суперечить указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та статті 6 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Посилаючись на вказані обставини позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 17 березня 2016 року № 4096-23.

Представник позивача у судове засідання з'явився через відділ діловодства та документообігу суду 08 червня 2016 року надав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємцем виконавчим комітетом Слов'янської міської ради 30 серпня 1999 року, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ.

21 травня 2012 року між ОСОБА_1, та Краматорською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки № 468, згідно з яким, в оренду передана земельна ділянка державної та комунальної власності загальною площею 0,0966 га. (м. Краматорськ, б-р. Машинобудівників, 28-ж) для використання в комерційній діяльності магазин непродовольчих товарів, шиномонтажнга майстерня та закусочна з літнім майданчиком. Договором оренди передбачено орендну плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Вимогами п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 31 цього Кодексу, строком сплати податку та збору визначаються періоди, що розпочинаються з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутись.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку чи збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено п. 287.3 ст. 287 цього Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Вимогами п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, зокрема, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нарахування починається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Підставою виникнення податкових зобов'язань є договір № 468 від 21 травня 2012 року на оренду земельної ділянки за кадастровим номером № 1412900000:00:005:0481 площею 0,0966 га.

За приписами підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.4 статті 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З зазначених правових підстав відповідачем на адресу позивача було надіслано податкову вимогу № 4096-23 від 17.03.2016 року на суму 3533,47 грн.

Фіскальний орган попередив позивача у спірних вимогах, що починаючи з 16 березня 2016 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податку набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України. Також відповідач вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції та пеню, нараховану на нього та застерігає, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.

Застосування зазначених заходів призведуть до порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки спеціальним законодавством стосовно справляння податків і зборів на час проведення АТО позивач, який знаходиться в зоні проведення АТО звільнений від сплати поточних податкових зобов'язань, зокрема, за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ.

Статтею 6 Закону України № 1669-VІІ встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 14 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження м. Кіровське віднесене до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Слід зазначити, що дію розпорядження № 1053-р зупинено згідно з розпорядженням КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року, але суд не бере його до уваги, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 826/18327/14 розпорядження КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року визнано нечинним.

Разом з тим, Кабінетом міністрів України 02 грудня 2015 року прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З зазначених підстав, стаття 6 Закону України № 1669-VІІ звільняє від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно листа Донецької торгово-промислової палати від 27 травня 2015 року № 775/2/12.12-03, що знаходиться в матеріалах справи вбачається, що позивач звертався з заявою про надання сертифікату про настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 року як підставу від звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань з оренди плати з земельного податку.

Так, торгово-промислова палата у відповідь зазначила, що статті 6 та 7 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» є нормами прямої дії і не потребують додаткового надання сертифіката форс-мажорних обставин.

Отже, відповідальність у вигляді штрафних та фінансових санкцій, передбачених Податковим кодексом за невиконання обов'язків зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції не застосовуються.

До того ж, стаття 6 Закону України № 1669-VІІ звільняє від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції без встановлення певних умов, на відміну від звільнення від сплати єдиного соціального внеску, де підставою звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку (підпункт В«бВ» пункту 8 статті 14 - 1 Закону України № 1669-VІІ).

Таким чином, позивач є звільненим від сплати земельного податку, зокрема, по земельними ділянкам, що не належать йому на праві власності та орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За таких обставин, вимога № 4096-23 від 17 березня 2016 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому повинна бути визнана протиправною та скасованою в частині, що просить позивач.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність задоволення заявлених позивачем вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 551,20 грн., відповідно до квитанції від 25 квітня 2016 року

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податково інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування рішення від 17.03.2016 року № 4096-23 на суму 3533,47 грн. - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 17 березня 2016 року № 4096-23.

Стягнути з державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Університетська (Леніна)АДРЕСА_1, витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.