Постанова

від 10.06.2016 по справі 815/799/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/799/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - нотаріуса Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16828163 від 29.10.2014р., № 16839878 від 29.10.2014р . , скасування записів про право власності, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - нотаріуса Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: визнати незаконним рішення державного реєстратора № 16828163 від 29.10.2014р. та скасувати запис про право власності № 7504270; визнати незаконним рішення державного реєстратора № 16839878 від 29.10.2014р. та скасувати запис про право власності № 7509980.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.10.2014р. відповідачем прийнято два оскаржуваних рішення про державну реєстрацію прав власності № 16839878, № 16828163 щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав права власності у вигляді частки: 1/1 житлового будинку за адресою: вул. Котовського, 6, м. Татарбунари, Одеської області за ОСОБА_3 та щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав право власності у вигляді частки: 1/1 земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Татарбунари, Татарбунарський район, Одеської області, кадастровий номер: 5125010100:01:001:1167 за ОСОБА_3. Позивач зазначає, що серед поданих третьою особою документів були й два свідоцтва про спадщину № 323 від 29.10.2014р. на житловий будинок та № 324 на земельну ділянку від 29.10.2014р., які рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.10.2015р. визнано недійсними.

31.03.16 р. (вх. № 8282/16) від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому останній просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. В матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 05.04.2016р. (вх. № 8695/16).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином та завчасно.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у зв'язку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 7504270) за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), внесений державним реєстратором прав на нерухоме майно - нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2 щодо об'єкта нерухомого майна (розмір частки 7/8) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 88, 4 кв.м, житловою площею 52,3 кв.м, літ. «А», літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», наддвірні споруди №1-3, адресою: Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Котовського, 6. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 488668151250. Зазначене вбачається з витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 51).

Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 323, видане 29.10.2014р. державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, серія та номер: 38759216, виданий 29.10.2014р. державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2.

Підставою внесення запису про право власності (7504270) є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 16828163 від 29.10.2014р. (а.с.8).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 7509980) за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), внесений державним реєстратором прав на нерухоме майно - нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2 щодо об'єкта нерухомого майна земельної ділянки (кадастровий номер 5125010100:01:001:1167) площею 4,5137 га, масив № 16, ділянка № 44, за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення сільськогосподарського виробництва. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 489069551250. Зазначене вбачається з витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 52).

Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 324, видане 29.10.2014р. державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, серія та номер: 38759858, виданий 29.10.2014р. державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2.

Підставою внесення запису про право власності (7509980) є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 16839878 від 29.10.2014р. (а.с. 7).

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.10.2015 р. у справі № 515/985/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_2, Білоліська сільська рада Татарбунарського району Одеської області, секретар Білоліської сільської ради ОСОБА_4 про встановлення заповіту нікчемним та визнання свідоцтв про спадщину недійсними задоволено. Зокрема, визнано недійсним свідоцтво № 323 про право на спадщину за заповітом від 29.10.2014р. на ім'я ОСОБА_3 щодо спадкування нерухомого майна у вигляді 7/8 частини житлового будинку та наддвірних споруд за адресою: вул. Котовського, № 6 в м. Татарбунари Одеської області; визнано недійсним свідоцтво № 324 про право на спадщину за заповітом від 29.10.2014р. на ім'я ОСОБА_3 щодо спадкування нерухомого майна у вигляді земельної ділянки (паю) площею 4, 51 га (масив №16, ділянка № 44) за адресою: Татарбунарська міська рада Одеської області. Зазначене рішення набрало законної сили 27.10.2015р. (а.с. 9-11).

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог про визнання незаконним рішення державного реєстратора № 16828163 від 29.10.2014р. та скасування запису про право власності № 7504270; визнання незаконним рішення державного реєстратора № 16839878 від 29.10.2014р. та скасування запису про право власності № 7509980, перш за все , слід дослідити питання наявності підстав для такої реєстрації та наявності підстав для скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності .

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції

державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Тобто держава в цій частині делегує нотаріусам владні повноваження. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2, діяв як спеціальний суб'єкт, якому делеговані владні повноваження.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи, разом із якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень встановлений ч. 1 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та полягає в наступному: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою тощо.

Процедуру проведення державної реєстрації прав, перелік документів, необхідних для її проведення визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868 (далі - Порядок № 868) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно даного Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Перелік таких документів для здійснення державної реєстрації прав визначено пунктами 37-76 Порядку №868.

Відповідно до п. 37 Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, позивачем 29.10.2014 р. подано заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, до яких, зокрема, було додано копії свідоцтв про право на спадщину за заповітом (а.с. 49-50).

Відповідно до п. 2 Порядку №868 державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна за місцем розташування такого майна.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, за приписами п. 3, 4, 5 ч. 1 зазначеної статті, підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень є те, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

Таким чином, на підставі викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що державний реєстратор під час винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, мав виходити з того, що подані документи відповідають вимогам і дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчуть.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення права власності щодо об'єкта нерухомого майна (розмір частки 7/8) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 88, 4 кв.м, житловою площею 52,3 кв.м, літ. «А», літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», наддвірні споруди №1-3, адресою: Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Котовського, 6, зазначено свідоцтво про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 323, видане 29.10.2014р. Підставою виникнення права власності щодо об'єкта нерухомого майна земельної ділянки (кадастровий номер 5125010100:01:001:1167) площею 4, 5137 га, масив № 16, ділянка № 44, за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, зазначено свідоцтво про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 324, видане 29.10.2014р.

Оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 16828163 № 16839878 датовані 29.10.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.10.2015 р. у справі № 515/985/15-ц, яке набрало законної сили 27.10.2015р. визнано недійсним свідоцтво № 323 про право на спадщину за заповітом від 29.10.2014р. на ім'я ОСОБА_5 щодо спадкування нерухомого майна у вигляді 7/8 частини житлового будинку та наддвірних споруд за адресою: вул. Котовського, № 6 в м. Татарбунари Одеської області; визнано недійсним свідоцтво № 324 про право на спадщину за заповітом від 29.10.2014р. на ім'я ОСОБА_5 щодо спадкування нерухомого майна у вигляді земельної ділянки (паю) площею 4, 51 га (масив №16, ділянка № 44) за адресою: Татарбунарська міська рада Одеської області.

Тобто рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.10.2015 р. у справі № 515/985/15-ц прийнято після внесення записів про право власності № 7504270, № 7509980 від 29.10.2014р.

Вирішуючи спір, суд вважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішень та внесення записів про право власності № 7504270, № 7509980 від 29.10.2014р. до Державного реєстру речових прав . Так, відповідач в ході судового розгляду не надав до суду будь-яких обґрунтованих заперечень на позов та жодних доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Одночасно суд зазначає, що Законом України від 26 листопада 2015 року N 834-VIII, що набув чинності з 01.01.2016 року, до Закону N 1952-IV внесено зміни шляхом викладення його в новій редакції.

Так, ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції Закону України N 834-VIII врегульовано питання внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Беручи до уваги наведене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини в сукупності, враховуючи, що документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасовано на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування для рішення державного реєстратора № 16828163 від 29.10.2014р. та запису про проведену державну реєстрацію прав № 7504270; скасування рішення державного реєстратора № 16839878 від 29.10.2014р. та запису про проведену державну реєстрацію прав № 7509980.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 128, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - нотаріуса Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16828163 від 29.10.2014р., № 16839878 від 29.10.2014р., - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора № 16828163 від 29.10.2014р. та запис про проведену державну реєстрацію прав № 7504270.

Скасувати рішення державного реєстратора № 16839878 від 29.10.2014р. та запис про проведену державну реєстрацію прав № 7509980.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.П. Самойлюк