Постанова

від 08.06.2016 по справі 826/23570/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2016 року № 826/23570/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів Келеберди В.І., Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства соціальної політики України провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства соціальної політики України, в якому просить (з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 25.01.2016):

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України з підстав виконання наказу від 28.03.2013 №151 Міністерства соціальної політики України «Про ліквідацію Центру продуктивності»;

- визнати протиправними дії Міністерства соціальної політики України з підстав звернення ОСОБА_1 17.05.2015 стосовно наказу від 28.03.2013 №151;

- стягнути з відповідача - Міністерства соціальної політики України - на користь позивача - ОСОБА_1 - майнову шкоду в сумі 3342,22 грн.;

- стягнути з відповідача - Міністерства соціальної політики України - на користь позивача - ОСОБА_1 - моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою отримання довідки про заробітну плату, яку позивач отримував, працюючи в «Внедренческом центре организации труда в тяжелом, энергетическом и транспортном машиностроении», правонаступник якого (Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України) наразі перебуває у стані ліквідації, звернувся до Міністерства соціальної політики України із заявою про забезпечення надання такої довідки, оскільки підприємством відмовлено у наданні останньої з підстави неможливості завершення процедури ліквідації, а саме: не продовження Міністерством соціальної політики України повноважень голови ліквідаційної комісії.

Під час судового розгляду справи позивачем підтримано позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахування заяви про зміну (уточнення) позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що ліквідаційна процедура Центру продуктивності Міністерства соціальної політики України наразі триває, а міністерством вживаються всі необхідні заходи стосовно виконання наказу «Про ліквідацію Центру продуктивності» від 28.03.2013 №151. Крім того, останнім наголошено, що звернення ОСОБА_1 від 17.05.2015 розглянуто Міністерством соціальної політики України у відповідності до положень чинного законодавства.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з метою отримання довідки про заробітну плату, необхідну, за твердженням позивача, для обчислення пенсії, звернувся до Державної науково-дослідної установи «Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України» із заявою від 20.03.2015 про надання архівної довідки із заробітної плати щомісячно за період з 07.12.1982 по 05.02.1990 роботи останнього у «Научно-исследовательском, проектном и внедренческом центре организации труда в тяжелом, энергетическом и транспортном машиностроении».

У відповідь на вказану заяву позивача листом за підписом ОСОБА_2 повідомлено про те, що «Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України» не може надати запитувану довідку, оскільки перебуває у стані незавершеної процедури ліквідації, установа не закрита, працівники всі звільнені, ліквідаційна комісія процедуру ліквідації не завершила та документи в архів не передала. На даний момент роботи з ліквідації зупинено. Голові ліквідаційної комісії повноваження міністерством не продовжені.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства соціальної політики України із заявою від 17.05.2015, в якій просив забезпечити надання йому архівної довідки із заробітної плати щомісячно за період з 07.12.1982 по 05.02.1990 його роботи в «Внедренческом центре организации труда в тяжелом, энергетическом и транспортном машиностроении».

За результатами розгляду вказаної заяви Міністерство соціальної політики України листом від 25.05.2015 №2528/039/161-15 роз'яснило ОСОБА_1 законодавчий порядок видачі такої довідки про заробітну плату з посиланням на приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Вважаючи таку відповідь на звернення протиправною бездіяльністю відповідача щодо не надання запитуваної довідки про заробітну плату, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423 (надалі - Положення №423), Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який, зокрема, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального діалогу, соціального захисту.

Згідно з пп. 7 п. 4 Положення №423, Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, координацію діяльності структурних підрозділів місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінсоцполітики, зокрема щодо їх підготовки до функціонування в умовах особливого періоду та під час введення правового режиму надзвичайного або воєнного стану.

При цьому, Міністр утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Мінсоцполітики, затверджує їх положення (статути), призначає на посаду за погодженням з головами місцевих держадміністрацій і звільняє з посади їх керівників, крім випадків, установлених законом, здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності (пп. 12 п. 10 Положення №423).

У силу п. 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 28.03.2013 №151 «Про ліквідацію Центру продуктивності» припинено діяльність державної науково-дослідної установи «Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України» (код ЄДРПОУ 04601883), що знаходиться за адресою: вул. Румянцева, 4, м. Краматорськ, Донецька область, 84333, шляхом ліквідації, утворено ліквідаційну комісію Центру продуктивності та наказано завершити заходи з ліквідації до 01.10.2013.

Надалі, наказом Міністерства соціальної політики України «Про внесення змін до наказу Мінсоцполітики від 28.03.2013 №151» від 01.11.2013 №727 строк завершення заходів з ліквідації продовжено до 01.04.2014.

Наказом від 23.12.2014 №1074 «Про внесення змін до наказу Мінсоцполітики від 28.03.2013 №151» строк завершення заходів з ліквідації продовжено до 01.06.2015.

Наказом від 14.09.2015 №926 «Про внесення змін до наказу Мінсоцполітики від 28.03.2013 №151» змінено склад ліквідаційної комісії Центру продуктивності, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копії актів приймання-передачі печатки та документів державної науково-дослідної установи «Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України» від 23.11.2015, згідно з якими ОСОБА_3 передав, а голова ліквідаційної комісії Центру продуктивності ОСОБА_2 прийняла печатку та документи (за переліком) вказаної установи. Крім того, вказаним наказом строк завершення заходів з ліквідації продовжено до 31.12.2015.

У свою чергу, наказом від 18.01.2016 №18 «Про внесення змін до наказу Мінсоцполітики від 28.03.2013 №151» строк завершення заходів з ліквідації продовжено до 31.03.2016.

Наказом від 11.04.2016 №379 «Про внесення змін до наказу Мінсоцполітики від 28.03.2013 №151» строк завершення заходів з ліквідації продовжено до 30.12.2016.

З огляду на викладене вбачається, що строк завершення заходів з ліквідації Центру продуктивності, у відповідності до наведених наказів Міністерства соціальної політики України, наразі триває та діє до 30.12.2016. При цьому, безпосередні дії щодо здійснення ліквідації вказаної установи покладено на ліквідаційну комісію на чолі з її головою.

Відтак, твердження позивача щодо бездіяльності Міністерства соціальної політики України в частині не виконання наказу від 28.03.2013 №151 Міністерства соціальної політики України «Про ліквідацію Центру продуктивності» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У той же час, нормативно-правовим актом, який визначає право громадян України звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення, є Закон України «Про звернення громадян».

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Приписами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Міністерства соціальної політики України із заявою від 17.05.2015, відповідь на яку надана листом від 25.05.2015 №2528/039/161-15, з огляду на що відповідь на вказане звернення була надана у межах строку, встановленого приписами ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Водночас, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги (ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»).

Виходячи зі змісту листа Міністерства соціальної політики України від 25.05.2015 №2528/039/161-15, наданого у відповідь на вказане звернення позивача, який просив забезпечити надання йому архівної довідки із заробітної плати щомісячно за період з 07.12.1982 по 05.02.1990 його роботи в «Внедренческом центре организации труда в тяжелом, энергетическом и транспортном машиностроении», відповідачем лише роз'яснено ОСОБА_1 законодавчий порядок видачі такої довідки про заробітну плату з посиланням на приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем в порушення принципів, встановлених положеннями ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», не здійснено об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви позивача від 17.05.2015.

З урахуванням викладеного та керуючись приписами ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд дійшов до висновку про визнання протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо не здійснення об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви ОСОБА_1 від 17.05.2015, а також про зобов'язання Міністерства соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2015 з урахуванням висновків даної постанови.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача майнової та моральної шкоди суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Водночас, позивачем не було надано доказів щодо наявності моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в його заподіянні.

Судом встановлено, що відсутні обставини, що підтверджують факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань з боку відповідача, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Водночас, заявлена до стягнення з відповідача майнова шкода в сумі 3342,22 грн. також є необґрунтованою, оскільки розрахунок останньої базується на сумі заробітної плати, яку позивач отримав під час роботи «Внедренческом центре организации труда в тяжелом, энергетическом и транспортном машиностроении», розмір якої належними та допустимими доказами не підтверджено.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо не здійснення об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви ОСОБА_1 від 17.05.2015.

Зобов'язати Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2015 з урахуванням висновків даної постанови.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді В.І. Келеберда

А.В. Літвінова