Постанова

від 08.06.2016 по справі 820/12033/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 р. Справа № 820/12033/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Кізілова О.В.,

представника відповідача Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2016р. по справі № 820/12033/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків"

до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків", звернувся до суду з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2015 форми "Р" №0000792200, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 237852,00 грн. (за основним платежем 158568,00 грн. та 79284,00 грн. за штрафними санкціями) та від 23.09.2015 року форми "Р" № 0000802200, яким підприємству донараховано податок на прибуток приватних підприємств на суму 100000,00 грн. (за основним платежем 80000,00 грн. та 20000,00 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року вказаний адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №0000792200 та №0000802200 від 23.09.2015 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст.ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" 15.10.2013 р. взято на податковий облік за №202013163192 і станом на даний час перебуває на обліку в Нововодолазькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління ДФС у Харківській області.

Відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" код за ЄДРПОУ 38933788, з питань правомірності відображення в податковому обліку проведених взаємовідносин з ТОВ "АСС-Трейд" (код за ЄДРПОУ - 36815325) за серпень 2014 року, ТОВ "РСБ" (код за ЄДРПОУ 39250639) за лютий 2015 року, ТОВ "ПСБК" (код за ЄДРПОУ 37188826) за березень 2015 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

За підсумками перевірки підприємства складено акт перевірки за №110/20-20-08/38933788 від 02.09.2015 року, на підставі якого відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення, а саме: від 23.09.2015 форми "Р" №0000792200, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 237852,00 грн. (за основним платежем 158568,00 грн. та 79284,00 грн. за штрафними санкціями) та від 23.09.2015 року форми "Р" № 0000802200, яким підприємству донараховано податок на прибуток приватних підприємств на суму 100000,00 грн. (за основним платежем 80000,00 грн. та 20000,00 грн. за штрафними санкціями).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання придбаних товарів (наданих послуг) у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс, ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.200.2. ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Між тим колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виходячи з вимог ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать письмові докази, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатом аналізу господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "АСС-Трейд" (код за ЄДРПОУ - 36815325) за серпень 2014 року, ТОВ "РСБ" (код за ЄДРПОУ 39250639) за лютий 2015 року, ТОВ "ПСБК" (код за ЄДРПОУ 37188826) за березень 2015 року.

Відповідно до ч.1.4 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При з'ясуванні реальності угод позивача з перевіряємими контрагентами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними.

Так, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ "Кронекс-Харків" та ТОВ "АСС-ТРЕЙД" було укладено договір поставки №10/8 від 01.08.2014 року.

TOB «Кронекс-Харків відповідно до договору поставки від 01.08.2014 № 10/8, видаткових та податкових накладних, виписаних TOB «АСС-Трейд» в серпні 2014 року до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в 2014 році віднесена вартість придбаних товарів (смола поліамідна, крохмаль катіоний) на загальну суму 444 445,7 грн. та до складу податкового кредиту по вказаним операціям в серпні 2014 року віднесені суми податку на додану вартість у загальному розмірі 82 335 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем (ч.5, 6 ст.267 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Кронекс-Харків» смолу поліамідну та крохмаль катіонний, які були предметом угоди, забирало у м. Харкові автомобілем позивача під керуванням водія ОСОБА_3 та перевозило до м. Змієва (том 1, а.с.153).

З огляду на досліджені матеріали справи колегія суддів вважає вищевказаний висновок суду першої інстанції недоведеним та таким, що не відповідає обставинам у справі.

Так, з журналу обліку виданих довіреностей вбачається, що на отримання товару від ТОВ «АСС- Трейд» довіреність видавалась на Проскурія (том 1, а.с.188), однак в вантажно-митних деклараціях водієм та експедитором зазначено ОСОБА_3

Таким чином, доводи позивача про те, що отриманий ним зі складу ТОВ «АСС-Трейд» крохмаль катіонний та смола поліамідна є товаром, придбаним у ТОВ «АСС-Трейд» за угодою від 01.08.2014 року, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Також позивачем укладено договір на поставку дизельного вилкового автонавантажувача LINDE MATERIAL HANDLING GERMANY, відповідно до додатку № 1 до договору від 24.11.2014 року з ТОВ «РСБ». (том 1, а.с. 203)

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано договір поставки, податкові накладні, видаткові, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення), а також паспорт на основний засіб.

TOB «Кронекс Харків» до складу податкового кредиту в лютому 2015 року по взаємовідносинам з TOB «РСБ» віднесені суми податку на додану вартість у загальному розмірі 2 900,0 грн з придбання техніки (автонавантажувач дизельний вилковий LINDE H30D).

При дослідженні ланцюга постачання згідно з податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН встановлено, що TOB «РСБ» придбало автонавантажувач дизельний вилковий LINDE H30D (код УКТ ЗЕД 8427201900 у TOB «Вікол». TOB «Вікол» знаходиться на обліку у ДПІ Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, стан платника 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», основний вид діяльності 41.20 - будівництво житлових і не житлових будівель, зареєстровано в ДПА від 15.10.2014 за № 101314130419, не є імпортером. Згідно з ЄРПН реєстрація податкових накладних на придбання даного автонавантажувача підприємством TOB «Вікол» відсутня; основним асортиментом продукції, яку придбавав TOB «Вікол» є кава і тушки курчат. Враховуючи те, що TOB «Вікол» не могло придбавати раніше автонавантажувач дизельний вилковий LINDE H30D (код УКТ ЗЕД 8427201900), неможливо відстежити товарний баланс операцій та здійснення операцій купівлі-продажу у просторі і часі.

У відповідності до розділу 7 договору на придбання автонавантажувача від 24.11.2014 року днем поставки товару є дата передачі товару в повному обсязі.

Так, автонавантажувач отриманий у м. Ворзель зі складу ТОВ «РСБ» та привезений ФОП «Ольшанським», водій та експедитор ОСОБА_4, однак довіреність на отримання даного товару видавалась ОСОБА_5 (том 1, а.с. 212).

Таким чином, колегія суддів має сумнів щодо отримання автонавантажувача саме від ТОВ «РСБ», а доводи позивача надані в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями (виконавцями) податкових, видаткових накладних, не є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту у випадку нездійснення самої господарської операції. Дані посилання відповідають практиці Верховного суду України, викладеній у рішенні від 21.01.2011 року.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що позивачем ні в ході перевірки, ні під час апеляційного розгляду справи не надано документів, якими було беззаперечно підтверджено факт поставки та отримання товару на виконання вищезазначених договорів, саме від ТОВ «АСС-Трейд» та ТОВ «РСБ», що свідчить про безтоварність таких операцій.

Згідно положень ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на викладене, оскільки поставка товару за вищевказаними угодами з ТОВ «АСС-Трейд»" та ТОВ «РСБ», які видали відповідні податкові та видаткові накладні та отримали кошти від позивача, не відбулась (товар отримувався від інших контрагентів), колегія суддів дійшла висновку про недотримання між сторонами угод істотних умов договору.

Отже, оскільки позивач та його контрагенти не дотримались істотних умов договору, що свідчить про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «АСС-Трейд»" та ТОВ «РСБ», всупереч п.5 ст.203 Цивільного кодексу України, не були направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Положеннями п.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договорами, укладеним між позивачем та ТОВ «АСС-Трейд»" та ТОВ «РСБ», колегія суддів погоджується з висновком акту перевірки щодо нікчемності зазначених правочинів.

З огляду на те, що позивачем не доведено фактичного здійснення господарських операцій з придбання зазначених товарів, колегія суддів вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, платіжні доручення, акти прийому - передачі, товарно-транспортні накладні складені між позивачем та ТОВ «АСС-Трейд»", ТОВ «РСБ») не є підставою для включення позивачем витрат за спірними угодами до складу валових витрат, оскільки вказані документи, всупереч приписам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не відображають реального змісту господарських операцій.

Враховуючи відсутність належних доказів реальності господарських операцій позивача з поставки ТОВ «АСС-Трейд»" та ТОВ «РСБ» позивачеві смоли поліамідної, крохмалю катіонного та автонавантажувача, колегія суддів приходить до висновку, що наявність податкових накладних, не є достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту за спірними угодами в сумі 125235,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток по договору с ТОВ «АСС Трейд» на 80000, 00 грн., оскільки завищено витрати.

Також, між позивачем та ТОВ "ПСБК" 27.03.2015 року укладено договір підряду №27/03.

TOB «Кронекс-Харків» відповідно до договору на виконання робіт від 27.03.2015 № 27/03, податкових накладних, виписаних TOB «Перша Слобожанська будівельна компанія» (далі - TOB «ПСБК») до складу податкового кредиту в березні 2015 року віднесені суми ПДВ у загальному розмірі 33 333,0 грн з придбання робіт (улаштування проїздів у фібро бетоні на об'єкті, розташування за адресою: м. Зміїв, вулиця Фабрична, 11).

До Нововодолазької ОДПІ від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надійшла узагальнена податкова інформація щодо TOB «ПСБК» за березень 2015 року (лист від 07.06.2015 № 5170/7/20-30-22-03-18), згідно з якою TOB «ПСБК» знаходиться на обліку у ДПІ у Дзержинському районі ГУ ДФС у Харківській області, стан платника 0 - «платник податків за основним місцем обліку», вид діяльності 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, зареєстровано в ДПА від 30.09.2010 за № 49317; відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати за березень 2015 року (від 07.04.2015 № 1511553034) середньооблікова кількість штатних працівників TOB «ПСБК» складає 6 осіб.

Відповідно до договору між TOB «Кронекс-Харків» та TOB «ПСБК» від 27.03.2015 № 27/03 зазначено, що роботи виконуються підрядником з використанням власного інструменту, обладнання, механізмів, транспортних засобів, матеріалів, а також допоміжного матеріалу. При дослідженні ланцюга постачання встановлено, що TOB «ПСБК» дані роботи придбано у TOB «МПК Фенікс».

TOB «МПК Фенікс» знаходиться на обліку в Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, зареєстровано в ДПА 04.10.2014 за № 203714135475, стан платника 0 - «платник податків за основним місцем обліку», вид діяльності 41.20- будівництво житлових і нежитлових будівель; даний вид діяльності підлягає ліцензуванню, однак дані про ліцензію відсутні; інформація про основні фонди також відсутня. Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за 2 квартал 2015 року встановлено, що за трудовим договором (контрактом) на TOB «МПК Фенікс» працювало 12 осіб (ознака доходу 101 - доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту)), з них 11 осіб звільнені з роботи 01.05.2015. При детальному аналізі даних ЄРПН встановлено, що матеріали, які зазначені в локальному кошторисі на будівельні роботи № 2-1-1 на улаштування проїздів TOB «МПК Фенікс» не придбавав. Виходячи з вищенаведеного можливо зробити висновок, що для улаштування проїздів із фібробетону необхідна наявність ресурсів (спеціального обладнання, великотоннажних та інших технологічних, транспортних засобів, кваліфікованого персоналу), які у TOB «МПК Фенікс» відсутні.

Також, колегія суддів в ході апеляційного перегляду справи з'ясувала, що територія на якій проводилося улаштування проїздів в фібробетоні перебувала у користуванні позивача на підставі договору оренди комплексу будівель від 01.11.2013 року (том 1, а.с.70-74).

Крім того, в цей же день була укладена додаткова угода на поліпшення умов використання об'єкту оренди у вигляді улаштування проїздів у фібробетоні на об'єкті оренди без компенсації вартості цього поліпшення з боку орендодавця (том 1, а.с. 75). Однак в матеріалах справи відсутні документи на користування земельною ділянкою на якій розташований комплекс будівель, що є предметом оренди.

Відповідно до акту прийняття передачі виконаних робіт за серпень 2015 року в роботах які були предметом договору від 27.03.2015 року використовувався екскаватор (том 1 а.с.143), однак жодних відомостей про перебування такої техніки на території орендованого об'єкту суду не представлено.

Вищенаведені обставини ставлять під сумнів реальність здійснення господарських операцій між TOB «Кронекс - Харків» та «Перша Слобожанська будівельна компанія» що стало предметом віднесення до складу ПДВ в сумі 33 333,0 грн. з придбання робіт у березні 2015 року.

Тому у колегії суддів є підстави вважати, що складені на підтвердження даних робіт документи всупереч приписам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не відображають реального змісту господарських операцій. А складені податкові накладні не є достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту за договором від 27.03.2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.09.2015 форми "Р" №0000792200, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 237852,00 грн. (за основним платежем 158568,00 грн. та 79284,00 грн. за штрафними санкціями) та від 23.09.2015 року форми "Р" № 0000802200, яким підприємству донараховано податок на прибуток приватних підприємств на суму 100000,00 грн. (за основним платежем 80000,00 грн. та 20000,00 грн. за штрафними санкціями, є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає висновки акту перевірки перевірки за №110/20-20-08/38933788 від 02.09.2015 року - обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаних висновків акту перевірки - такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до пп.2, 4 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо задоволення позовних вимог позивача стосовно скасування податкових повідомлень-рішень неправильно застосовано норми матеріального права та встановив обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмові у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2016р. по справі № 820/12033/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст постанови виготовлений 10.06.2016 р.