Ухвала

від 08.06.2016 по справі 205/3959/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

8 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Карпенко С.О.,

Кафідової О.В., Наумчука М.І.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «БанкКредит Дніпро» до ОСОБА_4, приватного підприємства «Компанія Приват-Лекс», приватного підприємства «Екосвіт-Ю» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт; за зустрічним позовом ОСОБА_4, приватного підприємства «Компанія Приват-Лекс», приватного підприємства «Екосвіт-Ю» до публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання частково недійсним договорів про надання кредитної лінії в режимі овердрафт та кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2015 року,

встановила:

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт, укладеного між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та приватним підприємством «Компанія Приват-Лекс» (далі - ПП «Компанія Приват-Лекс»), останньому відкрито кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів, лімітом кредитування у сумі 3 000 000 грн, у разі своєчасного та належного оформлення договорів іпотеки, зазначені у п. 1.5 цього договору, ліміт кредитування збільшується до суми 4 500 000,00 грн. У подальшому між сторонами укладалося ряд додаткових договорів про зміну Кредитного договору, якими було збільшено суму ліміту кредитування та кінцевий строк виконання кредитних зобов'язань. Відповідно до п. 1.1 договору

від 1 вересня 2009 року про зміну кредитного договору, банк, на умовах цього договору, відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 620 000 грн, у разі погашення тіла кредиту на суму

358 000 грн, загальна сума ліміту встановлюється в розмірі 3 262 000 грн. Позичальник зобов'язується повернути кредити не пізніше 1 вересня

2012 року та сплатити відсотки за користування кредитами на умовах, передбачених цим договором.

Неналежне виконання ПП «Компанія Приват-Лекс» умов договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт призвело до утворення заборгованості, яка станом на 5 травня 2014 року склала 6 336 321,47 грн.

Виконання умов вказаного договору забезпечено договором поруки від 21 серпня 2009 року, укладеним між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та

ОСОБА_4, та договором поруки від 24 грудня 2010 року, укладеного між ПАТ «БанкКредит Дніпро» та приватним підприємством «Екосвіт-Ю» (далі - ПП «Екосвіт-Ю»).

Крім того, 30 вересня 2010 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику з урахуванням його платоспроможності споживчий кредит у сумі 3 640 000 грн на споживчі цілі. 30 березня

2011 року між сторонами було укладено договір №1 про зміну кредитного договору. Відповідно до п.1.4 у разі порушення п. 4.3 цього договору, плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту, згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється у розмірі 22% річних. Остаточний строк погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним та комісій встановлюється до 1 квітня 2012 року.

Виконання умов вказаного кредитного договору забезпечено договорами поруки від 30 вересня 2010 року, укладеним між ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ОСОБА_4 та ПП «Компанія Приват-Лекс», та між ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ОСОБА_4 та ПП «Екосвіт-Ю».

Останні зміни до кредитного договору було внесено 29 березня

2012 року Договором №2, відповідно до умов якого, позичальник зобов'язувався повернути одержаний кредит, сплатити відсотки за користування ним та комісії за кредитним договором з остаточним погашенням 1 жовтня 2012 року.

Неналежне виконання боржником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 6 травня 2014 року склала 7 154 335,60 грн.

Ураховуючи наведене, ПАТ «Банк Кредит Дніпро» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2010 року у сумі 7 154 335,60 грн та заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року у сумі 6 336 312,47 грн.

У вересні 2014 року ОСОБА_4, ПП «Компанія Приват-Лекс» та ПП «Екосвіт-Ю» пред'явили зустрічний позов, мотивуючи тим, що у

2007 року ПП «Компанія Приват-Лекс» отримало кредит у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» у вигляді кредитної лінії в режимі овердрафт. Отримані грошові кошти були використані для проведення відповідних робіт по підготовці та початку робіт по зведенню житлового будинку. У 2008 році ПАТ «Банк Кредит Дніпро» запропонував укласти новий кредитний з підвищеними відсотками за користування кредитом. 21 серпня 2009 року був укладений Договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт, плата за користування кредитними коштами була встановлена п. 1.3 договору у розмірі 25% річних. Крім того, було збільшення відсотків за кредитом до

30 % річних у разі порушення строків виконання умов договору. 31 січня 2011 року були внесені зміни до договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Вважали, що умовами плати за користування наданими кредитними коштами - 22 % річних, а при порушенні строків сплати - 44 % відповідач поставив їх у невигідне становище.

Ураховуючи наведене, просили визнати недійсними п. п. 2.6.2 кредитної угоди про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від

21 серпня 2009 року в редакції від 31 січня 2011року, визнати недійсним

п. п. 1.4 кредитної угоди від 30 вересня 2010 року та зобов'язати ПАТ «БанкКредит Дніпро» провести перерахунок заборгованості по кредитним угодам від 21 серпня 2009 року та від 30 вересня 2010 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від

5 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2015 року, позов ПАТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ПП «Компанія Приват-Лекс»,

ПП «Екосвіт-Ю», на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2010 року, станом на 6 травня

2014 року, у сумі 7 154 335,60 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ПП «Компанія Приват-Лекс»,

ПП «Екосвіт-Ю», на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року, станом на 5 травня 2014 року, у сумі 6 336 312,47 грн.

У задоволені зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Банк Кредит Дніпро» в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Банк Кредит Дніпро», суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами виникли зобов'язання, що випливають з договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт та кредитного договору. Оскільки відповідачі виконували обов'язки, покладені наведеними договорами, неналежним чином, банк має право на повернення коштів.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні зустрічного позову, суди посилались на те, що факт підписання фактичного повернення кредиту ОСОБА_4 кредитних угод свідчить про згоду останнього з їх умовами. Своїм підписом ОСОБА_4 підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», в тому числі і про обов'язки позичальника, тип відсоткової ставки, орієнтовну сукупну вартість кредиту та інше.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна виходячи з наступного.

Установлено, що 21 серпня 2009 року між ПАТ «БанкКредит Дніпро» та ПП «Компанія Приват-Лекс» було укладено договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт, відповідно до умов якого, останньому відкрито кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів, лімітом кредитування у сумі 3 000 000 грн, у разі своєчасного та належного оформлення договорів іпотеки, зазначені у п. 1.5 цього договору, ліміт кредитування збільшується до суми 4 500 000,00 грн.

У подальшому між сторонами укладалося ряд додаткових договорів про зміну кредитного договору, якими було збільшено суму ліміту кредитування та кінцевий строк виконання кредитних зобов'язань.

Відповідно до п. 1.1 договору від 1 вересня 2009 року про зміну кредитного договору, банк, на умовах цього договору, відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 620 000 грн, у разі погашення тіла кредиту на суму 358 000 грн, загальна сума ліміту встановлюється в розмірі 3 262 000 грн. Позичальник зобов'язується повернути кредити не пізніше 1 вересня 2012 року та сплатити відсотки за користування кредитами на умовах, передбачених цим договором.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище договором між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_4, 21 серпня

2009 року було укладено договір поруки та договором поруки, укладеним між ПАТ «БанкКредит Дніпро» та ПП «Екосвіт-Ю» від 24 грудня

2010 року.

30 вересня 2010 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та

ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику з урахуванням його платоспроможності споживчий кредит у сумі 3 640 000 грн на споживчі цілі.

30 березня 2011 року між указаними сторонами було укладено договір №1 про зміну кредитного договору, відповідно до п.1.4 у разі порушення

п. 4.3 цього договору, плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту, згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником, встановлюється в розмірі 44 % річних. У період з 1 квітня 2011 року по

29 липня 2011 року у разі порушення п. 4.3 цього договору, плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється у розмірі 22 % річних. Остаточний строк погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним та комісій встановлюється до 1 квітня 2012 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України ).

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України ).

Судом установлено, що боржники порушили умови грошових зобов'язань за укладеними договорами, що призвело до утворення заборгованості, яка в добровільному порядку сплачена не була.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_4 посилався на пропуск банком строку позовної давності. Вважав, що при розгляді справи судом неповно встановлено фактичні обставини справи.

Доводи касаційної скарги заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не з'ясував фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, яким чином повинно відбуватися повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом: періодичними платежами, чи в певний строк зазначений в договорі, у зв'язку з чим не з'ясував, коли виникло право у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» вимагати повернення кредиту.

Частинами 1, 2 ст. 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У справі, яка переглядається ПАТ «БанкКредит Дніпро» пред'явило позов до ОСОБА_4, ПП «Компанія Приват-Лекс», ПП «Екосвіт-Ю» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт .

Разом із тим, відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п . 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року № 6-2307цс15 , яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Погоджуючись з рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 214, 303, 315 ЦПК України на вказане уваги не звернув, неповно встановив фактичні обставин справи, відповідно до них не визначив правовідносини, що виникли між сторонами, що в силу ч. 2

ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування постановленої апеляційним судом ухвали з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 жовтня

2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.М. Колодійчук Судді:В.С. Висоцька С.О. Карпенко О.В. Кафідова М.І. Наумчук