Постанова

від 09.06.2016 по справі 911/46/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Справа № 911/46/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач), суддівДобролюбової Т.В., Поляк О.І. розглянувши у судовому засіданні за участю представників: прокуратури: Клюге Л.М. - прокурор відділу ГПУ, посв. №014652, позивача: Сімороз І.Г. - керівник, відповідача-2: Кондрацький С.В. - дов. від 02.02.16, Ганенко Р.А. - дов. від 21.01.16, відповідача-1, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуКолективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.03.16 у справі№911/46/15 Господарського суду Київської області за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" до 1. Макарівської районної державної адміністрації 2. Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" третя особаУправління Держземагентства в Макарівському районі Київської області за участюПрокуратури Київської області проскасування розпорядження, державного акта та визнання права

Колективне сільськогосподарське підприємство "Андріївське" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням змін) до Макарівської районної державної адміністрації та Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" про: 1) скасування розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 18.03.04 №80 "Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради"; 2) скасування державного акта на право постійного користування землею КВ № 002934, виданого Макарівському державному лісогосподарському підприємству 20.05.04 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №001; 3) скасування державного акта на право постійного користування землею КВ №002937, виданого Макарівському державному лісогосподарському підприємству 20.05.04 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №002; 4) визнання за Колективним сільськогосподарським підприємством "Андріївське" права користування земельною ділянкою на підставі державного акта на вічне користування землею колгоспами від 21.06.51 № 548521 в частині площі 366,3881 га, наданої в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству. Позивач посилався на те, що оскаржуване розпорядження прийнято райдержадміністрацією з перевищенням її компетенції та з порушенням прав позивача. Він зазначав про те, що земельна ділянка площею 366,3881 га, надана відповідачу-2 в постійне користування за спірним розпорядженням, перебувала в користуванні позивача на підставі виданого артілі імені Молотова Державного акта на вічне користування землею колгоспами від 27.06.51; що вилучення земельної ділянки у попереднього користувача не проводилось та позивач, як правонаступник артілі імені Молотова, не надавав згоди на її вилучення. Оскільки спірне розпорядження є незаконним, то і державні акти на право постійного користування землею, видані відповідачеві-2 на підставі такого розпорядження, підлягають визнанню недійсними. Позов обґрунтований приписами статей 116, 122, 123, 149 Земельного кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.15 (суддя Конюх О.В.) в позові відмовлено. Суд визнав недоведеним позивачем те, що земельні ділянки, надані в постійне користування відповідачеві-2, повністю чи частково накладаються на земельну ділянку, надану сільськогосподарській артілі імені Молотова за Державним актом від 27.06.51 №548521 на вічне користування землею колгоспами, або на земельні ділянки, які перебувають у власності чи в користуванні КСП "Андріївське". Водночас суд визнав недоведеним матеріалами справи факт і обсяг правонаступництва позивача за Сільськогосподарською артіллю імені Молотова; те, які саме землі (площа, склад, розподіл земель за категоріями в якому правовому статусі перейшли позивачу в порядку правонаступництва від колгоспу "Андріївський". Місцевий господарський суд установив, що з 1987 року Макарівський держлісгосп, як правонаступник Макарівського лісгоспзагу (а не КСП "Андріївське" - позивач) був користувачем землі лісового фонду, на які спірним розпорядженням Макарівської РДА від 18.03.04 №80 йому було видано оспорювані державні акти на право постійного користування землею; що оскаржуване розпорядження не порушує прав позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.16 (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач є правонаступником Сільськогосподарської артілі ім. Молотова. Між тим, апеляційний господарський суд не установив факт порушення оскаржуваним розпорядженням прав позивача та виходив з того, що розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.87 №185-р у попередника позивача було вилучено землі для ведення лісового господарства, в тому числі, і спірну земельну ділянку; що, в подальшому, така земельна ділянка за оскаржуваним розпорядженням була надана відповідачу-2 у постійне користування і оформлені державні акти. Суд також установив, що після такого вилучення станом на 1992 рік в користуванні колгоспу "Андріївський" залишалося 2535,4 га землі; що КСП "Андріївське переоформило надані раніше колгоспу ім. Молотова землі та отримало на них 15.11.95 державні акти на право колективної власності серії КВ №000002, ІІ-КВ №002585, за якими загальна площа земель становила 2512,2 га, порівняно з 3984,95 га, які належали сільськогосподарській артілі ім. Молотова.

Колективне сільськогосподарське підприємство "Андріївське" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 15, 35, 56, 57 Земельного кодексу УРСР, статей 4, 113 Лісового кодексу УРСР від 13.12.79, статті 7 Земельного кодексу України 1990 року, статті 9 Лісового кодексу України, статей 122, 149 Земельного кодексу України, статті 107 Цивільного кодексу України, статті 90 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суди невірно оцінили зібрані у справі докази та неправильно установили обставини справи. Він зазначає, що оскаржуване розпорядження порушує права позивача та прийнято райдержадміністрацією з перевищенням компетенції; що вилучення лісів у колгоспу проводиться за постановою Ради Міністрів УРСР; що згоди на вилучення землі загальні збори Колгоспу імені Леніна (попередника позивача) не надавали.

Від відповідача-2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від відповідача-1 відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. , пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

В процесі розгляду спору апеляційним господарським судом установлено, що виконкомом Макарівської районної ради депутатів трудящих на підставі розпорядження від 27.06.51 Сільськогосподарській артілі імені Молотова (у подальшому колгосп) був виданий Державний акт на землю №548521, яким засвідчено право безоплатного і безстрокового користування землею площею 3984,95 га згідно з планом і описом меж. Суд також установив, що в 1957 році Колгосп ім. Молотова був перейменований в Колгосп імені В.І. Леніна, а в 1992 році - на Колгосп "Андріївський", котрий, в свою чергу, у 1997 році був реорганізований в Колективне сільськогосподарське підприємство "Андріївське". Установив суд апеляційної інстанції і те, з підтвердженням матеріалами справи, що розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.87 №185-р за пропозицією Держагропрому УРСР було вилучено з користування колгоспів, радгоспів та інших господарств землі і надано їх для використання в сільському або лісовому господарстві землекористувачам згідно з додатками до розпорядження. Згідно з додатком №6 до цього розпорядження Ради Міністрів УРСР у Колгоспу імені Леніна було вилучено та передано Макарівському лісгоспзагу (правонаступником якого є відповідач-2-Макарівський держлісгосп) у складі Зябуянського лісництва, зокрема, спірну земельну ділянку для ведення лісового господарства. Суд апеляційної інстанції установив, з підтвердженням матеріалами справи, що вказане розпорядження Ради Міністрів УРСР не скасовувалося та є чинним. Отже, як установив суд, з 1987 року право користування влученою земельною ділянкою у колгоспу припинилося; з цього часу користувачем спірних земель лісогосподарського призначення став відповідач-2 - Макарівський держлісгосп (як правонаступник Макарівського лісгоспзагу). Водночас суд апеляційної інстанції установив і те, що у КСП "Андріївське" у користуванні після переоформлення відповідного права на підставі державних актів на право колективної власності на землю серій КВ №000002, ІІ-КВ №002585 від 15.11.95 залишилося землі у кількості 2512,2 га. В ході розгляду спору суд апеляційної інстанції установив, що 18.03.04 Макарівською районною державною адміністрацією було прийняте розпорядження №80 "Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради". Цим розпорядженням було затверджено технічну документацію із землеустрою та надано в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству земельні ділянки, площею 366,3881 га, з них: під лісами - 353,9115 га, під болотами - 12,4766 га для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження Макарівському державному лісогосподарському підприємству видано державні акти на право постійного користування землею: І-КВ №002937 від 20.05.04 на 51,6224 га землі для ведення лісового господарства в межах згідно з планом землекористування; І-КВ №002934 від 20.05.04 на 314,7657 га землі для ведення лісового господарства згідно з планом землекористування. Апеляційний господарський суд установив, що оскаржуване у даній справі розпорядження було прийняте Макарівською районною державною адміністрацією в межах наданих їй законом повноважень та права позивача не порушує. Суд також не установив порушень закону, які є підставою для визнання незаконним і скасування спірного акта органу державної влади. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" до Макарівської районної державної адміністрації та Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" про скасування розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 18.03.04 №80 "Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради"; скасування державних актів на право постійного користування землею КВ№002934, КВ№002937, виданих Макарівському державному лісогосподарському підприємству 20.05.04; визнання за позивачем права користування земельною ділянкою на підставі державного акта на вічне користування землею колгоспами від 21.06.51 №548521 в частині площі 366,3881 га, наданої в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість цього позову. Статтями 3, 4 Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.70 (в редакції визначено, що земля була виключною власністю держави і надавалася тільки в користування. Вся земля в Українській РСР входила до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складався з: 1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; 2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; 4) земель державного лісового фонду; 5) земель державного водного фонду; 6) земель державного запасу. Згідно зі статтями 56, 57, 58, 61 Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.70 землі, надані колгоспові за державним актом на право користування землею, складалися із земель громадського користування і присадибних земель. При цьому землі громадського користування використовувались колгоспами для ведення громадського господарства, а присадибні землі використовувались для надання присадибних земельних ділянок колгоспним дворам, а також сім'ям робітників і службовців та інших громадян, які проживають на території колгоспу. Колгоспи мали право користуватися лісами, водоймищами та іншими водогосподарськими об'єктами внутрігосподарського призначення на закріплених за ними землях і несли відповідальність за додержання встановлених правил користування лісами і водними джерелами. Статтею 8 Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.70 було визначено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік державне управління в галузі використання та охорони земель здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Статтею 35 Земельного Кодексу Української РСР було передбачено перелік підстав припинення права користування землею підприємств, організацій і установ повністю або частково а саме: 1) відпадання потреби в земельній ділянці; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) ліквідації підприємства, організації або установи; 4) виникнення потреби вилучення земельної ділянки для інших державних або громадських потреб; 5) неосвоєння уродовж двох років підряд наданої земельної ділянки. Відповідно до статті 40 цього Кодексу вилучення ділянок із земель, які є у користуванні колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств, організацій і установ, із земель, що мають культурне або наукове значення, допускається лише у випадках особливої необхідності. Статтею 38 Земельного Кодексу Української РСР передбачалося право Ради Міністрів Української РСР здійснювати вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб з усіх земель, незалежно від розміру земельної ділянки. Разом з тим, згідно зі статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема щодо використання землі. Відповідно до пункту 2 статті 21 названого Закону та статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції установив, що розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.87 №185-р у колгоспу імені Леніна було вилучено та передано Макарівському лісгоспзагу (правонаступником якого є відповідач-2-Макарівський держлісгосп) спірну земельну ділянку для ведення лісового господарства; що таке вилучення відбулося з дотриманням вимог закону; що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення з 1987 року не перебуває в користуванні колгоспу. Установив апеляційний господарський суд і те, що після вилучення Макарівською райдержадміністрацією було прийнято оскаржуване розпорядження про надання в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству спірної земельної ділянки; що таке розпорядження прийнято райдержадміністрацією в межах компетенції і наданих їй законом повноважень та з дотриманням вимог закону і права позивача не порушує. За приписами статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 Цивільного кодексу України), чого, як вже зазначалося, судом апеляційної інстанції в процесі розгляду спору установлено не було. Враховуючи викладене, висновок судів про відмову у позові визнається обґрунтованим. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід скаржника про те, що він не надавав згоди на вилучення спірної земельної ділянки, а тому саме він є належним землекористувачем, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки цей довід був предметом розгляду судом апеляційної інстанції і відхилений як необґрунтований. Як вже зазначалося, і це установив суд, вилучення спірної земельної ділянки для ведення лісового господарства на користь Макарівського держлісгоспу відбулося ще в 1987 році за розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.87 №185-р (на той час органу державного управління по вилученню земельних ділянок (стаття 38 Земельного кодексу УРСР 1970 року), котре недійсним не визнавалося, та, у подальшому, за спірним розпорядженням райдержадміністрації цю землю було надано в постійне користування лісгоспу, з оформленням відповідних державних актів на землю. Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, теж не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним господарським судом обставин справи; їм усім надавалася оцінка судом та вони були мотивовано відхилені. Крім того, доводи касаційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів, яка, за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.16 у справі №911/46/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Гоголь

Судді Т.Добролюбова

О.Поляк