Рішення

від 07.06.2016 по справі 902/327/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 червня 2016 р. Справа № 902/327/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В.В. Білоус

ОСОБА_1Вознюк

за участю представників :

позивача, ОСОБА_2 - представник - за довіреністю; ОСОБА_3 - представник за довіреністю;

відповідача, ОСОБА_4 - представник за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фірми "Паллар" ЛТД (21021, Вінницька обл., м. Вінниця, вул.В.Порика, буд.7)

до : Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" (22870, Вінницька обл., Немирівський р-н., смт.Брацлав, вул.Леніна, буд.124)

про стягнення 224 040, 24 грн. в тому рахунку 181 700 грн. боргу за товар згідно договору №1001/06 від 10.06.2006 р., поставлений з 24.05.2013 р. по 11.10.2013 р., 36 996,42 грн. пені за прострочення в оплаті з 10.11.2014 р. по 09.05.2015 р., 7738,92 грн. - 3% річних з 10.11.2014 р. по 11.04.2016 р.

ВСТАНОВИВ :

Представник відповідача в письмових поясненнях від 11.05.2016 р., від 07.06.2016 р. в судовому засіданні усно пояснив, що за товар, отриманий в червні-грудні 2014 р. на суму 136 625 грн. повністю розрахувався з 29.05.2014 р. по 29.10.2014 р. в сумі 176 725 грн. На доказ цього подав копії платіжних доручень за вказаний період. Пояснив, що в жовтні 2015 р. отримав від позивача позовну заяву на суму 224 040,24 грн. від 28.10.2015 р. з якою було надано копію договору №5 від 05.01.2010 р., а не договір №1001/06 від 10.06.2006 р., на який позивач, як на підставу своїх позовних вимог зсилався в позовній заяві від 14.04.2016 р. Вказане вважає, як намір позивача сфальсифікувати документи. Вказує, що серед видаткових накладних містяться накладні з підписами осіб, які не вповноважувались на отримання товару.

Зазначає, що у відповідача нема договору №1001/06 від 10.06.2006 р., №5 від 05.01.2016 р. Пояснила, що позивач не надав відповідачеві первинних бухгалтерських документів на поставку товару в 2013 р.

Представник позивача ОСОБА_2 заявила клопотання про оголошення перерви для надання додаткових доказів, а потім про відкладення розгляду справи для зобов'язання відповідача провести звірку і підписати акт звірки.

Представник відповідача не заперечив проти цих клопотань.

Згідно ч.1. ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Суд ухвалою від 05.11.2015 р. №902/1458/15 на підставі п.3.ч.1 ст. 63 ГПК України повернув позивачеві позовну заяву до відповідача про стягнення 224040,24 грн. в зв'язку з недоліками оформлення позовної заяви і недотриманням вимог п.5 ч.2 ст. 54 ГПК України - ненаданням обґрунтованого розрахунку позову.

15.04.2016 р. від позивача до суду надійшла позовна заява від 14.04.2016 р. про стягнення з відповідача 224 040,24 грн., яка має ті ж недоліки всупереч вимогам п.5 ч.2 ст.54 ГПК України - не містить обґрунтованого розрахунку позовних вимог - в ній не було вказано на яку суму загалом поставлено товар, якими доказами це підтверджується, в якій сумі отримано оплату і якими банківськими документами в яких би було зазначено призначення платежу це стверджується. Тому ухвалою суду від 15.04.2016 р. від позивача було знову витребувано до 12.05.2016 р. надати обґрунтований, детальний розрахунок утворення суми боргу із зазначенням того по яким конкретно накладним утворився борг, довіреності на отримання товару, докази про дату, суму, призначення отриманих оплат (платіжні доручення, банківські витяги).

Позивач вимог цієї ухвали не виконав. Тому суд вимушений був ухвалою від 12.05.2016 р. відкласти розгляд справи і знову зобов'язати позивача надати вказані докази.

Витребуван6ня цих доказів було викликано тим, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів - видаткових накладних, довіреностей на право отримання товару, доказів про дату, суму, призначення отриманих оплат. Довідка банку про отримані оплати не розцінюється судом як первинний документ. Вона не містить даних про призначення платежу, того за який товар здійснюється оплата, що має значення для вирішення спору.

Із заявою, яка подана до суду 02.06.2016 р. позивач надав розрахунок боргу з додатком бухгалтерських документів.

Суд дав достатньо сторонам, в тому рахунку позивачеві, часу для викладення своєї правової позиції, надання доказів.

Строк розгляду, передбачений ч.2 ст. 69 ГПК України закінчується 14.06.2016 р. часу для оголошення перерви, відкладення розгляду з дотриманням вимог про повідомлення в установленому порядку сторін про час і місце розгляду справи, з урахуванням поштового перебігу, недостатньо. Тому вказані клопотання позивача суд розцінює як зловживання позивачем своїми правами. Суд двічі зобов'язував сторони провести звірку розрахунків і надати акт. Позивач не проведення звірки розрахунків пояснив ухилянням відповідач від цього. Відповідач пояснив це розбіжністю в первинних документах і неподанням відповідачу первинних документів про передачу товару. Суд зауважує, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом. В зв'язку з вказаним клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні і про відкладення розгляду справи судом відхиляється.

Позивачем 07.06.2016 р. подано заяву, в якій він зменшує позовні вимоги до 181 700 грн. боргу. Представник відповідача проти зменшення позивачем вимог на суму пені 36 996,42 грн. і 7738,92 грн. - 3% річних не заперечив.

З огляду на права надані позивачеві ст. 22 ГПК України, що таке зменшення не суперечить закону, матеріалам справи, не порушує прав сторін, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог. Відтак вважає позов поданим про стягнення 181 700 грн. боргу за товар.

Представники позивача підтримали позовні вимоги про стягнення 181 700 грн. боргу за товар, з підстав вказаних в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача повно, всебічно дослідивши надані в справі докази, надавши ім. юридичну оцінку, суд на підставі ст. 33, ч.2 ст. 34 ГПК України, ст. 712, 837 ЦК України, прийшов до висновку про те, що позов з підстав вказаних в ньому задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як підставу своїх позовних вимог, виникнення зобов'язань у сторін (у позивача поставити товар, у відповідача прийняти і оплатити товар) в позовній заяві від 14.04.2016 р. вказав договір №1001/06 від 10.01.2006 р.

При огляді оригіналу цього договору, наданого представником позивача в судовому засіданні візуально видно виправлення тексту номера договору і дати його складання. Позивач в жовтні 2015 р. звернувся до господарського суду із позовною заявою від 28.10.2015 р. про стягнення з відповідача такої ж суми 224 040, 24 грн., а як підставу позовних вимог вказав договір №5 від 05.01.2010 р., а не №1001/06 від 10.01.2006 р. Договір №5 від 05.01.2010 р. позивач вказав і в описі до цінного листа від 03.11.2015 р.

Ухвалою від 05.11.2015 р. суд повернув позивачеві позовну заяву від 28.10.2015 р. на підставі п.3 ст.63 ГПК України.

Згідно позовної заяви від 28.10.2015 р. до неї прикладалося те саме платіжне доручення №310 від 29.10.2015 р. про сплату 3360 грн.60 коп. судового збору, яке прикладене до позовної заяви від 14.04.2016 р. Вказане свідчить про суперечність цих доказів і не доведення позивачем про те, який договір був фактично укладений між сторонами і по якому договору здійснювалась поставка товару.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання виготовляти і постачати замовнику продукцію, а замовник зобов'язується приймати цю продукцію і здійснювати її оплату. П.1.2. договору встановлено, що предметом постачання є програмне забезпечення автоматизованих систем управління фермами та засобами автоматизації, а саме інтерфейси, блоки, системні блоки тощо, встановлення їх на об'єктах впроваджень, а також проведення робіт із пусконаладки. Згідно п.2.1. договору розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після відвантаження продукції в 10 денний термін, або шляхом попередньої оплати.

Тобто цей договір містить елементи правовідносин, передбачених статтею 712 ЦК України (поставка) і 837 ЦК України (підряд).

Позивач в цьому договорі вказує виконавцем ВАТ «Брацлав», правонаступником якого згідно статуту від 06.06.2013 р. є відповідач.

Причиною виникнення спору є твердження позивача про заборгованість щодо оплати за товар, поставлений згідно договору №1001/06 від 10.01.2006 р.

Згідно ст. 33, ч.2 ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В позовній заяві від 14.04.2014 р. позивач вказав, що на виконання договору №1001/06 від 10.06.2006 р. поставив товар і, що станом на 01.04.2014 р. у відповідача перед позивачем існував борг в сумі 221 870 грн. і що це стверджується актом звірки. Також вказав, що з 01.04.2014 р. по 31.10.2014 р. поставив відповідачеві продукцію на суму 136 625 грн. і в цей же період отримав від відповідача 176 725 грн. з яких 136 625 грн. зарахував в оплату товару, поставленого з 01.04.2014 р. по 31.10.2014 р., а 40 100 грн. в рахунок часткового погашення боргу за продукцію, поставлену в 2013 р.

В обґрунтування боргу відповідача перед позивачем в сумі 221 870 грн. станом на 01.04.2014 р. надав акт звірки розрахунків станом на цю дату.

Суд не бере до уваги акт звірки станом на 01.04.2014 р. і не вважає його належним доказом вказаної в ньому заборгованості. Оскільки акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, актами, накладними, платіжними дорученнями, розрахунками, тощо.

До аналогічної правової позиції прийшов і Вищий господарський суд України в постанові від 02.03.2011 р. №14/263-10.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав 02.06.2016 р. розрахунок боргу, видаткові накладні, рахунки на оплату, довіреності відповідача на отримання товару, довідку ПАТ «ВТБ ОСОБА_5» від 04.12.2015 р. про надходження коштів на рахунок, копії платіжних доручень як доказ про дату, суму, призначення отриманих оплат.

Вказана довідка банку судом визнається неналежним доказом, оскільки вона не є первинним бухгалтерським документом - банківською випискою, платіжним дорученням не містить даних про призначення платежу, що має істотне значення для встановлення судом фактичних обставин при вирішенні спору щодо заборгованості при поставці товару по різних накладних, виставленні різних рахунків, даних про різні договори.

Оскільки позивач в позовній заяві від 14.04.2016 р. вказав, що поставив товар на виконання договору №1001/06 від 10.01.2006 р. і вважає, що із зобов'язань і, зокрема, п.2.1. цього договору у відповідача виник обов'язок щодо виконання грошових зобов'язань, відтак предметом позову є заборгованість в сумі 181 700 грн. за товар саме поставлений на виконання договору №1001/06 від 10.01.2006 р., то позивач в силу вимог ст. 33 ГПК України мав довести те, що товар згідно накладних, які додані до розрахунку позову, наданого суду 02.06.2016 р., переданий саме на виконання договору №1001/06 від 10.01.2006 р.

Доказом цього мало б бути зазначення у видаткових накладних, доданих до вказаного розрахунку, того, що товар передавався саме на підставі та на виконання договору №1001/06 від 10.01.2006 р. Разом з тим, в жодній із накладних за період з 24.05.2013 р. по 31.10.2014 р. не вказано, що товар передавався на підставі договору №1001/06 від 10.01.2006 р. Не має посилання на цей договір в жодному із рахунків і платіжних дорученнях відповідача, доданих до вказаного розрахунку.

Таким чином, позивач не довів належними засобами, що товар згідно накладних доданих до розрахунку (поданий суду 02.06.2016 р. із заявою), поставлений саме на виконання договору №1001/06 від 10.01.2006 р. Оскільки в позовній заяві від 14.04.2016 р. підставою позовних вимог вказано саме договір №1001/06 від 10.01.2006 р., то в зв'язку із не доведенням позивачем того, що товар поставлений на виконання цього договору, позов з підстав вказаних в позовній заяві від 14.04.2016 р. задоволенню не підлягає.

Окрім того, позивач не довів отримання товару відповідачем як доручено особі згідно накладних №2405/1 від 24.05.2013 р. на суму 35 940 грн., №2905/1 від 28.05.2013 р. на суму 18000 грн., рахунку №2405/1 від 24.05.2013 р. на суму 53 940 грн., видаткових накладних №0710/1 від 07.10.2013 р. на суму 12 600 грн., 0710/2 від 07.10.2013 р. на суму 41 740 грн., рахунку №0710/1 від 07.10.2013 р. на суму 41 740 грн., рахунку №0710/1 від 07.10 2013 р. на суму 54 340 грн., оскільки згідно довіреності відповідача від 24.05.2013 р. №230 на ОСОБА_6, №534 від 09.10 2013 р. на ОСОБА_5 вказані особи вповноважувались на отримання Блоку доїння БД-6 по перших вказаних двох накладних в кількості 16 штук, а в накладних вказується про передачу 26 штук (16 штук +10 штук), по двох інших - на отримання 16 штук Блок доїння БД-6, а в накладних вказано про передачу 23 штук (7 штук +16 штук).

Окрім того, рахунок №2605/1 від 26.05.2014 р., 2407/1 від 24.07.2014 р., 0809/1 від 08.09.2014 р., №1710/1 від 17.10.2014 р. містять дані про виставлення їх для оплати не тільки за матеріальні цінності, а й кредиторської заборгованості, тоді як рахунки на оплату мають кореспондуватися з певними накладними про відпуск матеріальних цінностей.

Враховуючи викладене, позов з підстав, вказаних в позовній заяві від 14.04.2016 р. задоволенню не підлягає.

В зв'язку із зменшенням позовних вимог із 224040, 24 грн. до 181 700 грн. боргу, позивачеві на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню із державного бюджету 634,05 грн. судового збору.

В зв'язку з відмовою в позові про стягнення 181700 грн. боргу судові витрати на судовий збір в сумі 2726,55 грн. на підставі ч.5 ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись, ст. 4-3, 4-5, 22, 28, 32 , 33, 36, 43, 49, 82-84 , 85, 87, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. В позові Фірми «Паллар ЛТД» (21021, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.В.Порика, буд.7), код ЄДРПОУ 20083614) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брацлав» (22870, Вінницька обл., Немирівський р-н., смт. Брацлав, вул. Леніна, буд. 124, код ЄДРПОУ 05768237) про стягнення 181 700 грн. боргу за товар згідно договору №1001/06 від 10.01.2006 р. відмовити.

2. Судові витрати на судовий збір в сумі 2726 грн. 55 коп. - покласти на позивача.

3. Органу Державної казначейської служби повернути Фірмі «Паллар ЛТД» (21021, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. В. Порика, буд.7, код ЄДРПОУ 20083614) з державного бюджету України 634,05 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №310 від 29.10.2015 р. (знаходиться в матеріалах судової справи №902/327/16).

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 07.06.2016 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 13 червня 2016 р.. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи