Рішення

від 06.06.2016 по справі 906/271/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" червня 2016 р. Справа № 906/271/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - предст. позивача - адвокат, посв. №2 від 23.06.2015 р.

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.В. Стандарт" (смт. Володарськ-Волинський, Житомирської обл.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" (м. Київ)

про визнання недійсною Угоду про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.2011р. , датовану 02 грудня 2013року

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача визнати недійсною Угоду про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.2011р. , датовану 02 грудня 2013року, оскільки останню від імені товариства підписано не директором ОСОБА_2, а невідомою особою, з наслідуванням підпису останнього, що підтверджено висновком №13461/13462/15-32 від 16.10.2016р. висновком судової почеркознавчої експертизи КНДІСЕ.

Оскільки спірну угоду від імені товариства не підписано уповноваженою особою, тобто, без вчинення юридичною особою дій, спрямованих на виникнення відповідних правовідносин, та без схвалення її в наступному, остання підлягає визнанню недійсною за правилами ч. ч. 2-3 ст. 203 ЦК України.

Ухвалою від 25.03.2016р. господарський суд порушив провадження у справі та вжив заходи по підготовці справи до розгляду, передбачені ст.ст. 64-65 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяви про зміну предмету та підстави позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просить суд їх задовольнити, крім того, в засіданні суду 06.06.2016р. подав суду клопотання, в порядку п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, про вихід суду за межі позовних вимог та на підставі ст. 236 ЦК України просить суд визнати недійсною Угоду про проведення розрахунку від 02.12.2013р. до Договору поставки №3541 від 26.05.2011р. з моменту її укладення - 02.12.2013р. (а. с. 92).

Відповідач у своєму відзиві від 11.04.2016р. проти позову заперечує в повному обсязі з тих підстав, що оскільки на спірній Угоді про проведення розрахунків по договору поставки №3541 від 26.05.2011р., датованій 02 грудня 2013р., є відтиск печатки позивача , ця обставина є свідченням її схвалення (а. с. 43-46).

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В ході розгляду спору господарський суд не зміг ознайомитися зі справою №906/865/15, оскільки остання надіслана разом з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, натомість долучено до справи №906/271/16 копію супровідного листа до Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р., копію апеляційної скарги ТОВ "А.А.В. Стандарт" та копію рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2016р.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України, в засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частину рішення про задоволення позову.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.05.2011р. між ТОВ "Констракшн Машинері" (постачальник/позивач) та ТОВ "А.В.В. Стандарт" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №3541, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити один універсальний екскаватор-навантажувач ЗСХ SM, виробництва фірми JCB - Англія, в подальшому "Обладнання", загальною вартістю 670007,10 в т.ч. ПДВ - 111667,85 гривень, що еквівалентно 51738,00 GBP (британських фунтів) (надалі за текстом - Договір поставки) (а.с. 24-26).

Постачальник поставляє обладнання у відповідності зі специфікацією - що є додатком до даного договору, і складає його невід'ємну частину (п.п. 1.2. Договору поставки) ( а.с. 27).

За умовами пункту 3 Договору поставки сторони розрахунок мав відбутися у період після закінчення трьох банківських днів від дати підписання даного договору та не пізніше 20.11.2011р. у гривні за офіційним курсом GBP на день платежу, але не нижчим, за офіційний курс GBP, що діяв на дату підписання даного договору.

Даний договір, як погодили сторони, набув чинності від дня підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.п. 7.2. Договору поставки).

Як фактично доводить відповідач, 02.12.2013року між сторонами було підписано Угоду про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.11, згідно якої позивач, як покупець визнає, що має заборгованість перед відповідачем, як постачальником по Договору поставки в розмірі 488557,10 гривень, в т. ч. ПДВ , та зобов'язується здійснити повний розрахунок згідно графіка платежів у період з січня 2014р. по грудень 2014р. по 40 713, 00 грн. в т.ч. ПДВ в місяць ( далі - спірна Угода).

Спірну Угоду, як зазначено у її преамбулі та реквізитах, зі сторони ТОВ "Контракнш Машинері" підписано директором ОСОБА_3, а зі сторони ТОВ "А.В.В. Стандарт" - ОСОБА_2, та скріплено відтисками печаток юридичних осіб (а.с. 28).

Як встановив суд, в межах господарської справи №906/865/15 було призначено судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення особи підписанта спірної Угоди від імені позивача 02.12.13року.

У Висновку судово-почеркознавчої експертизи від 06.01.2016р. №13461/13462/15-32 обумовлено, що 26.10.2015р. до КНДІСЕ надійшла ухвала судді господарського суду Житомирської області від 12.10.2015р. з оригіналом досліджуваного документу: угоди про проведення розрахунку від 02.12.2013р. по договору поставки №3541 від 26.05.2011р., а також зразки підпису ОСОБА_2: вільні - у наказі від 21.10.2013р. про припинення трудового договору, розпорядженні від 02.09.2013р про прийняття на роботу, наказі №11-К від 10.07.2013 про прийняття на роботу, наказі №10-К від 01.07.2013р., наказі №9-к від 09.06.2013р., зображення підпису в електрофотокопії аркушів з паспорта громадянина України ВМ 009005 від 05.07.1995р.; експериментальні - на 8 аркушах (а.с. 75 зворот).

Окрім того, судова експертиза встановила, що підпис від імені ОСОБА_2 у розділі "Покупець" ТОВ "А.В.В. Стандарт" графі "Директор" у рядку "ОСОБА_2С." в угоді про проведення розрахунку від 02.12.2013р. по договору поставки №3541 від 26.05.2011 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. (Судовий експерт ОСОБА_4).

Підпис від імені ОСОБА_2 у розділі "Покупець ТОВ "А.В.В. Стандарт" графі "Директор" у рядку "ОСОБА_2С." в угоді про проведення розрахунку від 02.12.2013р. по договору поставки №3541 від 26.05.2011, виконано не ОСОБА_2, а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_2 (судовий експерт ОСОБА_5) (а.с. 77 зворот).

У зв'язку з цим, позивач вимагає в судовому порядку спростувати дійсність Угоди від 02.12.2013р. про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.2011р.

Відповідач вважає, що відбиток печатки позивача на спірній Угоді є доказом її схвалення, тому підстави її недійсності відсутні.

Дослідивши матеріали справи, надавши їм оцінку у сукупності, керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов до висновку позов задовольнити, виходячи з наступного.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У статті 207 ЦК України в редакції , чинній станом на 02.12.2013року, було передбачено наступне:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони ) ( абз. 1 ч.1);

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. (абз. 2 ч.1);

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) ( абз. 1 ч.2);

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( а бз. 2 ч.2);

- використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів ( ч.3).

Станом на 02.12.1013року у частині 1 ст. 181 ГК України було передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Таким чином, за правилами ЦК та ГК України, правочини (договори) вважались такими, що вчинені юридичними особами у письмовій формі, у разі їх підписання особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплені печатками цих юридичних осіб.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Частинами 1-3 і 5 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно наказу №7-К від 19.04.2013р. ТОВ "А.В.В. Стандарт" ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків директора з 19.04.2013р. (а. с. 22).

Судом встановлено, що 03.06.2013р. зареєстровано Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.В. Стандарт" в новій редакції, відповідно до якого органами управління та контролю в товаристві визначено наступні органи: вищий - Загальні збори учасників, виконавчий - Директор; контрольний - Ревізійна комісія (ревізор) (п. 4.1. Статуту товариства) (а. с. 11-20).

У п. 4.3.3. Статуту товариства визначено, що директор діє від імені товариства в межах, встановлених даним Статутом та чинним законодавством України.

Згідно п. 4.3.4. Статуту товариства зазначено, що директор укладає угоди та здійснює інші операції від імені товариства без доручення, а також після обов'язкового погодження із загальними зборами товариства видає доручення на здійснення таких операцій іншими посадовими особами товариства.

Таким чином, повноваження директора ОСОБА_2 на укладення угод від його імені товариства станом на 02.12.2013року визначались умовами Статуту товариства в новій редакції (а. с. 22).

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсною Угоду про проведення розрахунку до Договору поставки №3541 від 26.05.2011р., датовану 02.12.2013р., у зв'язку з її підписанням від імені товариства не уповноваженою (невідомою) особою.

Факт не підписання спірної Угоди від імені товариства директором ОСОБА_2 встановлений почеркознавчою експертизою, відповідачем іншими засобами доказування не спростований, тому приймається судом як достовірний.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що ТОВ "А.В.В. Стандарт" не вважається таким, що набуло цивільних обов'язків , а ТОВ "Контракнш Машинері", відповідно, цивільних прав , на підставі спірної Угоди , яку не підписано від імені позивача особою, уповноваженою на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства ( п.3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (надалі - Постанова ВГСУ №11).

Натомість суд відхиляє доводи відповідача про те, наявність печатки юридичної особи ТОВ "А.В.В. Стандарт" на спірній Угоді є свідченням її схвалення позивачем , оскільки аналіз ч.2 ст. 207 ЦК України та ч.1 ст. 181 ГК України дає підстави вважати, що підпис сторони ( сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмові формі.

Як вже судом мотивовано, для того, щоб правочин, вважався таким, що в ч и н е н и й від імені юридичної особи у письмовій формі, він має бути п і д п и с а н и й уповноваженою особою , а п е ч а т к а м и цих юридичних осіб лише с к р і п л ю є т ь с я правочин , який в ч и н е н о.

Додатково суд звертає увагу відповідача, що технічні вимоги до розміщення відбитка печатки на документах, включаючи договори, встановлені в п. 5.26 ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003р., згідно якого в і д б и т о к п е ч а т к и о р г а н і з а ц і ї засвідчує п і д п и с відповідальної особи на документі.

Таким чином, дійсність правочину від імені юридичної особи пов'язується з підписом уповноваженої особи. Тоді як, сам по собі відбиток печатки юридичної особи на підписі невстановленої особи немає жодного юридичного значення, тим більше, не може свідчити про схвалення правочину.

Такий висновок суду підтверджується чинною з 06.11.2014року редакцією частини 2 ст. 207 ЦК України , згідно якої правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, а обов’язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Оскільки спірна Угода має дефект волі зі сторони ТОВ "А.В.В. Стандарт" (не підписана уповноваженою особою товариства), позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивач заявою про вихід за межі позовних вимог від 06.06.2016р. просить визнати спірну Угоду недійсною з дати її вчинення - 02.12.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Господарський суд, встановив, що спірна Угода зі сторони позивача взагалі не вчинена, тоді як відповідач вважає її вчиненою саме 02.12.2013р., і з цього моменту пов'язує виникнення певних прав та обов'язків сторін за цією угодою. З метою усунення правової визначеності у цьому питанні, суд застосовує правила ч.1 ст. 236 ЦК України, про що вказує в резолютивній частині рішення суду.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, ст. 82, п.2 ч.1 ст. 83, ст.ст. 84-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Угоду про проведення розрахунку по договору поставки № 3541 від 26.05.11р., підписану від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" директором ОСОБА_3 та від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.В. Стандарт" директором ОСОБА_2, з моменту вчинення - 02 грудня 2013року.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13 червня 2016року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простою)

3- відповідачу (рек. з повід.)