Рішення

від 26.05.2016 по справі 910/6537/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа № 910/6537/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновлаова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Техностиль" (далі - Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Проматом" (далі - Покупець) про стягнення 100 027,16 грн.,

за участі представників:

позивача: не з'явились,

відповідача: Костерного Д.О., за довіреністю від 30 грудня 2015 року № 05/2016,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного між ним та Покупцем 4 вересня 2015 року договору поставки № 06/278 (далі - договір) позивач здійснив поставку робочих костюмів (далі - товар) на загальну суму 89 778,66 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 89 778,66 грн., останній, посилаючись на статті 11, 509, 510, 610, 611, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 174, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Покупця вищезазначену суму боргу, а також 9 174,10 пені, 448,89 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 625,51 грн., нарахованих за період з 4 січня 2016 року по 29 березня 2016 року в зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 910/6537/16 та призначено її розгляд на 28 квітня 2016 року.

28 квітня 2016 року розгляд справи був відкладений на 26 травня 2016 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Під час судового засідання 26 травня 2016 року представник відповідача надав суду документи на виконання вимог ухвал від 11 квітня 2016 року та від 28 квітня 2016 року. Також представник Покупця надав до суду платіжне доручення від 28 квітня 2016 року № 366 на суму 89 778,66 грн. на підтвердження оплати суми основного боргу в повному обсязі.

Позивач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, проте 25 травня 2016 року через канцелярію суду подав клопотання про здійснення розгляду справи без його представника та повідомив про те, що відповідач в повному обсязі погасив суму основного боргу в розмірі 89 778,66 грн. Позовні вимоги про стягнення сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

4 вересня 2015 року між сторонами було укладено договір, за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність Покупця продукцію згідно зі специфікаціями, які після укладання даного правочину є невід'ємною його частиною. Відповідач зобов'язався прийняти товар, що поставляється, і оплатити його вартість відповідно до умов укладеної угоди (пункт 1.2. договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що поставка здійснюється одноразово або партіями на підставі заявки Покупця (допускається передача заявки факсом або електронною поштою).

Ціна на товар зафіксована у Специфікації в гривнях (пункт 3.1 договору).

Згідно пункту 4.1. договору розрахунки між сторонами здійснюються у наступному порядку: Покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості замовленого товару протягом 10 банківських днів з моменту одержання товару відповідачем. Оплата здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання вказаних умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар в загальній кількості 335 штук костюмів робочих на загальну суму 89 778,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної від 17 грудня 2015 року. Вказана видаткова накладна підписана з боку відповідача уповноваженою особою, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності від 17 грудня 2015 року № 2231.

Всупереч положенням договору Покупець взятий на себе обов'язок по оплаті поставленого товару у вказаний період не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 89 778,66 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Судом встановлено, що відповідачем 28 квітня 2016 року було здійснено перерахування грошових коштів на користь позивача в загальному розмірі 89 778,66 грн. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 28 квітня 2016 року № 366 та не заперечувався представником позивача.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Так, провадження у справі порушено 11 квітня 2016 року, про що винесено відповідну ухвалу суду, у той час як заборгованість була сплачена 28 квітня 2016 року, тобто після порушення провадження у справі, що є достатньою та обґрунтованою підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення 89 778,66 грн. основного боргу.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, Товариство просило суд стягнути з відповідача 9 174,10 грн. пені, нарахованої на суму наявної заборгованості у період з 4 січня 2016 року по 29 березня 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, у пункті 8.4 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару, позивач може вимагати від Покупця сплати на користь Товариства штрафної санкції в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Зі змісту положень статті 231 ГК України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру неустойки безпосередньо в укладеному між ними договорі.

З огляду на вищевикладене, зміст укладеного правочину суд дійшов висновку про погодження сторонами в пункті 8.4. договору розміру та порядку нарахування неустойки.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав взятого на себе обов'язку щодо своєчасної поставки спірної продукції за договором поставки, і розмір вказаної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства, положенням договору й Закону та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Покупця 9 174,10 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 448,89 грн. інфляційних втрат, нарахованих на загальну суму заборгованості за період з 4 січня 2016 року по 29 березня 2016 року, та 625,51 грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості за вказаний період.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства і не суперечать положенням договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з чим даний позов підлягає частковому задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Проматом" (01601, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Д, ідентифікаційний код 24932636) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Техностиль" (36007, місто Полтава, вулиця Хлібозаводська, будинок 7, ідентифікаційний код 38803162) 9 174 (дев'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 10 коп. пені, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 625 (шістсот двадцять п'ять) грн. 51 коп. трьох процентів річних, а також 153 (сто п'ятдесят три) грн. 73 коп. судового збору.

Припинити провадження в справі № 910/6537/16 в частині стягнення 89 778 (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 66 коп. основного боргу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 9 червня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко