Рішення

від 07.06.2016 по справі 910/8375/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016Справа №910/8375/16

За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М»

Про стягнення 8 632,90 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Яковіщук Я.М. представник за довіреністю № 03-Д від 04.01.15.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М» (далі - відповідач-2) про стягнення з відповідачів солідарно 10 632,90 грн., з яких: 7 500,00 грн. - основного боргу, 2 172,51 грн. - інфляційних втрат, 960,39 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання зобов'язань за Договором № Ц-181 від 01.02.12. про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.16. порушено провадження у справі № 910/8375/16 та призначено її до розгляду на 24.05.16.

19.05.16. від відповідача-2 через відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М» заперечує з підстав. Викладених в відзиві.

23.05.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

23.05.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву про зменшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідачів солідарно 8 632,90 грн., з яких: 5 500,00 грн. - основного боргу, 2 172,51 грн. - інфляційних втрат, 960,39 грн. - 3% річних.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог було прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.16. розгляд справи було відкладено на 07.06.16.

07.06.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 07.06.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

Відповідач-1 в судове засідання 07.06.16. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідачу поштових повідомлень (ухвал суду в даній справі).

Відповідач-2 в судове засідання 07.06.16. повторно не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8375/16.

В судовому засіданні 07.06.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.12. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (перейменовано на Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» згідно рішення Київської міської ради від 22.09.11. № 24/6240) (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» (далі - Споживач) було укладено Договір № Ц-181 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався своєчасно надавати Споживачеві послуги холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, а Споживач зобов'язався своєчасно їх оплачувати за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показниками згідно з п. 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а у разі їх відсутності або несправності - за нормативами (нормами) споживання.

Нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм ВАТ АК «Київводоканал», АК «Київенерго» за тарифами, чинними у період споживання послуг (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору Споживач є орендарем нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. пушкінська, 2-4/7, загальною площею 572,2 кв.м на підставі договору оренди.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1, за умовами якого Договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Судом встановлено, що жодною стороною про припинення дії Договору не заявлялось, вказаного відповідачем не спростовано. Таким чином, строк дії Договору автоматично продовжувався.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. п. 3.1, 3.2 Договору).

Позивач вказує на неоплату послуг за Договором, що зумовило виникнення заборгованості за період з 29.02.12. по 27.06.14. в розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що відповідач-1 своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на споживачів та на виконавців житлово-комунальних послуг покладено зобов'язання по укладенню договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Позивачем на адресу відповідача-1 16.07.15. направлялась претензія з вимогою сплатити наявну заборгованість. Разом з тим, за твердженням позивача, відповіді на зазначену претензію ним отримано не було. Вказаного відповідачем-1 не спростовано.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача-1, як сторони за Договором за період з 29.02.12. по 27.06.14. з врахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, наявна заборгованість перед позивачем за спожиті комунальні послуги в загальному розмірі 5 500,00 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог до відповідача-2, суд відзначає наступне.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовано тим, що відповідачем-2 було надано позивачу гарантійний лист № 7 від 13.02.12., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М» гарантувало сплату комунальних послуг відповідачем-1 за Договором, та вказувало, що в разі несплати вказаних комунальних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба», така заборгованість буде сплачена відповідачем-2.

Вказаний гарантійний лист, на думку позивача, є підставою для солідарної відповідальності відповідачів за невиконані зобов'язання відповідача-1 за Договором.

За приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Гарантія як і порука має на меті залучення до зобов'язання інших осіб, майно яких поряд з майном боржника теж могло б слугувати для задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням. При цьому гарантія має певну низку характерних ознак, які відрізняють її від інших способів забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, гарантія є незалежним і самостійним від основного зобов'язання зобов'язанням, а в якості гаранта за приписами ст. 561 ЦК України можуть виступати банки, інші фінансові установи, страхові організації.

Проте, гарантійний лист № 7 від 13.02.12. не підпадає під поняття гарантії, встановленої ЦК України, ті не підпадає під поняття угоди або договору вцілому.

Крім того, відповідач-2 не є стороною за Договором, не брав на себе зобов'язань перед позивачем, та відповідно до наданого ним до матеріалів справи договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.10.12. не є власником приміщення за адресою: м. Київ, вул. пушкінська, 2-4/7, загальною площею 572,2 кв.м.

Отже, вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідачів 2 172,51 грн. - інфляційних втрат, 960,39 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

При здійсненні перерахунку судом встановлено, що платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 671,97 грн., розмір інфляційних втрат становить 2 172,51 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

3% річних в розмірі 288,42 грн. нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині до відповідача-1 суд відмовляє.

При цьому суд відмовляє в задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з відповідача-2 в повному обсязі з підстав, викладених раніше.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 2-4/7, літ. А; ідентифікаційний код 37993935) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, б. 10/8; ідентифікаційний код 31731838) 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 671 (шістсот сімдесят одну) грн. 97 коп. - 3% річних, 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» відмовити.

4. В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М» відмовити повністю.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.16.

Суддя Т.М. Ващенко