Рішення

від 26.05.2016 по справі 910/6624/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа № 910/6624/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Бізнес Консалтинг" (далі - Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Ескіза Групп" (далі - Фірма) про стягнення 1 170,00 грн.,

за участі представників:

позивача: Гарник А.І., за довіреністю від 01 квітня 2016 року,

відповідача: Куцевич О.П., за довіреністю від 24 травня 2016 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітня 2016 року Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного у спрощений спосіб між ним та Фірмою договору, позивач перерахував попередню оплату в загальному розмірі 1 170,00 грн. за поліграфічну продукцію. Оскільки відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, Товариство відмовилось від вказаного договору та, посилаючись на статті 525, 526, 530, 612, 622-625, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 197, 217, 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з Фірми суму попередньої оплати у загальному розмірі 1 170,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 910/6624/16 та призначено її розгляд на 28 квітня 2016 року.

28 квітня 2016 року суд відклав розгляд справи на 26 травня 2016 року, про що виніс відповідну ухвалу.

Під час судового засідання 26 травня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 26 травня 2016 року. В основу доводів відповідача покладено той факт, що замовлена поліграфічна продукція була виготовлена у встановлені строки, однак Товариство не отримало замовлену та оплачену ним продукцію.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між Товариством та Фірмою був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

На виконання вказаної угоди відповідач виставив Товариству рахунок від 12 грудня 2014 року № 103557 на оплату поліграфічної продукції в кількості 50 штук загальною вартістю 1 170,00 грн.

На виконання умов вищенаведеної угоди позивач 16 грудня 2014 року перерахував на рахунок Фірми грошові кошти в сумі 1 170,00 грн. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах даної справи копією платіжного доручення № 28.

Всупереч домовленостям відповідач не поставив Товариству обумовлений товар, у зв'язку з чим позивач відмовився від договору та просив повернути сплачені грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до Фірми з вимогами від 9 липня 2015 року та від 20 серпня 2015 року, в яких просив поставити обумовлений товар у визначений законом строк, а у разі невиконання вказаного обов'язку - повернути суму попередньої оплати. У той же час дані вимоги були залишені відповідачем без задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з виготовленням та поставкою поліграфічної продукції.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до Товариства з вимогами, які залишені без виконання, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову, спростовуються наявними в матеріалах справи документами. Суд зазначає, що подані відповідачем докази належного виконання замовлень інших юридичних осіб не є належними доказами виконання своїх зобов'язань Фірмою в правовідносинах з позивачем.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 1 170,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Фірми про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ескіза Групп" (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 38-Б, офіс 22, ідентифікаційний код 36676782) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Бізнес Консалтинг» (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 6, квартира 28, ідентифікаційний код 38237423) 1 170 (одну тисячу сто сімдесят) грн. 00 коп. попередньої оплати, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 9 червня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко